головуючого
Скотара А.М.,
суддів
Лавренюка М.Ю., Пошви Б.М.,
прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою цивільного відповідача ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
не судимого,
за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Постановлено стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь : ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди - 746 грн. 65 коп. та відшкодування моральної шкоди 3000 грн.; на користь ОСОБА_4 - 8482 грн. 89 коп. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної; на користь комунального підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 - 13 777 грн. 89 коп. матеріальної шкоди та 8052 грн. 96 коп. упущеної вигоди.
ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 грудня 2005 року близько 12 год. 30 хв., керуючи на підставі трудової угоди з ПП Транспортна фірма “Пастранс» автобусом “Ікарус»НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1, на автошляху Улянівка-Миколаїв у напрямку смт. Олександрівка, грубо порушив правила дорожнього руху, а саме п.п.1.3, 1.5, 2.3 “б», 12.1, 12.3, 13.1, 13.3, 14.6 “б», перед залізничним переїздом, обгоняючи автомобіль ВАЗ -21099 під керуванням ОСОБА_4, виїхав на зустрічну смугу руху, що призвело до зіткнення із автомобілем ЗАЗ-1102 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення, ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознаками тривалого розладу здоров'я.
У касаційній скарзі цивільний відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що її неправильно визнано відповідачем у справі, оскільки відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Зазначає, що водій ОСОБА_5 керував автобусом на підставі трудової угоди із ПП “Пастранс», котрому вона передала автобус у користування згідно договору оренди, отже, оскільки це підприємство фактично володіло цим транспортним засобом і експлуатувало його, воно повинно бути цивільним відповідачем та відшкодовувати заподіяну шкоду. Просить змінити вирок суду у частині визнання її цивільним відповідачем у справі, визнавши цивільним відповідачем - приватне підприємство транспортну фірму “Пастранс».
заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку суду у частині цивільного позову та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 51 КПК України як цивільних відповідачів, окрім перелічених у цій статті осіб, може бути притягнуто осіб, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 придбала у приватну власність автобус “Ікарус», який, згідно договору оренди транспортного засобу від 14 листопада 2005 року, передала у користування транспортній фірмі “Пастранс». Водій ОСОБА_2, котрий керував вказаним транспортним засобом на підставі трудової угоди із вищезазначеним приватним підприємством, був визнаний винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, зазначеної у вироку.
Згідно вказаного договору оренди, орендар зобов'язаний відшкодовувати збитки, а також несе всі інші ризики, пов'язані із використанням транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, у тому числі договору оренди, володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
А із змісту роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за №6 від 27.03.1992 р., з наступними змінами, убачається, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав ( договору оренди, довіреності тощо).
Отже, для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК України суду необхідно визначити дві основні ознаки володільця транспортного засобу: юридичну та матеріальну(фактичну), тобто, виявити того, хто фактично володіє цим транспортним засобом (а саме, здійснює його експлуатацію, використання, зберігання та утримання) та відповідні правові підстави такого володіння.
У даній справі судом не було вчинено належних дій по виявленню фактичного власника джерела підвищеної небезпеки, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснювала про обставини придбання та передачі транспортного засобу в оренду, а в матеріалах справи є докази на підтвердження цих пояснень, які залишились без належної оцінки суду, що призвело до неправильного визначення цивільного відповідача у даній справі.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 у частині цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Скотар А.М. Лавренюк М.Ю. Пошва Б.М.