Єдиний унікальний номер 185/9886/14-к
17 грудня 2014 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
експерта - ОСОБА_5 ,
секретаря - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді кримінальне провадження, зареєстроване розглянувши у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42014051100000097 від 28 червня 2014 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Донецька, українця, громадянина України,
із вищою освітою, не одруженого, командира військової
частини № НОМЕР_1 , полковника, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 426 КК України, -
Обвинувачений полковник ОСОБА_3 наказом командуючого Внутрішніх Військ МВС України №111ос від 24.10.2013 призначений на посаду командира військової частини № НОМЕР_1 . Відповідно до ст. 11 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, (далі Статуту), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим.
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання.
Відповідно до ст. 22 Статуту військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу:
для захисту свого здоров'я і життя, а також здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації, неможливо.
для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об'єктів у разі захоплення.
у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.
Відповідно до своїх службових обов'язків, ст. 58 Статуту полковник ОСОБА_3 як командир військової частини № НОМЕР_1 є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини. Командир відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно ст.ст. 2, 5, 10, 33 Статуту бойової служби військ внутрішньої та конвойної охорони, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.1994 №761-22, щодо обов'язків командира частини по охороні та обороні охоронюваного об'єкта, полковник ОСОБА_3 , як командир частини та керівник охоронюваного об'єкта, несе повну відповідальність за надійну охорону та оборону об'єкта, їх взаємовідносини визначаються нормативними актами (в тому числі міжвідомчими), а також відповідними положеннями цього Статуту. Охорона об'єкта є комплекс військових дій, які виконуються в сукупності з оперативними, режимними, інженерно-технічними та іншими заходами. Управління військами командир здійснює особисто та через штаб, своїх заступників і начальників служб. Він завжди повинен знати обстановку, стан бойової готовності та забезпеченість підлеглих військових частин (підрозділів), завдання, що вони виконують, особисто на місці вивчати підсумки діяльності військових частин та підрозділів, особливо тих, що виконують завдання в складних умовах, своєчасно впливати на хід виконання службово-бойових завдань. Командуючий військами, командир з'єднання (військової частини) повинен оцінювати обстановку, своєчасно приймати рішення, ставити завдання підлеглим та здійснювати контроль за діяльністю з'єднань, військових частин і підрозділів. Командир несе повну відповідальність за керівництво підпорядкованими йому військами й успішне виконання ними службово-бойових завдань.
Відповідно до ст. 59, (далі Статуту), ОСОБА_3 , зобов'язаний організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження.
Відповідно до ст. 67, (далі Статуту), ОСОБА_3 зобов'язаний організовувати охорону військової частини, контроль за несенням вартової та внутрішньої служб. З кінця березня місяця 2014 року військова частина НОМЕР_1 переведена на посилений режим несення служби, з метою відбиття можливого нападу невідомих озброєних осіб, у зв'язку з чим особовим складом були облаштовані вогневі точки, з боксів виведена бойова бронетехніка, особовий склад військової частини отримав зброю на постійне носіння, було посилено варти у кількісному складі.
27 червня 2014 року, приблизно о 20 годині, до військової частини прибули озброєні представники так званої «Донецької Народної Республіки» в кількості близько 100 осіб та погрожуючи здійснити напад на військову частину з використанням крупнокаліберної стрілецької зброї та мінометів, висунули вимоги щодо здачі всієї зброї, бойової та іншої техніки, а також звільнення особовим складом військової частини № НОМЕР_1 території військового містечка, на якому розташована зазначена військова частина. У зв'язку з цим, озброєні представники так званої «Донецької народної республіки» викликали полковника ОСОБА_3 за межі території частини на переговори. В ході переговорів озброєні особи в кількості 15 осіб протиправно увійшли на контрольно-пропускного пункт військової частини № НОМЕР_1 .
Командир військової частини № НОМЕР_1 полковник ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що за результатами переговорів з озброєними представниками так званої «Донецької народної республіки» останні не залишать вже території військової частини, більш того, ними розпочато штурм охоронюваного об'єкта, знаючи, що особовий склад військової частини № НОМЕР_1 перебуває у повній бойовій готовності за раніше наданою ним особисто командою «До бою», та маючи за викладених обставин можливість віддати через засоби радіозв'язку команду «Вогонь», не прийняв рішення щодо завдання збройного опору нападникам та надав команду підлеглому особовому складу військової частини № НОМЕР_1 на залишення своїх вогневих позицій, здачу зброї до кімнат зберігання зброї військової частини та залишення території військової частини.
Таким чином, полковник ОСОБА_3 , являючись командиром військової частини № НОМЕР_1 , на порушення вимог ст.ст. 11,22,58,59,67 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст. 2, 5, 10, 33 Статуту бойової служби військ внутрішньої та конвойної охорони, 27 червня 2014 року, приблизно о 20 годині, знаходячись на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), виконуючи службово-бойове завдання з охорони території військової частини № НОМЕР_1 , не організував на належному рівні та не забезпечив виконання покладеного, відповідно до ст. 5 Статуту бойової служби військ внутрішньої та конвойної охорони на військову частину № НОМЕР_1 завдання з охорони та оборони військової частини № НОМЕР_1 , не віддав наказу на відкриття вогню та організації опору озброєним представникам так званої «Донецької Народної Республіки», а навпаки віддав наказ на здачу зброї до кімнат зберігання зброї та залишення території військової частини № НОМЕР_1 , внаслідок чого озброєння, боєприпаси, військова та інша техніка, військове майно автомобільної служби та служби озброєння військової частини № НОМЕР_1 були захоплені озброєними представниками «ДНР», чим були спричинені тяжкі наслідки нематеріального характеру у вигляді підриву авторитету та бойового духу підрозділів Національної Гвардії України та тяжкі наслідки матеріального характеру у вигляді втрати озброєння у кількості 1587 автоматів АК-74, 31 автоматів АКС-74У, НОМЕР_2 автоматів АКС-74, 108 кулеметів РПК-74, 347 пістолетів ПМ, 66 снайперських гвинтівок СВД, 110 під ствольних гранатометів ГП-25, боєприпасів до вказаної зброї, військової техніки у кількості 4 БТР-70 та 2 БРДМ та іншого військового майна автомобільної служби та служби озброєння військової частини № НОМЕР_1 загальною вартістю 6 166 727,50 грн.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав, та суду показав, що наказом командуючого Внутрішніх Військ України від 24.10.2013 року він був назначений командиром військової частини № НОМЕР_1 . Задача військової частини - це охорона Донецького казенного заводу хімічних виробів. З квітня місяця 2014 року військова частина, згідно розпорядження командуючого Національної Гвардії України, перейшла на посилений варіант несення служби, та було надане розпорядження про заходи щодо недопущення захоплення військової частини представниками так званої « Донецької Народної Республіки » / ДНР /. Військове містечко було готове до ведення оборони. Протягом двох місяців приїжджали представники так званої ДНР, та неодноразово погрожували з вимогами переходу військової частини на їх бік, звільнення солдат строкової служби, на що він особисто неодноразово відмовляв і роз'ясняв, що частина виконує завдання по охороні військових об'єктів. 27 червня 2014 року, згідно розпорядження командуючого Національної Гвардії України військова частина перейшла під порядкування начальника управління охорони особливо важливих державних об'єктів. В цей же день до військової частини прибув начальник Головного Управління полковник ОСОБА_7 з метою координації дій військової частини щодо недопущення її захоплення. Він вважав ОСОБА_7 безпосереднім його начальником. ОСОБА_8 підпорядковувався полковнику ОСОБА_7 , та відповідав за інженерно-технічну безпеку військової частини. На службовій нараді було зроблено уточнення щодо ведення оборони, поставлена задача на перерозподіл особистого складу, та на пере - укомплектування озброєння. Усі команди полковника ОСОБА_7 давалися в усній формі. В цей же день, приблизно о 12 годині, до військової частини прибули представники так званої ДНР з озброєною групою осіб в кількості, приблизно тридцяти чоловік з вимогою переговорів. Полковник ОСОБА_7 дав особисту вказівку вийти на переговори, що він і зробив. Вимоги були такі: вивісити прапор Російської Федерації, розпустити солдат військово-строкової служби та перевести військову частину до формування так званої ДНР. Про результати переговорів він доповів полковнику ОСОБА_7 , а потім три представника так званої ДНР зайшли на територію військової частини в його кабінет, та виклали свої вимоги уже полковнику ОСОБА_7 . При цій розмові були присутні заступник командира частини по виховній роботі - підполковник ОСОБА_9 , та перший заступник командира частини начальник штабу - підполковник ОСОБА_10 . До 20 години повинні були виконані вимоги, інакше військова частина буде захоплена. Була спланована оборона, та вони очікували ворога з зовнішньої сторони частини. В цей же день, приблизно о 16 годині, за розпорядженням полковника ОСОБА_7 до військової частини зайшов підрозділ батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в кількості приблизно шістдесяти озброєних осіб. Хто саме дав ОСОБА_7 таке розпорядження, йому не відомо. По розміщенню батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » давав розпорядження особисто полковник ОСОБА_7 . До особового складу військової частини було доведено, що підрозділ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшов для надання допомоги під час нападу. Батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на його думку, був підконтрольний владі України, та чи було це групування дійсно «Оплот» чи ні, йому не відомо. Завданням батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на його погляд, було заборона здійснення ними маневру. Розпізнавальних знаків на їх формі не було. О 20 годині, того ж дня, знову приїхали до військової частини представники так званої ДНР та вимагали вийти для перемов, на що він категорично відмовився. Почалися погрози, а саме про відкриття мінометного вогню по території воїнської частини. Контрольно пропускний пункт /КПП/ в цей час оборонявся загоном « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Після переговорів з представниками так званої ДНР, а також після погроз зброєю, близько п'ятнадцяти озброєних чоловік зайшли до території військової частини, двері яким відкрили представники загону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та вони привітали один одного з успішно проведеною операцією. Люди, які захоплювали частину та загін « ІНФОРМАЦІЯ_2 » були в однаковій формі та однаково екіпіровані. В цей час він зрозумів, що військова частина в оточенні, що групування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на боці представників так званої ДНР. Під час перемов він не застосував зброю, тому що це була б явна гибель його та начальника штабу - ОСОБА_10 , так як у противника була більш потужна зброя. Він сказав не стріляти представникам так званої ДНР, хоч військова частина була готова до бою, та всі чекали від нього команди « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Далі йому було запропоновано дати команду здати зброю. Поставити задачі та скоректувати на знищення було неможливо, оскільки військовослужбовці військової частини були введенні в оману, бо відрізнити, хто свій, а хто чужий було не можливо. Вважає, що це була гарно спланована операція по захопленню військової частини. Після відкриття воріт КПП на територію військової частини було введено три кулемета, зенітна установка, а також надійшла інформація, що розгортається стартова батарея з мінометів, та танків. Команди здатися він не давав, просив представників так званої ДНР не стріляти з метою запобігання кровопролиття. Потім він дав команду построїтися на плацу та здати зброю до кімнати зберігання зброї. Під час ведення оборони не обов'язково надавати команду на ведення вогню, оскільки кожному командиру підрозділу була відома задача, був наданий сектор оборони, кожен відповідав за свою дільницю місцевості і при явному відкриті вогню або перетинанні паркану кожен командир підрозділу може віддати наказ відкрити вогонь. На території військової частини в складах зберігалася вибухівка, яка від мінометного обстрілу з детонувала би. Наказ на евакуацію повинно було приймати керівництво Внутрішніх Військ. Згідно Статуту за психологічний стан, за бойову та мобілізаційну готовність, за внутрішній порядок, стан зберігання зброї, боєприпасів, техніки відповідає командир частини. Він не міг в тих умовах не порушувати Статут. Усі обов'язки покладені на нього були виконі до моменту захоплення частини. Наслідки захоплення військової бази він усвідомлював, але усі дії були крайньою необхідністю. Наступного дня о 10 годині всі військовослужбовці зібралися в клубі, де було ним об'явлено, що військова частина захоплена, та всі військовослужбовці рішенням так званої ДНР звільнені в запас незалежно від строку служби, незалежно від регіону. Під погрозою вбивства начальника штабу, він поставив печатку та розписався у військових квитках. Автобусами військовослужбовці були відвезені на залізничну станцію. Він бачив як з військової частини вивозилася зброя та майно, але кількість вивезеного йому не відома. Він не розповідав про підрозділ «Оплот» під час досудового слідства, так як вважав, що його керівники знають про це. 07 липня 2014 року він офіційно відсторонений від виконування обов'язків командира частини, та визнає себе винним в тому, що не організував на належному рівні та не забезпечив виконання покладеного, відповідно до ст. 5 Статуту бойової служби військ внутрішньої та конвойної охорони на військову частину № НОМЕР_1 завдання з охорони та оборони військової частини, не віддав наказу на відкриття вогню та організації опору озброєним представникам так званої «Донецької Народної Республіки», а навпаки віддав наказ на здачу зброї до кімнат зберігання зброї та залишення території військової частини № НОМЕР_1 , внаслідок чого озброєння, боєприпаси, військова та інша техніка, військове майно автомобільної служби та служби озброєння військової частини були захоплені озброєними представниками так званої ДНР, чим були спричинені тяжкі наслідки у вигляді підриву авторитету та бойового духу підрозділів Національної Гвардії України, та тяжкі наслідки матеріального характеру у вигляді втрати озброєння, боєприпасів до зброї, військової техніки та іншого військового майна автомобільної служби та служби озброєння військової частини № НОМЕР_1 . Позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що він працює начальником з охорони важливих державних об'єктів Головного Управління Національної Гвардії України. З 27.06.2014 року військова частина № НОМЕР_1 перейшла в підпорядкування Головного Управління Національної Гвардії України. У зв язку з тим, що в ніч на 27.06.2014 року озброєною групою людей була захоплена військова частина № НОМЕР_3 в АДРЕСА_1 , то 27.06.2014 року, приблизно о 9 годині, він прибув до військової частини № НОМЕР_1 . Його задачею було посилення охорони та оборони військової частини, оснащення зброєю, та визначення морально-психологічного стану військовослужбовців. Був проведений комплекс заходів для оборони військової частини, та не може сказати, чи були військовослужбовці морально готові до оборони. В цілому, за докладом командира військової частини ОСОБА_3 військова частина виконувала задачу у повному обсязі. Він провів наради, на яких довів про необхідність додаткового озброєння, та укріплення охорони. На протязі дня доходила інформація, що незаконні воєнні формування готують захват військової частини, про що він доповів в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Приблизно о 12 годині до військової частини на переговори прибули представники так званої «Донецької Народної Республіки» , в яких він участі не приймав. На скільки йому відомо, командир частини ОСОБА_3 не виходив за територію військової частини для переговорів. До нього зателефонував начальник Донецького УМВС України ОСОБА_11 , та запропонував два варіанти вирішення ситуації, одним з яких було надання військовій частині допомоги озброєними людьми. Пожидаєв говорив емоційно, що у разі, якщо вони не приймуть його допомогу, то він оточить військову частину. Він погодився, та доповів в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Командуючий військами відповів, щоб вони діяли по обстановці. Приблизно о 17 годині до військової частини прибуло угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " в кількості приблизно 23 озброєних чоловіків, та за командою ОСОБА_3 зайшло на територію частини. Він особисто такої команди не давав. Представники «Оплоту» зайняли оборону по периметру військової частини. Під час переговорів він був у кабінеті ОСОБА_3 де були представники так званої ДНР. О 20 годині він знаходився у штабі військової частини. В цей час приїхали озброєні люди, з якими були проведені перемови. Потім усі озброєні люди навели зброю на них, після чого була надана команда не чинити опір. Захоплення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 він бачив, коли вони були біля штабу частини. У тій ситуації не доцільно було чинити опір. Від ОСОБА_3 він почув команду, коли той йшов оточений озброєними людьми. На той час команда "Вогонь", на його думку, вже була не потрібна. Він встиг надати команду спалити секретні документи. Рішення про незастосування зброї він не надавав, так як не був командуючим військовою частиною у плані її оборони. Він чув лише галас представників «Оплоту» , та зрозумів, що ті перейшли на сторону ворога. Він не був свідком того, що віддавали наказ про здавання зброї. Потім по радіостанції пішла команда, що частина захоплена. На території військової частини він був до 28.06.2014 року, та не був присутнім під час вивезення зброї, про що узнав лише коли прибув до м. Києва. Вважає, що ОСОБА_3 зробив все, що зміг.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді заступника начальника штабу. Керівництвом військової частини були проведені усі можливі засоби для запобігання захоплення військової частини, а саме були розроблені плани, створені вогневі точки, було зроблено мінування. 27 червня 2014 року після обіду до військової частини прибули представники так званої ДНР, та до них на переговори вийшли командир частини - ОСОБА_3 , та замісник командира по виховній роботі - підполковник ОСОБА_9 , а він в цей час здійснював їх охорону. До тамбуру КПП були запрошені три представника так званої ДНР, один з яких назвався « ОСОБА_13 ». Вони поводили себе досить агресивно, погрожували командиру та його замісникові, запропонували вивісити прапор Російської Федерації, перейти на бік так званої ДНР та звільнити військових строкової служби. Якщо вимоги не будуть виконані, то вони обіцяли застосувати зброю «Град» та міномети. Також було запропоновано полковнику ОСОБА_3 зімітувати бій, на що останній відмовив. Після цієї розмови один з цих людей пройшов на територію частини, а саме до кабінету полковника ОСОБА_3 . Після перемов офіцерському складу частини підполковник ОСОБА_9 повідомив про висунутий ультиматум. Через деякий час до військової частини через КПП увійшло близько 50 озброєних людей, які відразу розосередилися по території військової частини. Потім офіцерський склад був зібраний в клубі, де підполковник ОСОБА_9 пояснив, що до території частини увійшла група « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для оборони частини, та в першу чергу для збереження зброї. Ввечері цього ж дня, через КПП на територію військової частини увійшли озброєні люди. Команду не застосовувати зброю, зібратися на плацу, здати зброю до кімнати зберігання зброї давав командир частини ОСОБА_3 . Коли він прибув до штабу, то побачив озброєних людей, які були одягненні в камуфляжну форму. Крім цих людей біля штабу були полковник ОСОБА_3 , полковник ОСОБА_7 та підполковник ОСОБА_10 . Навколо плацу були люди з так званої ДНР. Військовослужбовець згідно Уставу має право відкрити вогонь у випадку загрози його життю та здоров'ю, нападу на охоронний об'єкт. Під час явної загрози нападу військовий відкриває вогонь без команди. Командир частини ОСОБА_3 та його заступник були під прицілом, була безпосередньо загроза їх життю. Згідно наказу був встановлений рубіж застосування вогнепальної зброї, також встановлений сектор, на якому, згідно розпорядження, солдат у випадку захоплення частини, мав право відкрити вогонь. Якщо є погроза, а командир дає команду не стріляти, то солдат має право не виконувати злочинні накази, повинен відкрити вогонь, так як є загроза життю військовослужбовців, та загроза захоплення охоронного об'єкту. Вранці наступного дня в клубі військової частини виступали представники так званої ДНР, які повідомили, що військова частини захоплена, та військові строкової служби звільнені. До військової частини прибули вантажівки для вивезення зброї.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді першого заступника начальника штабу. З лютого місяця 2014 року військова частина перейшла на посилений режим несення служби. Була проведена робота по підготовці охорони військової частини, був розроблений план оборони, визначений обсяги робіт, та строки укріплення вогневих позицій, а також мінування. 27 червня 2014 року військова частини № НОМЕР_1 була пере-підпорядкована до Головного Управління Національної Гвардії України. Вранці до військової частини прибила група офіцерів Головного Управління Національної Гвардії України в складі полковника ОСОБА_7 із завданням координації дій в організації охорони об'єктів військового містечка, та недопущення захоплення військової частини. Полковник ОСОБА_7 з 27 червня 2014 року був безпосереднім керівником військової частини, та прийняв рішення посилити озброєння особового складу. 27 червня 2014 року до військової частини на КПП прибули представники так званої ДНР, які перед командуванням частини висували вимоги, а саме: перейти на сторону так званої ДНР; звільнити солдат строкової служби; підняти прапор Російської Федерації. Потім представники так званої ДНР пройшли на територію військової частини до штабу, де під час перемов були присутні полковник ОСОБА_7 , полковник ОСОБА_3 , підполковник ОСОБА_9 . Представник так званої ДНР з позивним « ОСОБА_13 » висунув ті ж самі вимоги. Полковник ОСОБА_7 по телефону розмовляв з Головним Управлінням Національної Гвардії України, та доповів про ситуацію. Через деякий час останній повідомив, що за рішенням Головного штабу для допомоги в обороні до військової частини прибуде група « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Приблизно о 16 годині того ж дня до військової частини прибула група « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та полковник ОСОБА_7 дав наказ пустити їх на територію військової частини, та розмістити на головних оборонних позиціях, КПП, та складів зберігання зброї. О 20 годині, того ж дня, до КПП прибули представники так званої ДНР, до яких на переговори вийшли полковник ОСОБА_3 та він. Під час переговорів були погрози як на адресу командира частини, так і на адресу особового складу. Після відмови здатися, його та полковника ОСОБА_3 озброєні люди затягли через двері КПП на територію частини. Полковник ОСОБА_3 , оцінивши ситуацію дав наказ не стріляти. Згідно Уставу військові зобов'язані були забезпечити охорону об'єкту, застосувати зброю без команди. Полковник ОСОБА_3 дав наказ зібратися на плацу, та здати зброю в кімнату зберігання зброї. Наступного дня представники так званої ДНР зібрали військовослужбовців у клубі, де повідомили, що військових строкової служби звільняють в запас, військова частина переходить під нагляд так званої ДНР. З території військової частини зброя вивозилась на автомобілях представників так званої ДНР. Йому невідомо, де оригінал інвентаризаційних відомостей, у яких йшлося про стан обліку, наявність майна та озброєння військової частини. Вказані відомості не повинні зберігатися у секретній частині. Коли були витребувані копії відомостей, які він завірив печаткою, то оригінали залишились в частині. На копіях документів не було підписів, та звіритися з оригіналом він не міг по причині відсутності оригіналу. Копії документів він завірив на підставі довіри до службовців. Дійсність документів, які він надав до органів досудового слідства, він не може підтвердити. На той час, коли він надавав інформацію, то вважав документи дійсними.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді першого заступника командира по виховній роботі. 27 червня 2014 року військова частина перейшла до командування Головного Управління Національної Гвардії України. В цей же день о 7 годині до військової частини прибув начальник з охорони важливих державних об'єктів полковник ОСОБА_7 . Приблизно о 13 годині, цього ж дня до військової частини прибули представники так званої ДНР на переговори до яких вийшов він, полковник ОСОБА_3 та начальник штабу - підполковник ОСОБА_10 . Розмова відбулась в тамбурі КПП. Один із осіб з позивним « ОСОБА_13 » та ще двоє озброєних чоловіків в грубій формі поставили ультиматум, а саме, щоб військова частина перейшла на бік так званої ДНР, щоб були звільнені військові строкової служби, та вивішений прапор Російської Федерації, інакше вони виставлять міномети, та силою захватять частину. Полковник ОСОБА_3 відмовився виконувати вимоги, та доповів по мобільному телефону полковнику ОСОБА_7 . Останній дав команду провести представників так званої ДНР до штабу в кабінет командира частини для подальших переговорів. Чоловік з позивним " ОСОБА_13 " достав гранату "Ф1", висмикнув чеку, та в таких умовах проходили переговори, в ході яких були ті ж самі вимоги. Полковник ОСОБА_7 доповів про ситуацію вищому керівництву, після чого було повідомлено про прибуття угрупування «Оплот» для допомоги під час оборони військової частини. Угрупування «Оплот» прибуло, приблизно о 16 годині. Він чув як близько КПП хтось погрожував командиру частини, а потім від чергового по військовій частині було повідомлено, що військова частина захоплена, та про здачу зброї. Хто дав таку команду, йому не відомо. Плац був оточений озброєними людьми в кількості 200 - 300 чоловік, та угрупуванням "Оплот", де полковник ОСОБА_3 разом з полковником ОСОБА_7 повідомили про складання зброї до кімнати зберігання зброї. Вважає, що на територію військової частини озброєних людей запустили представники угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", так як окрім них це зробити ніхто не міг. Наступного дня в клубі був зібраний особистий склад військової частини, де було повідомлено про захоплення військової частини та звільнення солдатів строкової служби. Інвентаризація після захоплення військової частини не проводилася.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді командира 2 роти. 27 червня 2014 року, приблизно о 19 годині, знову надійшла команда «До бою». Потім від командира батальйону ОСОБА_15 він отримав наказ, про шикування на плацу, а уже сам особисто своїм підлеглим надав наказ здати зброю до кімнати зберігання зброї. Команду від полковника ОСОБА_3 здати зброю, він не чув. Після того, як він побачив людей зі зброєю, він міг дати команду « ІНФОРМАЦІЯ_3 », але це була б загибель для усіх, тому що вони всі були під прицілом невідомих озброєних людей. Крім того військовослужбовці військової частини були психологічно подавлені.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді начальника складу продовольства, озброєння, хімії, та зв'язку. З квітня місяця 2014 року військова частина перейшла на гарнізону службу, та він приймав участь у мінуванні складів де знаходилось 100 - 150 кг. тротилу. 27 червня 2014 року, приблизно о 20 годині, надійшла команда вийти на плац, де він побачив озброєних людей. Підполковник ОСОБА_15 надав команду скласти зброю, так як у їх сторону було направлено зброю.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 військовослужбовцем 3-го стрілецького батальйону. 27 червня 2014 року, приблизно о 20 годині, він знаходився поза межами території частини, та від працівників міліції дізнався, що буде проводитись захоплення частини. Коли він зайшов на територію військової частини, то побачив, що його підрозділ стояв на плацу зі зброєю. Потім надійшла команда здати зброю. Хто подав команду, він не чув.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 заступником командира по бойовій підготовці. З особовим складом військової частини стрільби не проводились, розглядалися тільки теоретичні питання. Техніка не була готова до бою. 27.червня 2014 року в обід до військової частини прибули представники так званої ДНР з вимогою здати зброю до 20 години. О 16 годині, цього ж дня, від полковника ОСОБА_3 він дізнався, що прибуде батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для надання допомоги, який потім за наказом полковника ОСОБА_3 увійшов на територію військової частини. Він бачив як полковник ОСОБА_3 в оточені 10 - 15 чоловік зайшов на КПП частини під дулами автоматів. Частина озброєних людей стала підійматись на другий поверх, та в цей час полковник ОСОБА_3 крикнув «Не стріляти». Після цього військовослужбовці зброю поставили на запобіжник, та почали шикування на плацу, де була команда від полковника ОСОБА_3 здати зброю.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 старшим офіцером групи комплектування. У його обов'язки входив облік особового складу військової частини. 27.06.2014 року в ночі була команда "До бою", а потім шикуватися на плацу, де він побачив приблизно 300 чоловік зі зброєю, направленою на них, іншого формування. Командир частини ОСОБА_3 дав команду здати зброю до кімнати зберігання зброї. До того часу, як була команда йти на плац, батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 » він не бачив.
Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 начальником технічної частини. Готовими до бою було 21 одиниця бойової техніки, вантажних автомобілів для перевезення особового складу та майна - 9 шт., спец-автомобілі для перевезення води, машина зв'язку. Були проведені теоретичні заняття з ведення стрільби, маневру. 27.06.2014 року, приблизно о 16 годині, до військової частини зайшли озброєні люди, які зі слів керівництва частини, будуть надавати допомогу по захисту частини від нападу. В той же день, приблизно о 22 годині, по радіостанції надійшла команда від ОСОБА_10 шикуватися на плацу, де він побачив озброєних людей, та командир частини ОСОБА_3 надав команду здати зброю до кімнати зберігання зброї. Він не відкривав вогонь, тому що на той час не був впевнений, що сталося.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показав, він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 начальником охорони технічних засобів. 27 червня 2014 року він знаходився в караулі на території заводу. 28 червня 2014 року він прийшов до військової частини здавати зброю, та побачив раніше невідомих осіб у масках. ОСОБА_10 дав йому команду здати зброю.
Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показав, що він проходив строкову службу у військовій частині № НОМЕР_1 , та був стрілком. 27 червня 2014 року він знаходився у першому караулі на території заводу, де було повідомлено про повну бойову готовність. В той же день йому стало відомо про захоплення військової частини. У саму військову частину він не заходив.
Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 начальником режимно-секретної групи. 27.06.2014 року він знаходився на території заводу у караульному приміщенні, та мав при собі всі секретні документи. 27.06.2014 року о 20 годині зателефонував підполковник ОСОБА_10 , та надав наказ про знищення документів. 28.06.2014 року він прибув до військової частини та здав зброю.
Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді заступника командира 1 роти 1 батальйону з виховної роботи. 27.06.2014 року він знаходився у караулі по охороні складів, та йому повідомили, що військова частина захоплена, й приблизно 30 невідомих озброєних осіб замінили їх в караулі, та вони здали зброю.
Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді стрільця 2 відділення 3 взводу 1 роти. З 25.06.2014 року по 01.07.2014 року він знаходився у першому караулі по охороні заводу. Про те, що сталося 27.06.2014 року, йому нічого не відомо. 01.07.2014 року він здав зброю у караулі.
Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 начальником групи обліку особового складу. 27 червня 2014 року він знаходився в бойовій машині. В цей же день пізно у вечері по радіо зв'язку пролунав наказ шикуватись на плацу, де він побачив раніше невідомих йому людей зі зброєю, направленою на військових його частини. У цей час він відчув загрозу своєму життю. Потім командир частини ОСОБА_3 надав команду здати зброю. Він побачив як невідомі люди завантажували зброю у ящики.
Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 начальником інженерної служби. За наказом командира частини було проведено мінування, викопані окопи, встановлені інженерні огорожі. У ящиках на складі були боєприпаси, гранати, тротил. 27.06.2014 року він був на 5 вогневій точці. Його завданням було підірвати склади бойового обладнання. Конденсаторна підривна машина була у нього. Приблизно о 16 годині прибули представники «Оплоту», які зі слів керівництва частини, будуть надавати допомогу по обороні. Приблизно о 21 годині 30 хвилин командир частини ОСОБА_3 дав команду про підготовку до підірву складів зі зброєю. О 22 годині 30 хвилин надійшла команда "Відбій" від ОСОБА_10 , та про шикування на плацу. Він не чув, хто давав команду на здачу зброї. Командира частини він не бачив на плацу.
Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 начальником вузла зв'язку, та у його обов'язки входила організація служби на вузлах зв'язку. 27.06.2014 року, приблизно о 21 годині, надійшла команда шикуватися на плацу, де він побачив раніше невідомих осіб зі зброєю. На плацу команду про здачу зброї надав командир частини ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 заступником командира з тилу. У його обов'язки входило забезпечення військової частини продуктами харчування, майном, комунальними послугами. 27.06.2014 року зі слів підполковника ОСОБА_9 йому стало відомо, що до військової частини прибуде допомога військовими для укріплення оборони частини. Приблизно о 20 годині до частини прибули озброєні люди, які по периметру оточили територію військової частини. Потім він побачив невідомих осіб які їх вивели на плац під дулами автоматів. Він відчував небезпеку для життя, коли вперше побачив озброєних людей. Він не відкривав вогонь, тому що не володів обстановкою. На плацу командиром частини ОСОБА_3 була дана команда здати зброю.
Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді заступника керівника частини по агітаційної роботі. В його обов'язки входило вчасно доповідати про організаційну роботу частини, підтримувати взаємодію з військовими комісаріатами, організовувати та проводити заняття з мобілізаційної підготовки. 27 червня 2014 року, приблизно о 18 годині, надійшла команда «До бою», та за парканом військової частини він побачив п'ять чоловік з гранатометами, про що доповів командиру частини ОСОБА_3 . Від ОСОБА_12 він дізнався, що на території частини знаходиться підрозділ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який прибув до військової частини для допомоги. Приблизно о 21 годині була дана команда підполковником ОСОБА_9 зібратися на плацу. Потім була дана команда здати зброю. Наступного дня усі військовослужбовці зібралися у клубі, де командир частини ОСОБА_3 сказав, що для командира головне зберегти особистий склад. Представники так званої ДНР повідомили про звільнення солдат строкової служби, розповіли про перспективи залишення їх в так званій ДНР.
Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді начальника фінансової служби. 27.06.2014 року, приблизно о 12 годині, він був на КПП, тобто на другій вогневій точці, та по рації надійшла команда «До бою ». В цей час він бачив, приблизно 15 озброєних людей. Приблизно о 16 годині прибули ще озброєні люди, приблизно 20-30 чоловік, яких ОСОБА_9 представив як підрозділ "Оплот". О 20 годині знову надійшла команда «До бою», та він бачив озброєних людей. Було чути, як хтось забігав до КПП, а потім він почув слова командира частини ОСОБА_3 «не стріляти». Озброєні люди приказали шикуватися на плацу. Командир частини ОСОБА_3 приказав здати зброю до кімнати зберігання зброї.
Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді начальника штабу. 27червня 2014 року військова частина знаходилась на казарменому положенні, та готувалась до нападу. Він керував бойовою машиною "БТР", та особовий склад був готовий до бою. На нараді було повідомлено, що до військової частини прибудуть представники «Оплоту», які будуть обороняти склади. Приблизно о 20 годині була дана команда «До бою», а приблизно через 40 хвилин від ОСОБА_10 надійшла команда «Відбій», та вийти із машини на плац. Він бачив як на плац йшов командир частини ОСОБА_3 , а позаду йшли озброєні люди, та останній дав команду здати зброю до кімнати зберігання зброї.
Свідок ОСОБА_33 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді командира 1 роти 1 батальйону. 27 червня 2014 року, приблизно о 18 годині, хтось із керівників військової частин доповів, що до них прибули представники «Оплоту» для охорони складів. Приблизно о 20 годині надійшла команда «До бою», та він бачив, як на територію військової частини зайшли озброєні люди, а о 22 годині надійшла команда шикуватись на плацу. Під конвоєм озброєних людей вийшов командир частини ОСОБА_3 . Надійшла команда здати зброю, але від кого, він не чув.
Свідок ОСОБА_34 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді начальника варти 1 стрілецького батальйону. 27.06.2014 року у вечері надійшла команда «До бою», а потім шикуватися на плацу, де він бачив озброєних людей, приблизно в кількості 100 чоловіків, які оточили їх по периметру плацу. Потім від командира роти надійшла команда здати зброю до кімнати зберігання зброї. Від командира частини ОСОБА_3 команд він не чув.
Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді старшого інструктора кінологічної групи 2 роти. 27.06.2014 року на протязі дня було декілька команд «До бою». У вечері командир батальйону дав команду шикуватись на плацу, де він побачив людей зі зброєю. Надійшла команда по ланцюжку здати зброю. Від командира військової частини ОСОБА_3 він ніяких наказів не чув.
Свідок ОСОБА_36 у судовому засіданні показав, що він проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді старшого інструктора з водіння, та начальником складу. 27.06.2014 року на протязі дня було декілька команд «До бою», а у вечері була команда йти на плац, де він бачив озброєних людей. Він боявся неправомірно застосувати зброю, та відчував загрозу життю. На плацу було дано розпорядження здати зброю. Безпосередньо від командира частини ОСОБА_3 він ніяких команд не чув.
