24 січня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Лященко П.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Панталієнка П.В.,
Пшонки М.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Миколаєва про скасування арешту на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2001 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2003 року,
У грудні 2001 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2000 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто грошову суму в розмірі 21085 грн. 60 коп. На підставі зазначеного рішення відкрито виконавче провадження та 31 жовтня 2001 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна - квартири АДРЕСА_1, в якому зазначено, що після 10 листопада 2001 року ця квартира буде передана на реалізацію. Позивач, вважаючи зазначений акт незаконним, просив його скасувати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2001 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2003 року, відмовлено в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 136 ЦПК України (1963 року), пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» суддя відмовляє у прийнятті заяви, якщо справа не підвідомча суду або не підлягає розгляду в суді з інших підстав.
Усупереч наведеному ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2001 року в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1. відмовлено не з підстав непідвідомчості суду, а з підстав належності розгляду вимог судом не в порядку позовного провадження, а в іншому порядку.
Оскільки апеляційний суд не виправив допущеного порушення та безпідставно залишив без змін цю ухвалу, обидва судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 342 ЦПК України, і з направленням справи на розгляд суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.
Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2001 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
М.П. Пшонка