Справа №575/601/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - В'юник Н. Г.
Номер провадження 22-ц/788/2155/14 Суддя-доповідач - Білецький О. М.
Категорія - 5
16 грудня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Білецького О. М.,
суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 10 листопада 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Великописарівський районний сектор ДМС України в Сумській області, Управління державної міграційної служби України в Сумській області,
про захист права власності та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення і зняття з реєстрації,
15 липня 2014 року представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом.
Вимоги обґрунтував тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2011 року є власником будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1. Після придбання з'ясувалось, що відповідач зареєстрований у цьому будинку як член сім'ї колишнього власника і без відома позивача самовільно вселився в це житло.
Просив суд виселити ОСОБА_3 з будинку і усунути перешкоди позивачу в користуванні власністю шляхом зняття відповідача з реєстрації за вказаною адресою.
Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 10 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні житловим приміщенням - будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, шляхом зняття ОСОБА_3 з реєстрації за цією адресою.
Виселено ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що у спірному домоволодінні він зареєстрований з 1989 року як син колишнього власника будинку - ОСОБА_6, посилається на підроблення підпису його батька в договорі дарування будинку на користь ОСОБА_7
Заслухавши ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконкому Кириківської селищної ради Великописарівського району від 04 травня 1960 року № 9 та договору з виконкомом від 20 травня 1960 року, ОСОБА_6 було надано у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку, загальною площею 1000 кв.м, по АДРЕСА_1 (а.с.114-115).
17 липня 1997 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 (а.с.89), яка з цієї ж дати зареєструвала своє місце проживання по вказаній адресі (а.с.72, 85 зв., 95 зв.).
За договором дарування від 05 липня 2002 року, посвідченим державним нотаріусом В-Писарівської районної держнотконтори Перлік Т.М. за реєстровим №1285, ОСОБА_6 подарував ОСОБА_7 жилий будинок, житловою площею 36,2 кв.м з надвірними і господарськими будівлями (сарай-літня кухня, прибудова, погріб, гараж, убиральня, огорожа, колодязь), який знаходиться на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1.
В цьому договорі зазначено, що вказаний будинок належав ОСОБА_6 на підставі договору забудови, посвідченого Тростянецькою держнотконторою 16 червня 1960 року за реєстровим №1861 та зареєстрованому в Охтирському БТІ 10 липня 1985 року за реєстровим №1528 (а.с.113).
Право власності на придбаний будинок з надвірними і господарськими будівлями зареєстроване за ОСОБА_7 15 серпня 2002 року Охтирським МБТІ в реєстровій книзі за №1528 (а.с.88 зв.).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.89 зв.).
Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_6 (а.с.171).
24 травня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено посвідчені державним нотаріусом В.-Писарівської районної державної нотаріальної контори Перлік Т.М. за реєстровими №620 і №622, договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 63,5 кв.м (житловою - 36,2) з надвірними і господарськими будівлями (сарай-літня кухня з прибудовою, погріб, гараж, убиральня, огорожа, колодязь), а також договір купівлі-продажу земельних ділянок, розташованих за цією ж адресою: площею 0,056 га для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд, та площею 0,112 га для ведення особистого селянського господарства, право власності продавця на які підтверджується Державними актами від 16 вересня 2007 року серії СМ №106670 і серії СМ №106671 (а.с.6-7, 17-18, 19, 20).
У вказаних Державних актах про право власності на земельну ділянку зазначено, що обидві земельні ділянки ОСОБА_7 отримала в дар на підставі договору дарування від 05 липня 2002 року №1287, посвідченого державним нотаріусом В.-Писарівської районної державної нотаріальної контори Перлік Т.М. (АЕК №798754).
Право власності на вказаний будинок зареєстроване за ОСОБА_4 Охтирським МБТІ 04 серпня 2011 року в реєстровій книзі за №1528 (а.с.8-9).
За даними його паспорта, серії НОМЕР_1, виданого 26 грудня 2001 року Великописарівським РВ УМВС України в Сумській області, ОСОБА_4 зареєстрований АДРЕСА_2 (а.с.5, 86).
З наданого відповідачем дублікату будинкової книги для прописки за адресою АДРЕСА_1 убачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за вказаною адресою з 25 грудня 1989 року (а.с.54), проте, з наявної у позивача іншої будинкової книги за цією адресою слідує, що у вказаному будинку були зареєстрованими лише ОСОБА_6 - з 15 січня 1984 року та ОСОБА_7 - з 17 липня 1997 року (а.с.56-58).
У той же час, згідно з даними паспорта відповідача серії НОМЕР_2, виданого Великописарівським РВ УМВС України в Сумській області 27 серпня 2002 року, ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1 з 25 грудня 1989 року (а.с.53).
Довідкою виконкому Кирилівської селищної ради від 29 липня 2014 року також підтверджується, що ОСОБА_3 зареєстрований і проживає АДРЕСА_1 (а.с.76).
