31 січня 2007 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Панталієнка П.В.,
Шабуніна В.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2005 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що 20 червня 2003 рок він і відповідачка домовилися про продаж належного їй жилого будинку АДРЕСА_1. У цей же день з метою забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу він передав ОСОБА_2 завдаток урозмірі 100 доларів США.
Проте, 26 листопада 2004 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала зазначений будинок ОСОБА_3.
Посилаючись на те, що відповідальність за невиконання договору купівлі-продажу повинна бути покладена на відповідачку, позивач просив стягнути з неї на його користь подвійну суму завдатку в розмірі 1060 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної й моральної шкоди.
Зазначала, що в червні 2003 року між нею та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про продаж будинку АДРЕСА_1 за 1300 доларів США, який належав їй на праві приватної власності.
ОСОБА_2 отримала від відповідача гроші в сумі, еквівалентній 100 доларам США, про що написала розписку та передала відповідачу технічний паспорт на будинок.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від купівлі будинку та почав вимагати від неї повернення завдатку, у листопаді 2004 року ОСОБА_2 продала зазначений будинок ОСОБА_3
Посилаючись на те, що з червня 2003 року до листопада 2004 року вона змушена була доглядати за будинком та утримувати його, у зв'язку із чим понесла грошові витрати, позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 6420 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 грудня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 530 грн. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди та 61 грн. витрат на оплату державного мита; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2006 року рішення районного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та в цій частині постановлено нове рішення, яким стягнуто на його користь із ОСОБА_2 1060 грн. матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди. У решті - рішення залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення подвійної суми завдатку та моральної шкоди, суд апеляційної інстанції керувався ст.ст. 571, 570 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, і виходив із того, що сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку.
Проте таких висновків суд дійшов із грубим порушенням норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини виникли до набрання Кодексом чинності й не мають продовжуваного характеру, то суд при розгляді справи повинен керуватися положеннями Цивільного кодексу УРСР (1963 року).
Такої ж помилки в застосуванні норм матеріального права припустився й суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 195 ЦК УРСР завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору й на забезпечення його виконання (завдаток). Завдаток повертається в подвійному розмірі стороні, яка дала завдаток, якщо укладений договір не був виконаний з вини сторони, що одержала завдаток.
Правило ч. 2 ст. 195 ЦК УРСР про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У разі, коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Оскільки договору купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_1 100 доларів США є авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Оскільки згідно зі ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96 “Про грошову реформу в Україні» грошовою одиницею і єдиним законним способом платежу на території України є гривня, стягненню підлягає сума, еквівалентна 100 доларам США за курсом Національного банку України, що на день постановлення рішення становить 505 грн. (5,05 грн. за 1 долар США).
Стягуючи моральну шкоду суди не врахували роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції, у випадках, передбачених ст.ст. 7, 4401 ЦК УРСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, та не звернули уваги на те, що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, - оскаржувані судові рішення в зазначеній вище частині підлягають скасуванню з постановленням нового рішення.
Щодо постановлених судових рішень у частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, то вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, ст. 195 ЦК УРСР (1963 року), колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 505 (п'ятсот п'ять) гривень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
У решті - рішення залишити без зміни.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Н.П. Лященко
П.В. Панталієнко
Ю.В. Прокопчук
В.М. Шабунін