Номер провадження: 22-ц/785/6050/14
Головуючий у першій інстанції Мирончук Н. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
25.11.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.
при секретарі Колмакові В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-
встановила:
Позивач звернувся до відповідача із позовом, в якому просив відшкодувати майнову шкоду у розмірі 22 888,70 гривень та моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. (а. с. 2-3)
В обґрунтування позову посилався на те, що 09.09.2013 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Щорса в м. Одеса, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Porche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_2, що зупинився попереду, який належить ОСОБА_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.10.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 1920 від 11.09.2013 року, автомобілю ОСОБА_3 спричинена матеріальна шкода у розмірі 22 454,14 гривень.
Також він вказав, що йому завдано моральну шкоду, оскільки внаслідок пошкодження свого автомобілю він переніс душевні страждання, негативні емоції та переживання, він вимушений був нести непередбачені додаткові витрати пов'язані із пошкодженням автомобілю.
ОСОБА_3 просить стягнути завдану майнову шкоду, у розмірі 22 888,70 гривень, яка складається з: величини втрати товарної вартості у розмірі 22 454,14 гривень; витрат на проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу у сумі 400 гривень та витрат на відправлення ОСОБА_4 телеграм про проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу у сумі 34,56 гривень. Крім того, позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень, а також, сплачений судовий збір у розмірі 278,89 гривень.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 22 888,70 гривень майнової шкоди та судовий збір у розмірі 228,89 гривень. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. (а. с. 46-49)
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. (а. с. 54-56)
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив із доведеності позову в цій частині, і відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, виходив з того, що розмір моральної шкоди доказами не підтверджується.
Проте, у повній мірі погодитись з таким висновком суду повністю не можна.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що 09 вересня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Porche Cayenne», державний номер НОМЕР_2, власником якого є позивач та автомобілю марки «Ніссан», державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2 В результаті даного ДТП автомобілю «Porche Cayenne», 2013 року випуску, були спричинені механічні пошкодження.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. (а. с. 4)
Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 09.09.2013 року, автомобілю «Порше», який належить ОСОБА_3 на праві власності, були завдані механічні пошкодження. (а. с. 11, зворот)
Проведеною автотоварознавчою експертизою № 1920 від 11.09.2013 року по визначенню матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Porche Cayenne», встановлено, що сума завданої матеріальної шкоди складає 44 908,28 гривень, включаючи вартість поновлювального ремонту в сумі 22 454,14 гривень та величину втрати товарної вартості 22 454,14 гривень, яка може бути стягнута з винного в ДТП. (а. с. 5-7)
За проведення автотоварознавчого дослідження та складання висновку позивачем було сплачено 400,00 гривень, що підтверджується квитанцією № к7/F/49 від 15.11.2013 року. (а. с. 15)
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована.
ОСОБА_3 у позові зазначено, що вимога щодо стягнення суми вартості відновлювального ремонту у розмірі 22 454,14 гривень не заявляється, оскільки вартість відновлювального ремонту йому оплачена страховою компанією. (а. с. 2)
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Зі змісту акту виконаних робіт від 17.09.2013 року вартість відновлюваного ремонту автомобілю марки Porche Cayenne, номер кузова НОМЕР_3, складає 17 822,47 гривень.
19 вересня 2013 року ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» провело виплату страхового відшкодування згідно указаного акту на користь ОСОБА_3 в сумі 17 822,48 гривень.
Отже, страховик, відшкодував позивачу у встановленому Законом порядку вартість відновлювального ремонту автомобіля.
Неспроможним є довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно не врахував приписи підпункту «е» п. 8.6.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна 24.11.2003 N 142/5/2092, у редакції Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 N 1335/5/1159, (далі - Методика), оскільки погіршення зовнішнього вигляду після заміни деталей немає, зниження міцності чи довговічності елементів немає, зниження захисних властивостей покриттів немає, вживані запчастини не використовувались.
Так, згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.
У пункті 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Ураховуючи те, що згідно з пунктом 8.6 Методики величина втрати товарної вартості транспортного засобу враховує втрату товарного вигляду транспортного засобу, можна вважати, що пункт 32.7 статті 32 Закону також виключав виплату страховиком потерпілій особі і відповідного відшкодування шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу.
Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюється як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.
Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, згідно з підпунктом "е" цього пункту величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується у разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).
Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, що впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, стекол, шин, тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Зміст пояснень експерта, який був допитаний у судовому засіданні кореспондується з наведеними вище приписами Закону.
Таким чином, системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України, пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти таких висновків. Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку. Методикою передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП. Оскільки від сплати відповідного відшкодування законодавством звільнено страховика, то його, згідно зі статтями 1166, 1187, 1194 ЦК України, може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду.
Отже, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 величину втрати товарної вартості, проте помилково визначив суму стягнення.
Отже, судова колегія вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню величина втрати товарної вартості в розмірі 17 822,47 гривень, яка відповідає вартості відновлювального ремонту.
Витрати, які пов'язані зі сплатою автотоварознавчого дослідження транспортного засобу у сумі 400 гривень та витрат на відправлення ОСОБА_4 телеграм про проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу у сумі 34,56 гривень обґрунтовано стягнуті на користь ОСОБА_3
Судова колегія не перевіряє правильність висновків суду щодо відмови ОСОБА_3 у відшкодуванні моральної шкоди, враховуючи межі апеляційного оскарження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2014 року в частині стягнення матеріальної шкоди слід змінити.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 18 257,03 гривень.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Сєвєрова Є.С.
Цюра Т.В.