З приводу наявних між ними конфліктів сторони неодноразово зверталися до правоохоронних органів.
Так, у справі про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст.173 КпАП України, провадження закрито постановою судді В.-Писарівського районного суду від 24 квітня 2012 року (№3/1803/195/2012) за відсутністю події і складу адмінправопорушення, оскільки встановлено, що прийшовши у спірне домоволодіння останній лише висловлював претензії до мешкаючої у ньому ОСОБА_9 з приводу занедбання цього господарства (а.с.38).
Із повідомлення В.-Писарівського РВ УМВС України від 16 березня 2013 року №2056 вбачається, що за заявою ОСОБА_3 від 06 березня 2013 року була проведена перевірка неправомірного захоплення домогосподарства його покійного батька ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, вказаний факт не підтвердився (а.с.59).
За повідомленням В.-Писарівського РВ УМВС України від 30 грудня 2013 року №8873, проведена за заявою ОСОБА_3 проведена перевірка не підтвердила факту позбавлення його права користування спірним будинком (а.с.60).
Із висновку дільничного інспектора міліції В-Писарівського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_10 від 10 травня 2014 року вбачається, що 07 травня 2014 року ОСОБА_4 звертався до чергової частини В.-Писарівського РВ УМВС України в Сумській області із заявою про незаконне проникнення ОСОБА_3 у належне йому на праві власності домогосподарство по АДРЕСА_1, однак встановивши, що між вказаними особами протягом тривалого часу існують неприязні стосунки та що ознак складу злочину у діях останнього не убачається, дільничний інспектор перевірку закінчив, а матеріали списав до канцелярії райвідділу (а.с.22).
За таких правильно і з достатньою повнотою встановлених обставин, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як колишній член сім'ї попереднього власника житлового будинку, після його відчуження втрачає право самостійного користування цим житлом, а оскільки він не є членом сім'ї нового власника будинку - позивача і не укладав з ним щодо цього жодних правочинів, вселившись без згоди останнього, тим самим проживає у спірному житлі без достатніх правових підстав, чим створює ОСОБА_4 перешкоди у користуванні власністю, не пов'язані з позбавленням права власності, які слід усунути шляхом виселення ОСОБА_3 з цього будинку.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції у цій частині обґрунтованими і такими, що узгоджуються з нормами матеріального права, з таких підстав.
Факти свого тривалого не проживання з 2002 року за місцем реєстрації у зв'язку з роботою в інших населених пунктах області та неучасть у похоронах батька, ОСОБА_3 визнав у засіданні апеляційного суду. Зокрема він підтвердив, що останні роки «жив на квартирі» у АДРЕСА_3 та вселився у спірне житло лише у травні 2014 року.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також ст.405 ЦК України.
За змістом вказаних норм право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у цього власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а, отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком. Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
Вказані висновки узгоджуються і з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 05 листопада 2014 року по справі №6-158цс14, яка в силу положень ст.360-7 ЦПК України рішень, є обов'язковою для застосування у подібних правовідносинах.
Проте з висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні належним позивачу житловим будинком шляхом зняття відповідача з реєстрації за цією адресою колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За вказаних норм у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас відповідно до ст.7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що зазначений вище Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою, а відтак вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст.405 ЦК України).
Таким чином, тільки з набранням законної сили рішенням суду про виселення ОСОБА_3 у позивача виникне право звернення до вищевказаного органу щодо його примусового зняття з реєстрації і лише при відмові суб'єкта владних повноважень вчинити такі дії, у ОСОБА_4 виникнуть підставі оспорити їх у встановленому чинним матеріальним та процесуальним законом порядку.
Отже зазначені вимоги є передчасними.
До того ж, органи ДМС України у даній справі залучені не у якості відповідачів, а третіми особами, у зв'язку з чим суд не вправі покладати на них будь-які обов'язки.
Позовні вимоги до відповідача сформульовані наступним чином: «зняти його з реєстрації за вказаною адресою», однак безпосередньо ОСОБА_3 не наділений щодо цих питань владними повноваженнями, тому не є належним відповідачем.
У той же час, позивач не заявив вимог про зобов'язання ОСОБА_3 особисто вчинити дії спрямовані на зняття його з реєстраційного обліку.
За таких порушень рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Оскільки ОСОБА_3 не виконав вимог ухвали апеляційного суду про зобов'язання до 15 грудня 2014 року сплатити судовий збір за апеляційний перегляд, в силу ч.5 ст.88 ЦПК України та з урахуванням частково задоволених вимог апеляційної скарги, з нього в дохід держави слід стягнути 121 грн. 80 коп. цих судових витрат.
Керуючись ст.ст.88, 303, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 10 листопада 2014 року в частині задоволених позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житловим будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_3 з реєстрації за цією адресою, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині це рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 121 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -