Номер провадження: 22-ц/785/7784/14
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.
Доповідач Погорєлова С. О.
09.12.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.
при секретарі: Швець В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ПрАТ «НФСК «Добробут» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
встановила:
Позивач звернувся до відповідача із позовом, який в процесі розгляду справи уточнив, в якому просив відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 22 921,25 гривень, моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, витрати на правову допомогу - 2 000 гривень, витрати на публікацію в пресі - 490 гривень, поштові витрати - 71,04 гривень, судовий збір - 250 гривень. (а. с. 2-4, 98-99)
В обґрунтування позову посилався на те, що 31.05.2012 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Фонтанська дорога, не врахувала дорожню обстановку, не витримала безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2, що зупинився попереду, який належить ОСОБА_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2012 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 410 від 23.06.2012 року, автомобілю ОСОБА_3 спричинена матеріальна шкода у розмірі 22 921,25 гривень.
Також він вказав, що йому завдано моральну шкоду, оскільки внаслідок пошкодження свого автомобілю він переніс душевні страждання, негативні емоції та переживання, він вимушений був нести непередбачені додаткові витрати пов'язані із пошкодженням автомобілю.
Ухвалою суду від 09.04.2014 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено ПрАТ «НФСК «Добробут». (а. с. 67-68)
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 22 921,25 гривень майнової шкоди, 500 гривень моральної шкоди, 500 гривень - витрати на правову допомогу, витрати на публікацію в пресі - 490 гривень, поштові витрати - 71,04 гривень, судовий збір - 250 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а. с. 115-119)
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. (а. с. 125-129)
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 31 травня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Camry», 2004 року випуску, власником якого є позивач, та автомобілю «Volkswagen Touareg», 2012 року випуску, під керуванням ОСОБА_3 В результаті даного ДТП автомобілю «Toyota Camry», 2004 року випуску були спричинені механічні пошкодження.
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2012 року ОСОБА_2 була визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Задовольняючи позов та стягуючи відшкодування майнової шкоди з ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходив із того, що зіткнення автомобілів сталося з вини відповідача, який допустив порушення Правил дорожнього руху, тому з огляду на положення статей 1167, 1187, 1188 ЦК України вона зобов'язаний відшкодувати завдану позивачу шкоду.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Згідно вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_2, крім іншого, посилався на те, що автомобіль марки «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, є забезпеченим транспортним засобом відповідно до полісу серії АВ 0985025, діючого на 31.05.2012 року, укладеного між відповідачем та ПрАТ «НФСК «Добробут», ліміт відповідальності за шкоду складає 50 000 гривень, а відтак його цивільно-правова відповідальність застрахована й обов'язок по відшкодуванню завданої у результаті ДТП шкоди закон покладає на страховика; копію зазначеного полісу надав позивачу (а. с. 63).
Крім того, звертає на увагу, що Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження від 14.02.2013 року № 506 про тимчасове зупинення дії ліцензії ПрАТ «НФСК «Добробут» на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а з 18.01.2013 року ПрАТ «НФСК «Добробут» виключено з членів Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ).
Однак вирішуючи спір, суд першої інстанції, всупереч вимогам статей 212 - 215 ЦПК України, неповно з'ясував усі обставини справи та покладаючи на ОСОБА_2 обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду позивачу в повному обсязі, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо наявності правових підстав для стягнення майнової шкоди з страховика та не перевірив обставини, якими останній обґрунтовував свої заперечення на позовну заяву.
Також, суд залишив поза увагою приписи підпункту "ґ" пункту 41.1 ст. 41 Закону, згідно якої МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та не перевірив наявність підстав для її застосування.
Отже, суд всупереч вимогам ст. 10 ЦПК України не вжив відповідних процесуальних заходів щодо залучення належного відповідача у справі та не з'ясував, хто й в якому розмірі повинен відшкодовувати позивачу завдану матеріальну шкоду.
Таким чином, суди у достатньому обсязі не визначили характер спірних правовідносин та правову норму, що підлягає застосуванню, належним чином та з урахуванням вимог ст. 33 ЦПК України не визначили осіб, які повинні відповідати за позовом в частині стягнення матеріальної шкоди.
Що стосується стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.
З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу ОСОБА_3 з вини відповідача ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля.
Колегія суддів вважає, що такий розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості і достатній для відновлення морального становища позивача.
За правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивач при подачі позову до суду сплатив витрати по оплаті судового збору в розмірі 250,00 гривень, що підтверджується квитанцією № 2210043 від 25.12.2013 року, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на його користь.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2014 року - скасувати в частині стягнення матеріальної шкоди та судових витрат.
В цій частині ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ПрАТ «НФСК «Добробут» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 250 гривень.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Цюра Т.В.
Сидоренко І.П.