Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 1 лютого 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду від 4 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Наково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з наказом підприємства від 2 червня 2006 року його було звільнено з роботи у зв'язку з неможливістю виконувати обов'язки за станом здоров'я.
Вважаючи таке звільнення незаконним, оскільки не було дотримано його порядок та іншої роботи йому запропоновано не було, позивач просив поновити його ІНФОРМАЦІЯ_1 у відкритому акціонерному товаристві “Наково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн., а також просив визнати не пропущеним строк звернення до суду.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 4 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішень суду.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження своїх вимог, не довів, що при його звільненні за п. 2 ст. 40 КЗпП України було порушено вимоги трудового законодавства, крім того, ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, трудова книжка йому була видана в день звільнення з роботи - 2 червня 2006 року, до суду позивач звернувся лише 8 вересня 2006 року, доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду позивач не надав.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Наково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду від 4 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2006 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.