Справа №592/9400/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко О. А.
Номер провадження 22-ц/788/2090/14 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 26
17 грудня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 жовтня 2014 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"
про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 жовтня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне НВО ім. М.В.Фрунзе" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 9000 грн.
Стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне НВО ім. М.В.Фрунзе" на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" по суті доводить, що суд першої інстанції не врахував відсутність належних доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди. Розмір стягнення моральної шкоди завищено.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 12 грудня 1983 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе».
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 58 від 28 вересня 2011 року позивачу встановлено професійне захворювання: «Хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ст. токсикоз-пилової етиології у фазі нестійкої ремісії, емфізема легень ІІ ст., легенева недостатність ІІ ст. Захворювання професійне. Хронічна двобічна сенсоневральна туговухість. Захворювання професійне».
У пункті 16 акту зазначено, що професійні захворювання виникли у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту, тривалою роботою в шкідливих умовах праці. Причина професійного захворювання згідно п.17 акту - проведення робіт в умовах підвищених рівнів виробничого шуму та загазованості.
20 лютого 2009 року ОСОБА_3 МСЕК встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання.
Роботодавцем було порушено право позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я. Внаслідок погіршення стану здоров'я позивач значно обмежений в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації його життя. Саме в цьому полягає моральна шкода заподіяна позивачу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ОСОБА_3, тоді як ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" на порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надало належних доказів на підтвердження своїх заперечень.
Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 153 КЗпП України роботодавець зобов'язаний створити безпечні умови праці для особи, що працює за трудовим договором.
Право на отримання страхових виплат, відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого, застрахованого відповідно до закону, з дня встановлення МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності за цим страховим випадком.
За період починаючи з 01 січня 2006 року і в подальшому відшкодування моральної шкоди заподіяної працівникові каліцтвом на виробництві покладено на роботодавця відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я.
За змістом закону, проявом моральної шкоди стосовно фізичної особи є душевні страждання, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою завдавача шкоди щодо потерпілого. Оскільки підставою виникнення обов'язку про відшкодування моральної шкоди є правопорушення, а у справі достовірно встановлено, що роботодавець вчинив правопорушення відносно позивача, то завжди є і моральні страждання з приводу порушення прав фізичної особи.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність моральної шкоди без встановлення факту такої шкоди МСЕК, не дають підстав для перегляду оскаржуваного рішення. Крім того, відповідач не заявляв у суді першої інстанції клопотання про медичний огляд позивача, для встановлення факту заподіяння йому моральної шкоди.
Відповідно до частин 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України).
Оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням названих положень законів, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу до уваги не приймаються, і не дають підстав для скасування рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.
Колегія суддів також вважає, що при розгляді справи не було допущено порушень процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -