Справа № 573/2558/14-к
Номер провадження 1-кп/573/176/14
16 грудня 2014 року Білопільський районний суд Сумської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 29 жовтня 2014 року за № 22014200000000056, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Безсалівка Білопільського району Сумської області, з базовою середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України,
28 жовтня 2014 року ОСОБА_4 в с. Безсалівка Білопільського району познайомився з мешканцями м. Одеса ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є громадянами України. Так як вони направлялись до своєї родички, яка мешкає у Глушковському районі Курської області Російської Федерації, при цьому не маючи при собі документів для законного перетину державного кордону України, тому попросили ОСОБА_4 провести їх від села Безсалівка Білопільського району до лінії кордону між Україною та Російською Федерацією і вказати місце переходу державного кордону та напрямок руху до найближчого населеного пункту Російської Федерації, з якого їх повинні були забрати родичі.
ОСОБА_4 погодився незаконно переправити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 28 жовтня 2014 року близько 17 год. - 17 год. 30 хв. ОСОБА_7 повів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у напрямку державного кордону України з Російською Федерацією. Пройшовши з останніми останні житлові будинку по АДРЕСА_1 , вивів їх на грунтову дорогу, яка веде до держапвного кордону України з Російською Федерацією з метою їх незаконного переправлення на територію Російської Федерації поза встановлених пунктів пропуску.
Однак свій злочинний умисел ОСОБА_4 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки 28 жовтня 2014 року о 17 год. 50 хв. він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був затриманий військовослужбовцями ВПС «Білопілля» ІНФОРМАЦІЯ_2 під час слідування до лінії кордону України на відстані приблизно 500 метрів від нього.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України, а саме: закінчений замах на незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України.
Під час досудового розслідування 27 листопада 2014 року між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Сумської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 472 КПК України.
04 грудня 2014 року до Білопільського районного суду надійшов обвинувальний акт з зазначеною угодою про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, активно сприяв розслідуванню кримінального провадження, зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Також вказаною угодою визначено покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації транспортних засобів та інших засобів вчинення злочину та без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Частиною 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Відповідно до ч. 4 ст. 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:
1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Частиною 1 статті 475 КПК України передбачено, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком правильно розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до ньогоу разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався.
Судові витрати та речові докази в провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 370, 373, 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 листопада 2014 року між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Сумської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації транспортних засобів та інших засобів вчинення злочину та без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя