Справа № 22-ц-1715 Головуючий у 1-й інстанції Чхайло О.В.
Категорія 21 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
іменем України
04 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Маслова В.О.,
суддів - Сибільової Л.О., Дубровної В.В.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, представника відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лебедин Андрющенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лебедин
на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 жовтня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" «Чернігівнафтогазгеологія», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лебедин, відкритого акціонерного товариства «Лебединський «Агротехсервіс» - про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням трудових обов'язків, у вигляді втраченого заробітку в сумі 18130,43 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн.,-
встановила:
В січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (далі - ДП «Чернігівнафтогазгеологія»), вимоги якого, уточнивши та доповнивши їх в послідуючому, мотивував тим, що за рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 23 липня 1996 року державне геологічне підприємство «Чернігівнафтогазгеологія», правонаступником якого є відповідач, до 1 листопада 2001 року виплачувало йому втрачений в зв'язку з трудовим каліцтвом заробіток, а потім припинило ці виплати. Він зазнав ушкодження здоров'я, працюючи на Лебединському ВО «Агротехсервіс», де було складено 22 січня 1992 року акт про нещасний випадок на виробництві. 17 серпня 1993 року йому було встановлено втрату 50% працездатності, а з 11 жовтня 1994 року - третю групу інвалідності. В жовтні 1995 року він звільнився з ВО «Агротехсервіс» за станом здоров'я. З 1 листопада 2001 року йому було встановлено втрату 25% працездатності і він звернувся за виплатою страхових сум до відділення Фонду в м.Лебедин, надавши для цього необхідні документи. З 1 листопада 2001 року по 1 жовтня 2004 року відділення Фонду виплатило йому 346, 96 гр. страхових виплат, які в порядку регресу були компенсовані відділенню відповідачем. Після його звернення до відділення Фонду з приводу збільшення сум страхових виплат ці виплати були взагалі припинені і його справа відділенням Фонду була надіслана до відповідача, але він знову відмовився виплачувати йому втрачений заробіток. 25 листопада 2004 року йому знову було встановлено 50% втрати працездатності та продовжено Ш групу інвалідності до 25 листопада 2007 року. З 1 жовтня 2005 року відділення Фонду поновило йому страхові виплати.
Діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, оскільки він внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним в якій визнано працівника відповідача, отримав травму, в результаті якої у нього значно погіршився стан здоров'я.
Просив стягнути з ДП «Чернігівнафтогазгеологія» 18130,43 гр. втраченого заробітку за період з 1 листопада 2001 року по 1 вересня 2006 року та 50000 гр. на відшкодування моральної шкоди (а. с. 3-4, 61, 230), зобов'язати ВАТ «Лебединський «Агротехсервіс» призначити йому відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, станом на 1 вересня 2006 року та передати його справу для продовження виплат до відділення Фонду м. Лебедин.
До участі в справі залучені як відповідачі відділення Фонду в м.Лебедин та ВАТ «Лебединський «Агротехсервіс».
Зазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лебедин на його користь 12611 грн. 97 коп.
В позовних вимогах ОСОБА_1 до ДП НАК "Надра України" «Чернігівнафтогазгеологія» про стягнення 18130,43 грн. та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди в розмірі відмовлено.
Стягнуто з відділення Фонду 1,5 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір в розмірі 126 гр. в доход держави.
В апеляційній скарзі відділення Фонду, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення місцевого суду та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вважає, що належним відповідачем в справі є ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» як правонаступник володільця джерела підвищеної небезпеки, що заподіяло шкоду позивачеві при виконанні ним трудових обов'язків, з якого за рішенням суду, яке не втратило чинності, в 1996 році були стягнуті страхові виплати.
Зазначає, що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 вперше звернувся до Фонду у листопаді 2001 року, не повідомивши про наявність рішення суду про стягнення сум втраченого заробітку з ДГП "Чернігівнафтогазгеологія". Роботодавець у встановленому порядку документи на позивача до відділення Фонду в 2001 році не передавав. Суд невірно провів розрахунки сум втраченого заробітку за період з листопада 2001 року по 22 листопада 2005 року та застосував перерахунок страхових сум з підстав, не передбачених законом.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів, позивача, який заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що обов'язок по відшкодуванню позивачеві частини втраченого заробітку в зв"язку з ушкодженням здоров'я, яке мало місце 21 січня 1992 року, повинен бути покладений саме на відділення Фонду соцстрахування в м.Лебедин, не дивлячись на те, що це відділення в 2001 році безпідставно прийняло від ОСОБА_1 заяву про проведення виплат, завело на нього особову справу і призначило йому страхові виплати з 1 листопада 2001 року. Відділення Фонду акт форми Н-1 ні на час звернення ОСОБА_1 за страховими виплатами в 2001 році, ні пізніше не оспорювало.
Висновок суду в цій частині узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального права.
В той же час, обраховуючи суму втраченого позивачем заробітку з 25 листопада 2004 року, суд необгрунтовано застосував Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджене постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14 вересня 2004 року № 66.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на Лебединському виробничому підприємстві «Агротехсервіс» на посаді інженера-технолога і 21 січня 1992 року при виконанні трудових обов'язків, перебуваючи у відрядженні, зазнав ушкодження здоров"я у вигляді тяжких тілесних ушкоджень в дорожньо-транспортній пригоді, винним в якій згідно з вироком Чернухинського райсуду Полтавської області від 25.06.1992 року визнано водія автомобіля, що належав підприємству, правонаступником якого є ДП НАК "Надра України" «Чернігівнафтогазгеологія». Підприємство «Агротехсервіс» склало 22 січня 1992 року акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві. 19 жовтня 1995 року позивач звільнився з зазначеного підприємства за власним бажанням за станом здоров'я (а.с.52, 71, 77-78).
Внаслідок ушкодження здоров'я ОСОБА_1 було встановлено за висновками Охтирської міжрайонної МСЕК від 17 серпня 1992 року втрату 50 % професійної працездатності, від 1 листопада 2001 року - втрату 25 % професійної працездатності, від 25 листопада 2004 року знову встановлено втрату 50 % професійної працездатності (а.с.11-14.36-45).
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 23 липня 1996 року стягнуто з державного геологічного підприємства «Чернігівнафтогазгеологія» на користь ОСОБА_1 суму втраченого заробітку за період з 17 серпня 1993 року по 30 липня 1996 року 173848000 крб., стягнено до зміни стану його здоров'я кожного місяця 5015000 крб. втраченого заробітку, витрати на лікування 69818000 крб., на проїзд до місця лікування і назад 32800000 крб. та відмовлено в відшкодуванні моральної шкоди (а.с.32-35).
ДП НАК "Надра України "Чернігівнафтогазгеологія" виконувало рішення суду до листопада 2001 року. Після зміни ОСОБА_1 ступеню втрати професійної працездатності з 50% до 25 % зазначене підприємство припинило виплати, вважаючи це зміною стану здоров'я позивача, після якої рішення суду в частині стягнення з цього підприємства щомісячних сум втраченого заробітку втратило чинність (а.с. 5-9,15-25, 62-64, 82-90).
З 2001 по 2004 рік щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 у вигляді відшкодування втраченого заробітку, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, проводились відділенням Фонду в м.Лебедин в зв'язку з особистим зверненням позивача до цього відділення. За цей час відділення Фонду виплатило позивачеві 346,96 гр. втраченого заробітку, які ДП «Чернігівнафтогазгеологія» виплатило відділенню Фонду в порядку регресу (а.с. 47-51, 65). В подальшому справу ОСОБА_1 було надіслано до ДП НАК "Надра України" «Чернігівнафтогазгеологія». Зазначене підприємство цю справу не прийняло та відмовило в подальших виплатах позивачу щомісячних сум відшкодування втраченого заробітку (а.с.91 -106).
З жовтня 2005 року відділення Фонду в м.Лебедин в зв"язку з тим, що ВАТ "Лебединський Агротехсервіс" передало йому особову справу позивача, поновило страхові виплати ОСОБА_1 і виплачує їх до теперішнього часу (а.с.107-110).
