Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Селівона О.Ф.,
Макаренка М.М.
суддів прокурора
Кривенди О.В., Лавренюка М.Ю., Сухарєва О.М.,
Кривенди О.В., Кияшка А.Я.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 січня 2007 року справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 лютого 2006 року.
Вказаною постановою щодо неповнолітнього
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
застосовано примусові заходи виховного характеру у виді передачі його під нагляд педагогічного колективу школи - інтернату НОМЕР_1.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
Згідно з постановою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, 7 червня 2005 року приблизно о 2-й годині ночі таємно викрали з холодильної камери, яка знаходилася поряд з торговим кіоском у парку ім. Шевченка м. Харкова, прохолодні напої на загальну суму 406,90 гривень, які належали приватному підприємцю ОСОБА_3.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постанови щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені у поданні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 97 КК України, до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, суд застосовує примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст. 105 КК України.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону, суд, застосовуючи до ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру, мав переконатися у тому, що мало місце саме те діяння, яке поставлено цьому неповнолітньому у провину.
Проте суд у своїй постанові зазначив про вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, хоча органами досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 185 КК України.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 105 КК України, тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
При застосуванні примусових заходів виховного характеру щодо ОСОБА_1 суд вказаних положень закону не дотримався і передав неповнолітнього під нагляд педагогічного колективу, не встановивши тривалість цього заходу виховного характеру.
За таких обставин постанова місцевого суду про застосування примусових заходів виховного характеру щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення і постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
касаційне подання прокурора задовольнити.
Скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд.
судді:
Селівон О.Ф. Кривенда О.В. Лавренюк М.Ю.