Номер провадження: 22-ц/785/9175/14
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Калараш А. А.
11.12.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Калараш А.А.
суддів - Гончаренко В.М., Комаровської Н.В.
з участю секретаря - Волчанського О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України про скасування наказів , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2014 року, -
встановила:
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про скасування наказів і в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 17.06.2010 року вона була призначена бухгалтером Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» МОЗ України». В травні 2014 року позивачу з наказу від 12.02.2014 року № 04-0 стало відомо про те, що вона буде звільнена 22.05.2014 року, однак зазначений наказ позивач вважає незаконним, оскільки звільнення за ініціативою відповідача в останній день відпустки є грубим порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП, крім того зазначений наказ було видано на підставі наказів №320-П від 23.12.2013 року та №321-П від 23.12.2013 року, які є також незаконними, оскільки перетворення філії у представництво шляхом реорганізації неможливе.
Позивач остаточно просила :
- визнати незаконною, протиправною, неправомірною реорганізацію відокремленого підрозділу шляхом перетворення філії в представництво та скасування вказаної реорганізації;
- скасувати накази ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» МОЗ України» № 04-0 від 12.02.2014 року «Про надання щорічної основної відпустки ОСОБА_2 та наступне її звільнення» , № 320-П від 23.12.2013 року «Про скорочення посад Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» та №321-П від 23.12.2013 року «Про реорганізацію відокремленого підрозділу шляхом перетворення філії в представництво».
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 13.06.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до державного підприємства "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України про визнання незаконною, протиправною, неправомірною реорганізацію відокремленого підрозділу шляхом перетворення філії в представництво та скасування вказаної реорганізації залишено без розгляду (а.с.16).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Рішення ухвалено у відсутність представника відповідача.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» МОЗ України» № 04-0 від 12.02.2014 року «Про надання щорічної основної відпустки ОСОБА_2 та наступне її звільнення» в частині звільнення ОСОБА_2 , з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з необґрунтованості позовних вимог .
Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна, з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що позивач була звільнена з роботи в останній день відпустки ,що є порушенням ч.3 ст.40 КЗпП України та підставою для скасування наказу ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України № 04-0 від 17.02.2014 року в частині звільнення ОСОБА_2.
З матеріалів справи вбачається , що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 17.06.2010 року по 22.05.2014 року та була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату .
Відповідно до наказу ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України № 38-К від 17.06.2010 року позивач ОСОБА_2 була прийнята з 17.06.2010 року на посаду бухгалтера Південної регіональної філії /а.с.5/.
З метою оптимізації витрат державного підприємства та діяльності підприємства приведення до фінансової можливості , ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України було вирішено провести реорганізацію відокремленого підрозділу шляхом перетворення філії в представництво зі скороченням штату , що було відображено у наказі ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.2013 року № 321-П від 23.12.2013 року «Про реорганізацію відокремленого підрозділу шляхом перетворення філії в представництво» (а.с.38).
Згідно з Наказом ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України № 320-П від 23.12.2013 року «Про скорочення посад Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України» , було передбачено скорочення посади Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України, відповідно до наказу ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України №37/1-0 від 27.05.2011 року «Про затвердження штатного розкладу Південної регіональної філії ДП «УМЦБДР та ІТ» МОЗ України:
- директора (одна штатна одиниця) з посадовим окладом 2000 грн.;
- заступника директора (одна штатна одиниця) з посадовим окладом 1700 грн.; -
- бухгалтера (одна штатна одиниця) з посадовим окладом 1650 грн. (а.с. 36-37).
З зазначеним наказом позивач була ознайомлена особисто 24.12.2013 року .
Відповідачем на виконання наказу № 320-П від 23.12.2013 року письмово додатково позивача було попереджено про заплановане звільнення (а.с.40).
З даним повідомленням позивач ОСОБА_2 ознайомлена 24.12.2013 року, про що позивач не заперечувала.
05.02.2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась до директора ДП «УМЦБДР та ІТ» МОЗ України Чорного Ю.О. з заявою, в якій просила надати їй відпустку за увесь період праці в ДП «УМЦБДР та ІТ» МОЗ України, за який щорічні відпустки не надавалися, з 17.02.2014 року /а.с.32/.
Згідно з Наказом ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України № 04-0 від 12.02.2014 року «Про надання щорічної основної відпустки ОСОБА_2 та наступне її звільнення» ,відповідачем було передбачено :
1. ОСОБА_2, бухгалтеру Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України, надати щорічну основну відпустку за увесь період праці в ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України терміном 90 календарних днів за наступний період:
з 17.06.2010 - 16.06.2011 р. - 24 календарних днів; з 17.06.2011 - 16.06.2012 р. - 24 календарних днів; з 17.06.2012 - 16.06.2013 р. - 24 календарних днів; з 17.06.2013 - 16.06.2014 р. - 18 календарних днів.
2. Керуючись п. 1 ст. З Закону України «Про відпустки», у зв'язку із скороченням
, штатного розгладу, пов'язаного з реорганізацією відокремленого підрозділу встановити дату звільнення ОСОБА_2 в останній день відпустки, а саме 22.05.2014 року.
3. 22.05.2014 року звільнити ОСОБА_2, бухгалтера Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
05.05.2014 року ДП «УМЦБДР та ІТ» МОЗ України звернулось до позивача ОСОБА_2 з листом №73, яким повідомлено позивача про необхідність прибути за трудовою книжкою 22.05.2014 року до ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, 7, та про можливість надати згоду на відправлення трудової книжки поштою (а.с.79).
В судовому засіданні суду першої інстанції , позивач ОСОБА_2 не заперечувала про отримання в травні 2014 року повідомлення проте , за трудовою книжкою вона до м. Київ не поїхала та будь-якої відповіді на вказаний лист не надала, а одразу звернулась до суду з позовною заявою, та на даний час трудову книжку так і не отримала.
Суд першої інстанції вірно встановив ,що ДП «УМЦБДР та ІТ» МОЗ України ,як засновник Південної філії ,відповідно до п.7 Положення про Південну регіональну філію ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України, мала право видавати накази про реорганізацію регіональних філій, зокрема і Південної філії, де працювала позивач.
Суд першої інстанції вірно встановив ,що відповідачем при виданні наказів № 320-П від 23.12.2013 року та № 321-П від 23.12.2013 року ,порушень чинного законодавства , що є підставою для скасування зазначених наказів не було допущено.
Суд першої інстанції вірно посилався на вимоги ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відпустки» ,якою передбачено,що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути шадано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Позивач достовірно знаючи про майбутнє звільнення ,особисто звернулася з заявою до відповідача про надання відпустки , тому відповідачем правомірно була надана відпустка та відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про відпустки» .
Позивачем не заявлені позовні вимоги про поновлення на роботі та визнання її незаконно звільненою.
Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині скасування наказів ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» МОЗ України» № 320-П від 23.12.2013 року «Про скорочення посад Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» та №321-П від 23.12.2013 року «Про реорганізацію відокремленого підрозділу шляхом перетворення філії в представництво» та наказу № 04-0 від 12.02.2014 року «Про надання щорічної основної відпустки ОСОБА_2 та наступне її звільнення» в частині надання ОСОБА_2 відпустки .
Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що хоча відповідачем було ознайомлено позивача з наказом про реорганізацію Південної філії, завчасно не менш за два місяця до запланованого звільнення , позивач була попереджена про майбутнє звільнення з роботи, направлені до служби центру зайнятості Печерського району м.Київа звіти про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (а.с.58-60), проте при звільненні позивача з роботи ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України ,були порушені вимоги ч.3 ст. 40 КЗпП України ,оскільки позивач була прийнята на роботу саме ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України та є працівником ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України ,яке є юридичною особою та на час звільнення позивача , юридична особа не ліквідована як підприємство.
Південна регіональна філія ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України в якій позивач працювала на посаді головного бухгалтера ,відповідно до п.1.3. Положення «Про Південну регіональну філію ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України» не є юридичною особою. Позивач була прийнята на роботу саме ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України, тому правових підстав для звільнення позивача в останній день відпустки не було.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково вважав ,що звільнення позивача відбулося з дотриманням КЗпП України.
За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» МОЗ України» № 04-0 від 12.02.2014 року про звільнення ОСОБА_2 , з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову,в решті рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп. ,від сплати якого позивач звільнена при принесенні нею апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» МОЗ України» № 04-0 від 12.02.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади бухгалтера Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» МОЗ України» і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування наказу ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України № 04-0 від 12.02.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади бухгалтера Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» МОЗ України» задовольнити.
Скасувати наказ ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України № 04-0 від 12.02.2014 року в частині звільнення ОСОБА_2 з 22.05.2014 року з посади бухгалтера Південної регіональної філії ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» МОЗ України».
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України на користь держави судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.А. Калараш
В.М. Гончаренко
Н.В. Комаровська