Справа №591/705/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/285/14 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
16 грудня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми в порядку апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Сумської області ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іллічівське, Першотравневого району, Донецької області, мешканки АДРЕСА_1 , раніше судимої:
1). 18 травня 2013 року за ст.190 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.,
Обвинуваченої за ст.185 ч.2 КК України,-
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8
потерпілих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинуваченої ОСОБА_7
До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга першого заступника прокурора Сумської області ОСОБА_6 , в якій він просить скасувати вирок Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року щодо ОСОБА_7 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винною у пред'явленому обвинуваченні та призначено покарання за ст.185 ч.2 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.71 ч.1 КК України до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуте покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 травня 2013 року у виді штрафу в розмірі 850 грн., та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та штрафу в розмірі 850 грн., вироки виконуються окремо.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного основного покарання за цим вироком у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком два роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 4000 грн., на користь ОСОБА_11 10000 грн., на користь ОСОБА_9 2500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 146 грн. 70 коп. процесуальних витрат за проведення експертиз.
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 зазначає про незаконне застосування судом ст.75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 , оскільки застосування цієї норми суперечить вимогам ст.71 КК України, відповідно до якої остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання , призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Крім того, вказує на те, що суд першої інстанції не дотримався принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оскільки належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченої, яка вчинила новий злочин під час відбування покарання за попереднім вироком, що негативно характеризує ОСОБА_7 та істотно не знижують її суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого нею правопорушення. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_7 за ст.185 ч.2 КК України три роки позбавлення волі та на підставі ст.71 ч.1 КК України остаточно ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та штрафу в розмірі 850 грн., вироки виконувати окремо.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановив суд, приблизно у кінці серпня 2013 року, в обідній час, ОСОБА_7 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , належній ОСОБА_11 , викрала частину золотого ланцюжка, вартістю 4206 грн.
В період з 21 по 22 жовтня 2013 року, близько 17 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , викрала належну ОСОБА_9 золоту жіночу каблучку, вартістю 947 грн.
21 листопада 2013 року в обідній час, перебуваючи за адресою АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 скоїла крадіжку майна потерпілої ОСОБА_10 вартістю 2192 грн.
29 листопада 2013 року, ОСОБА_7 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , викрала належні ОСОБА_11 відеокамеру з картою пам'яті, спричинивши тим самим останній матеріальну шкоду на суму 2202 грн.
Наприкінці листопада 2013 року, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , викрала належні ОСОБА_9 срібний ланцюжок з кулоном із білого золота, на суму 408 грн.
02 грудня 2013 року, о 14.46 год., ОСОБА_7 , викрала з банкомату, що знаходиться по вул. Г. Кондратьєва, 122, м. Суми, з рахунку кредитної картки КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яку раніше отримала від своєї знайомої ОСОБА_11 , грошові кошти в сумі 1976 грн.
Заслухавши доповідь судді про обставини кримінального провадження та суть апеляційної скарги, прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, обвинувачену, яка просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія судді приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, за обставин, викладених у вироку, ніким в тому числі обвинуваченою, не оспорюються і під сумнів не ставляться.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 і призначенні їй покарання допустив помилку та не додержав вимог кримінального законодавства.
Так відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного і обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, звільняючи ОСОБА_7 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не врахував що вона має не зняту та не погашену судимість за корисливий злочин, скоїла шість епізодів крадіжки майна, першій епізод через три місяця після постановлення вироку за попередній злочин, що свідчить про її вперте не бажання становитися на шлях виправлення, шкоду не відшкодувала.
Тому, на думку колегії суддів висновки суду про можливість виправлення засудженої без відбування покарання є помилковими і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження, призначене обвинуваченої ОСОБА_7 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України та не може вважатися необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а тому вирок суду підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 407, 409, 413, 419, 420, 532 КПК України ,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Скасувати вирок Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженою за ст.185 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст.71 ч.1 КК України до призначеного покарання за цим вироком приєднати невідбуте покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 травня 2013 року у виді штрафу в розмірі 850 грн., та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та штрафу в розмірі 850 грн., вироки виконувати окремо.
В іншій частині вирок Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року залишити без зміни.
На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4