Місцевий суд з достатньою повнотою з"ясував зазначені обставини справи, вірно встановив, виходячи з наданої підприємством «Агротехсервіс» уточненої архівної довідки, середньомісячний заробіток позивача за три останні місяці роботи, які передували каліцтву, та суми втраченого заробітку за період з листопада 2001 року по 25 листопада 2004 року ( а.с.10, 162-163,165,196, 198,199-200, 225). Рішення суду в зазначеній частині сторонами не оспорюється.
Доводи апелянта про те, що до офіційної передачі відділенню Фонду особової справи позивача підприємством «Агротехсервіс» страхові виплати у вигляді втраченого заробітку позивачеві повинне проводити ДП «Чергнігівнафтогазгеологія» є безпідставними. Відділення Фонду не заперечує законність складення акту про нещасний випадок на виробництві відносно позивача, на підставі цього акту завело самостійно особову справу на позивача, проводило ці виплати з листопада 2001 року. Цей обов'язок Фонду ґрунтується на вимогах Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
В той же час є обгрунтованими доводи апелянта про безпідставність перерахунку позивачеві сум втраченого заробітку на підставі Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , затвердженим постановою № 66 від 14 вересня 2004 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно п.12 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, на виконання якого Фонд затвердив вищезазначене Положення, можливість застосування цього положення пов'язується, коли особа звертається за призначенням страхової виплати, не працюючи на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності. В даному ж випадку позивач вперше звернувся за такими виплатами ще в 1996 році шляхом звернення до суду, а потім - в 2001 році до відділення Фонду і його заробітна плата підлягала визначенню відповідно до діючого на час звернення за цими виплатами законодавства, а в послідуючому мова могла іти про перерахування розміру страхових виплат, а не про їх призначення.
Таким чином, перерахування сум щомісячних страхових виплат повинне було проводитись з 1 березня кожного наступного року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки з врахуванням відповідних коефіцієнтів зростання реальної заробітної плати на підставі ч.2 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...».
Перерахунок втраченого заробітку, проведений апелянтом, який він виплачує позивачеві, узгоджується з діючим законодавством і не викликає сумніву.
Виходячи з суми втраченого заробітку 115,29 гр., визначеного судом у відповідності до вищезазначеного порядку перерахунку станом на 1 березня 2004 року, і послідуючої зміни ступеню втрати працездатності з 25 листопада 2004 року з 25 % до 50 %, сума втраченого заробітку позивачем з 25 листопада 2004 року складе не 480,5 гр., як помилково визначив суд, а 115,29 гр. : 25% х 50% = 230, 58 гр., а сума втраченого заробітку за 6 днів листопада 2004 року - 46,12 гр.
Відповідно, за грудень 2004 року - лютий 2005 року сума втраченого заробітку складе 230, 58 х 3 міс. = 691,71 гр.
З застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати з 1 березня 2005 року - 1, 238 сума втраченого заробітку складе 230,58 гр. х 1,238 = 285, 46 гр., а за період з 1 березня 2005 року по 3 жовтня 2005 року (коли відділення Фонду знову відновило страхові виплати позивачеві) сума його втраченого заробітку складе 285, 46 гр. х 7 міс = 1998, 22 гр. та 285,46 : 31х 3 = 27,63 гр.
Таким чином, загальна сума втраченого позивачем заробітку з 1 листопада 2001 року по 1 жовтня 2005 року складає 283,88 + 1016,04 + 1200,96 + 1014,55 (вірно визначені судом суми) + 46,12 + 691,71 + 1998,22 + 27,63 = 6279,11 гр.
За вирахуванням сплачених відділенням Фонду з 1 листопада 2001 року по 1 жовтня 2004 року страхових виплат 346,96 гр., сума страхових виплат, як підлягають стягненню з відділення Фонду на користь позивача складе 5932,15 гр.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Фонд звільнений від сплати судового збору, а тому вказівка в резолютивній частині рішення суду на стягнення з відділення Фонду судового збору в сумі 126 гр. в доход держави підлягає виключенню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лебедин задовольнити частково.
Змінити рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 жовтня 2006 року в даній справі в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лебедин на користь ОСОБА_1 12611,97 гр.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лебедин на користь ОСОБА_1 5932,15 гр., замість 12611,97 гр., зазначених в рішенні суду.
Виключити з резолютивної частини рішення суду вказівку на стягнення з відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лебедин судового збору в доход держави в розмірі 126 гр.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.