Номер провадження: 11-кп/785/605/14
Номер справи місцевого суду: 499/1113/13-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.10.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
у присутності виправданого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію старшого прокурора прокуратури Іванівського району Одеської області на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 10.04.2014 pоку, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харцизьк, Донецької області, одружений, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
виправданий у пред'явленому обвинуваченню за ч. 2 ст. 263 КК України через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.
встановила:
Як вбачається з матеріалів провадження, органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в носінні кастету без передбачених законом дозволу, за наступних обставин.
Весною 2012 року, точна дата слідством не встановлена, ОСОБА_7 придбав через Інтернет магазин та в подальшому носив кастет. 24 травня 2013 року 20:30 годині під час перебування приміщенні будинку АДРЕСА_2 (далі - будинку) у ОСОБА_7 з заднього карману джинсових бриджів випав металевий предмет, схожий на кастет. 24 травня 2013 року о 21:30 годині, при проведенні огляду місця події на порозі будинку, що належить ОСОБА_8 виявлено та вилучено кастет, який за висновків експертизи холодної зброї є не клинковою зброєю ударно-дробильної дії.
В апеляції прокурор, просить скасувати виправдувальний вирок у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, призначити покарання у вигляді 3 місяців арешту.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, виправданого, який заперечував проти задоволення апеляції, приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляції не вбачається.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
У відповідності до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ являється допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд обґрунтовано вказав у вироку, що не було надано жодного доказу, який би прямо вказував на причетність ОСОБА_7 до носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
Так пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є суперечливими, щодо походження кастета, та ким саме було поміщено кастет на поріг будинку, отже, вважати достовірними такі пояснення вказаних свідків немає жодних підстав, тим більше, покладати їх в обґрунтування обвинувачення, враховуючи також, неприязні стосунки свідків з виправданим впродовж тривалого часу, та після нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .
Обвинувачення, у відповідності до ст. 62 Конституції Країни, не може ґрунтуватися на припущеннях, всі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Колегія, дослідивши відеозапис, завважує, що, при демонстрації відеозапису було чути, як впав якийсь предмет, але ніякого кастету, який випав би з карману ОСОБА_7 , видно не було, виправданий пояснив, що слово «кастетище» він вимовив, коли побачив кастет в кімнаті на підлозі під дзеркалом, а звук, що було чути на відеозапису, був від падіння пряжки його ременя.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, у відповідності до ч. 2 ст. 9 КПК України, зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують, чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. У вказаній справі, не було надано ніякого обґрунтування наявності в діях виправданого ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, крім вище вказаних пояснень свідків. Ніяких же інших доказів, які би прямо свідчили при причетність ОСОБА_7 до незаконного носіння кастету суду надано не було, особливо зважаючи, також на те, що в ході досудового слідства певних дій, щодо зняття з кастету відбитків пальців для ідентифікації їх з відбитками ОСОБА_7 зроблено не було.
В ч. 1, 3 ст. 373 КПК України вказано, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим;
в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
В п. п. 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду країни від 29 червня 1990 року № 5 зі змінами від 4 червня 1993 №№ 3 та від 3 грудня 1997 року № 12 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано, що судам слід мати на увазі, що виправдувальний вирок постановляється, зокрема, за недоведеності участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним, а також вказується судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирушенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, про те, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення не доведено в судовому засідання, а всі припущення стосовно доведеності вини ОСОБА_7 слід тлумачити на його користь, та постановив виправдувальний вирок у відношенні нього.
Розглянувши справу в межах поданої прокурором апеляції, керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляцію старшого прокурора прокуратури Іванівського району Одеської області залишити без задоволення, вирок Іванівського районного суду Одеської області від 10.04.2014 pоку, яким ОСОБА_7 виправданий у пред'явленому обвинуваченню за ч. 2 ст. 263 КК України, через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення - залишити без зміни.
Судді апеляційного суду Одеської області ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4