31 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: Яреми А.Г.
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що наказом НОМЕР_1 від 9 червня 2003 року його було незаконно звільнено з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 відділу банківської безпеки Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області за п.1 ст.40 КЗпП України, хоч фактично скорочення штату не відбулось і йому не було запропоновано іншу роботу. Крім того вказував, що до Управління Ощадбанку його було відряджено за наказом міністра МВС України, і хоч він у 2000 році вийшов у відставку у зв'язку з вислугою років із системи МВС України, але повернувся для подальшої роботи в Головне управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області і відповідно до положень ст.42 КЗпП України та п.14 ст.6 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» він мав переважне право залишитись на тій роботі, на яку був призначений відразу після звільнення з військової служби.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 серпня 2004 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що суд не перевірив належним чином його доводів щодо підстав звільнення та наявності у відповідача вакантних посад і розглянув справу, не залучивши до участі у справі належного відповідача - юридичну особу ВАТ “Державний ощадний банк України».
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
В ході розгляду справи суд першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що ОСОБА_1 був обґрунтовано звільнений з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 відділу банківської безпеки Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату.
Проте такий висновок суду зроблено передчасно без всебічного і повного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права.
Так, суд розглянув справу за позовом до Головного управління Державного ощадного банку України в м. Києві і Київській області, не взявши до уваги, що Головне управління в м. Києві і Київській області не являється юридичною особою, а є лише структурним підрозділом - філією відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України».
Через таке порушення суд не дослідив належним чином і питання щодо наявності вакантних посад, на які міг бути переведений позивач при його згоді, оскільки суд обмежився лише доводами представника відповідача щодо пропозиції позивачу перейти на посаду інженера банківської безпеки в Голосіївському та Дарницькому відділенні м. Києва і не перевірив чи були на час скорочення та звільнення вакантні посади і які саме у ВАТ “Державний ощадний банк України», на які міг бути переведений за його згодою позивач ОСОБА_1
Не перевірені і доводи позивача щодо того, що подання до профспілкового комітету у травні 2003 року підписано неповноважною особою, оскільки ОСОБА_2 у квітні 2003 року вже був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_2 управління.
В силу ст.338 ЦПК України такі порушення являються підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 333, 335-336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 серпня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.І.
Романюк Я.М.