Номер провадження: 22-ц/785/5891/14
Головуючий у першій інстанції Коблова О.Д.
Доповідач Ващенко Л. Г.
11.12.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.
при секретарі - Колмакові В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2014 року, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2014 року про відмову у роз'ясненні рішення суду і ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2014 року про виправлення описок у судовому рішенні у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: п'ята Одеська державна нотаріальна контора, Інспекція державного аріхтектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадкування за законом, визнання недійсною декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, визнання права власності у порядку спадкування за законом,
21.03.2013 року, ОСОБА_3звернулась із позовом про визначення частки у спільній частковій власності домоволодіння АДРЕСА_1 із визнанням права власності, зазначаючи, що у порядку спадкування за законом її мати ОСОБА_6, після смерті батька ОСОБА_9.(помер ІНФОРМАЦІЯ_1), успадкувала 1\5 частину спірного домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.03.1998 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивачки померла. Після смерті матері, позивачка, у встановленому законом порядку, через відсутність документів про прийняття будинку в експлуатацію, прийняла у спадщину будівельні матеріали, з яких побудовано будинок, тобто фактично прийняла на себе права та обов'язки, які належали її матері стосовно прийняття будинка в експлуатацію. Рішенням суду від 28.11.2011 року за позивачкою визнано право на прийняття в експлуатацію 1\5 частини домоволодіння. Однак нотаріус відмовив в оформленні спадкових справ через невизначеність частки, яка належить позивачці.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила позов задовольнити.
04.06.2013 року у справі прийнято заочне рішення, яке ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2013 року скасовано із призначенням справи до нового розгляду.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2014 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучена ОСОБА_2
18.02.2014 року, на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси, ОСОБА_2 залучена до участі у справі у якості особи, яка заявляє самостійні вимоги.
Третя особа ОСОБА_2, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_6, визнати недійсною і скасувати декларацію на ім'я ОСОБА_3від 21.10.2012 року, визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом шляхом скасування рішень на частину спадкового майна після смерті батька ОСОБА_7, а також після смерті матері ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 і зобов'язати зареєструвати її право власності на спірне нерухоме майно з тих підстав, що спірне домоволодіння належало її покійним батькам і після їхньої смерті вона прийняла спадщину, тоді як її сестра ОСОБА_6 спадщину належним чином не приймала.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.04.2014 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2.у позовах відмовлено (а.с.209,215-220 т.2).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.04.2014 року ОСОБА_2 відмовлено у роз'ясненні судового рішення (а.с.229,230 т.2).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.07.2014 року виправлені оспики у судовому рішенні від 08.04.2014 року (а.с.267-269 т.2).
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просить рішення суду у частині відмови їй у позові, а також ухвалу про відмову у роз'ясненні рішення суду і про виправлення описок у судовому рішенні скасувати, постановити нове рішення, посилаючись на незаконність рішення і ухвал суду, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
У засіданні колегії суддів: представник ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 скарги не визнали.
ОСОБА_2, позивачка ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_5, представники нотаріальної контори і Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у засідання колегії суддів не з'явились.
Рішення суду першої інстанцїі у частині відмови у позові ОСОБА_2 підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.
Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд, відмовляючи у позові ОСОБА_2 виходив з того, що ОСОБА_2 не довела вимог стосовно визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_6, вимоги про визнання недійсною декларацію про здачу об'єкта в експлуатацію є неналежним способом захисту права, а вимоги щодо визнання права власності у порядку спадкування за законом після смерті матері та батька \"після скасування попередніх рішень"\, є необгрунтованими.
Висновки суду відповідають обставинам справи і вимогам закону - 15,16 ГК України, ст. 60 ЦПК України.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина на частину домоволодіння по АДРЕСА_1. (а.с.103 т.2).
17.03.1998 року і 02.09.1980 року видані свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9, за якими частину домоволодіння, зокрема, успадкували його доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.71 т.1,95,100 т.2).
На підставі рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 15.02.1991 року визнано дійсним договір купівлі-продажу 2\5 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2.і ОСОБА_4, крім того, за ОСОБА_4 визнано право власності на 2\5 частин спірного домоволодіння (а.с.161,162 т.2).
У 2004 році, за договором дарування, ОСОБА_4подарував 3\10 частин домоволодіння ОСОБА_5(а.с.163 т.2).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, після смерті якої спадщину прийняла її донька ОСОБА_3 (а.с.10 т.1).
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2, яка успадкувала після смерті батька 2\5 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, як власник, ще у 1991 році
3
розпорядилась належною їй частиною спадщини шляхом відчуження на підставі договору купівлі-продажу.
У встановленому законом порядку рішення суду від 15.02.1991 року і договір дарування
не оспорені, не скасовані й не визнані недійсними.
Всупереч ст.ст.57-60 ЦПК України ОСОБА_2, не надала ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого у 1998 році на ім'я її сестри ОСОБА_2 (а.с.95,100 т.2).
Зважаючи на викладене, суд першої інстанцїі дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_2
Доводи ОСОБА_2.в апеляційній скарзі про те, що: свідоцтво на ім'я ОСОБА_6фактично видано на невідому особу і ОСОБА_6 не доведено родинних зв'язків зі спадкодавцем; вона прийняла спадщину після смерті матері і реконструювала частину будинка; суд повинен був сам притягнути до відповідальності осіб, які складали декларацію; вона є власником майна і підтвердженням цього є свідоцтво про її право власності на спадщину. - не заслуговують на увагу.
Відсутні будь-які належні докази того, що ОСОБА_6неправомірно отримала у спадщину частину домоволодіння по АДРЕСА_1.
У встановленому законом порядку ОСОБА_2 не оспорила свідоцтво про право на спадщину видане, зокрема на її ім'я 02.09.1981 року (а.с.71 т.1).
Вимога про визнання недійсної декларації про готовність об'єкта до експлуатації не є належним способом захисту права або інтересу.
Інших, правових доводів апеляційна скарга ні рішення суду не містить.
Ухвали суду про відмову у роз'ясненні рішення суду і про виправлення описок у судовому рішенні підлягають залишенню без змін на підставі ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України.
Згідно зі ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу із додержанням вимог закону.
Суд, відмовляючи у роз'ясненні рішення суду про відмову у позовах виходив з того, що відсутні підстави для роз'яснення рішення суду (а.с.229,230 т.2).
Висновок суду є правильним.
Так, рішення суду від 08.04.2014 року містить встановлені судом обставини і факти, доводи та заперечення сторін, обгрунтування висновків. Рішення є зрозумілим й не містить протирічить у висновках, які б давали підстави для іншого тлумачення висновків суду про відмову у позовах.
Приймаючи ухвалу про виправлення описок у судовому рішенні суд зазначив, що рішення суду містить описки, які підлягають виправленню (а.с.267-269 т.2).
Встановлено,що у оскаржуваному рішенні є описки,на які звернули увагу в апеляційній скарзі ОСОБА_2, а також апеляційний суд в ухвалі (а.с.235,236,260,261 т.2).
За таких обставин, ухвала суду про виправлення описок у судовому рішенні відповідає вимогам ст. 219 ЦПК України.
Апеляційні скарги ОСОБА_2на ухвали суду про відмову у роз'ясненні рішення суду і про виправлення описок у судовому рішенні не містять правових доводів, які б давали підстави для скасування зазначених ухвал.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_2.у позові, рішення і ухвали суду відповідають вимогам закону, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення й ухвали суду підлягають залишенню без змін.
Рішення суду у частині відмови у позові ОСОБА_3, сторони, а також особи, які беруть участь у справі, не оскаржили.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 307 ч.2 п.1, 308, 312 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
4
Апеляційні скарги ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2014 року у частині відмови у позові ОСОБА_2, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2014 року про відмову у роз'ясненні рішення суду і ухвалу Малиновського
районного суду м. Одеси від 24 липня 2014 року про виправлення описок у судовому рішенні - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Н.Д. Плавич