Номер провадження: 33/785/760/14
Номер справи місцевого суду: 521/17816/14-п
Доповідач Мельничук В. О.
15.12.2014 року м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Мельничук В.О., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, представника Південної митниці Міндоходів - Ткаченка О.В. розглянувши апеляційну скаргу в.о. начальника відділу Південної митниці Міндоходів на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2014 року про визнання винною та притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючу, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ст.471 МК України до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1700 (одна тисяча сімсот) грн. без конфіскації вилучених грошових коштів.
Валюту вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0720/50003/14 у розмірі 3000 євро повернуто ОСОБА_1 або її представнику у встановленому законом порядку та стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір,-
встановив:
Як вбачається з постанови суду, 25.09.2014 року о 14 год. 30 хв. у оглядовому залі «Відліт» ТОВ «Ві Ай Пі» Міжнародного аеропорту «Одеса» в зоні діяльності митного поста «Одеса - аеропорт» Південної митниці Міндоходів, проходила митний контроль гр. ОСОБА_1, яка відлітала з України до Австрії літаком «В-733» авіакомпанії «МАУ», рейсом №820 сполученням «Одеса-Відень». Було встановлено, що гр. ОСОБА_1 обрала формою проходження митного контролю коридор спрощеного митного контролю «зелений коридор», таким чином заявив, що предметів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню у неї немає.
Після перетину гр. ОСОБА_1 білої лінії, що позначає закінчення «зеленого» коридору, на вимогу інспектора митниці пред'явити наявні у неї валютні цінності, гр. ОСОБА_1 надала наявну при неї готівкову іноземну валюту. Після перерахунку валюти було встановлено, що загальна сума складає 13 000 євро.
Згідно «Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», затвердженої постановою НБУ від 27.05.2008 року №148 (зі змінами) фізична особа може ввозити чи вивозити з території України без подання відповідних дозвільних документів готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро.
Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_1 порушила встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, оскільки вона формою проходження митного контролю обрала проходження через таку зону (коридор) та у неї під час проведення митного контролю було виявлено іноземну валюту в сумі 13 000 євро, що перевищує встановлені законодавством України обмеження для переміщення через митний кордон України по «зеленому» коридору.
На підставі вказаних обставин у відношенні гр. ОСОБА_1 було складено протокол про ПМП №0720/50003/14 за ст.471 МК України.
В своїй апеляційній скарзі в.о. начальника відділу Південної митниці Міндоходів вважаючи постанову необґрунтованою та такою, що суперечить діючому законодавству, просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014 року та постановити нову ухвалу, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні нею порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та накласти на останню адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1700 грн. та конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - валюту у кількості 3000 євро. Вказує при цьому, що санкцією ст. 471 МК України передбачено накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тільки у разі переміщення через митний кордон України через «зелений коридор», товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, а у разі переміщення товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України - також конфіскацію цих товарів. Також зазначає, що при ввезенні на митну територію України валюти (в будь якому обсязі) така валюта не підлягає оподаткуванню. Тобто, застосування адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу без застосування конфіскації є не законним, так як ОСОБА_1 не ввозила товари у обсягах що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України. Проте, відповідно до ст. 197 МК України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню) можуть встановлюватися Національним банком України. Постановою НБУ встановлені обмеження та особливості декларування валюти при переміщенні її через митний кордон України.
В судове засідання належним чином викликався представник прокуратури м. Одеси, про що у справі є відповідні відомості, але в судове засідання він не з'явився, причини неявки суду не повідомив, а тому суд визнає причини його неявки до суду не поважними і вважає можливим розглянути справу буз його участі.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, який вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вимоги їх не ґрунтуються на законі, а постанову суду вважає законною і аргументованою, заслухавши представника Південної митниці Міндоходів, який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив всі обставини адміністративної справи у відношенні ОСОБА_1 та дійшов до обґрунтованого висновку про винність останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, що ніким не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Судом першої інстанції обґрунтовано зроблено посилання на норми, встановлені Європейською Конвенцією «З захисту прав і основних свобод людини» та практику Європейського Суду.
Так, згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України - є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі Ісмаілов проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних Ісмаілову, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав.
Згідно зі Статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.
Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.
Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.
Аналогічна ситуація була розглянута ЄСПЛ 06.11.2008 року, по справі Ісмаілов проти Російської Федерації. При цьму ЄСПЛ послався на такі ж обставини.
Згідно з п. 1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року № 148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Таким чином ОСОБА_1 протиправно перемістила через митний кордон України 3000 євро, які в неї були вилучені.
Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.
Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями ст. 4 ч. 1, п.1 б), п. 57 МК України.
Відповідно до вимог ст. 197 МК України на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10000 євро, в зв'язку з чим валютні цінності, які переміщувала ОСОБА_1 - є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене.
Так, правопорушення, яке вчинила ОСОБА_1 полягало в недекларуванні митному органу 3000 євро в готівковій формі, які вона провозила.
Діючим законодавством України перевезення готівкової іноземної валюти, в принципі не обмежена, а обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути перевезена без письмового декларування.
За таких обставин перевезення іноземної валюти не було незаконним діянням згідно з чинним законодавством, так як ніщо не дозволяє припустити, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо.
Шкода яку ОСОБА_1 потенційно могла завдати державі, була незначною: вона не ухилилася від сплати мита та інших зборів і не завдала державі іншої шкоди, якби вона перевозила гроші не задекларувавши їх. Органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти переміщувались за межі території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, а її покарати, але у цій справі ОСОБА_1 вже зазнала покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
За таких обставин, враховуючи практику ЄСПЛ, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування конфіскації, в якості додаткового адміністративного стягнення, в даному випадку, є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_1 «індивідуальний надмірний тягар».
Більш того, законне походження грошових коштів, щодо яких є вимога застосування конфіскації, не оспорюється. ОСОБА_1 надала документи, які свідчать про законність походження у неї грошових коштів, а саме розписку про отримання грошових коштів у сумі 3000 євро на оплату за навчання, а також листи з Вебстерського університету про допуск до навчання (а.с. 20-24).
Виходячи із смислу ч.3 ст. 462 МК України, а також, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, вважаю правильним призначення судом першої інстанції за скоєне адміністративне правопорушення основне покарання - штраф, без призначення при цьому додаткового покарання - конфіскації, яке вказане в санкції ст. 471 МК України.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає необхідним в задоволенні апеляційної скарги в.о. начальника відділу Південної митниці Міндоходів відмовити, а постанову суду першої інстанції - залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. 471 МК України, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу в.о. начальника відділу Південної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2014 року про визнання винною та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.471 МК України - без зміни.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Одеської області В.О. Мельничук