Свідок ОСОБА_37 у судовому засіданні показала, що вона проходила службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді старшого офіцера групи виховної роботи. Починаючи з лютого місяця 2014 року військовослужбовці військової частини залучалися до охорони правопорядку в АДРЕСА_2 . Особистий склад, який залишився, перейшов на посилений режим несення служби. Відповідно до розпорядження командуючого Національної Гвардії України вивчався морально - психологічний стан усіх категорій військовослужбовців, та підсумок був незадовільний. В травні місяці 2014 року до військових був доведений наказ про часткову мобілізацію, відкладення строків звільнення до запасу на невизначений час, тому настрій у військовослужбовців був поганий, солдати строкової служби не хотіли продовжувати службу більше визначеного часу. До військових доходила інформація про захвати інших частин, адміністративних будівель. У червні місяці 2014 року спостерігались ознаки перевтомлення, недосипання, депресивний стан військовослужбовців, більшість яких з Донецької та Луганської областей. Цей факт підтверджував неготовність військовослужбовців відкривати вогонь, оскільки по ту сторону частини на боці представників так званої ДНР могли бути їх родичі та знайомі. Інша частина військовослужбовців це були солдати призвані із Західних областей України. Ця категорія військових категорично не хотіла приймати участь у військових діях. Вони вважали, що це конфлікт Сходу України. Більшість військовослужбовців строкової служби не приховували, що пішли служити тільки заради військових квитків, в тому числі заради того, щоб виїхати за межі держави. Стріляти в живу людину вони психологічно не готові, та у них не розвинений патріотичний настрій. У квітні місяці 2014 року у більшості військовослужбовців закінчився строк служби. Про захоплення військової частини їй нічого не відомо, так як в цей час перебувала у відпустці.
Свідок ОСОБА_38 у судовому засіданні показав, що його син служив у військовій частині № НОМЕР_1 , та повинен був демобілізуватися приблизно у вересні місяці 2014 року. 27.06.2014 року він приїхав до військової частини щоб передати для сина ліки. На КПП озброєні люди підійшли до нього та до ОСОБА_39 , який також приїхав до свого сина, та попросили забрати своїх дітей, так як військова частина буде захоплена.
Свідок ОСОБА_40 у судовому засіданні дав аналогічні пояснення.
Експерт ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що працює експертом. У її обов'язки входила нормативна перевірка документів та арифметичні підрахунки. Інвентаризаційні описи були складені не у відповідності до Законів України про порядок проведення інвентаризаційних описів. Були відсутні підписи посадових осіб. Дані про фактичну наявність товарів відсутні. Фактична наявність не пов'язується з бухгалтерським обліком. Фактична наявність перевіряється членами комісії. Інвентаризаційні описи проводяться на момент встановлення даних фактичної наявності. Копії повинні були бути з матеріально-відповідальних осіб. У неї немає сумніву у достовірності наданих документів.
Згідно з витягу з наказу Командувача Внутрішніх Військ МВС України № 111 о/с від 24 жовтня 2013 року по особовому складу, призначений по ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_3 (С-481200) - командиром військової частини НОМЕР_1 , звільнивши його з посади командира військової частини № НОМЕР_4 . Призначений у порядку просування по службі /а. с. 284, т.1 /.
Згідно висновку експерта № 70/36-49 від 23 вересня 2014 року, згідно наданих роздруківок інвентаризаційних описів станом на 30.06.2014 року, які не містять підписів відповідальних осіб, проте завірені гербовою печаткою військової частини № НОМЕР_1 за підписом тимчасово виконуючого обов язки командира даної військової частини підполковника ОСОБА_10 , у військовій частині № НОМЕР_1 за даними бухгалтерського обліку рахується товарно-матеріальних цінностей на суму 12 939 585, 23 грн. /а. с. 6-9, т.4 /.
Допитавши обвинуваченого, свідків, експерта, дослідивши всі докази у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 винний в умисному невиконанні військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, що спричинило тяжкі наслідки.
Його дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 426 КК України.
Під час визначення покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, раніше не судимий, командир військової частини № НОМЕР_1 , за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи характеризується позитивно, нагороджений медал'ю " За бездоганну службу" 3 ступеня, страждає на цукровий діабет ІІ типу з 2013 року, потребує постійної цукрознижуючої терапії, хворіє на сечокам'яну хворобу з 2005 року, хронічний гепатохолецистит з 2010 року, гіперметропію обох очей, має на утриманні матір - ОСОБА_41 , 1941 року народження, яка хворіє, та потребує в постійному уході, вину визнав.
Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання, є щире каяття обвинуваченого у скоєнні злочину.
Згідно ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання, не виявлено.
Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті фізичних страждань або принизити людську гідність.
Враховуючи викладене, а також те, що в результаті дій обвинуваченого ОСОБА_3 були спричинені тяжкі наслідки у вигляді підриву авторитету та бойового духу підрозділів Національної Гвардії України, та тяжкі наслідки матеріального характеру у вигляді втрати озброєння, боєприпасів до вказаної зброї, військової техніки, та іншого військового майна автомобільної служби та служби озброєння військової частини № НОМЕР_1 загальною вартістю 6 166 727,50 грн., суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 426 КК України у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.2 ст. 55 КК України суд вважає за необхідне обвинуваченому ОСОБА_3 призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади Національної Гвардії України, МВС України, з урахуванням характеру злочину, вчиненого ним за посадою.
Дане покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним злочинів.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд вважає, що позовні вимоги Військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України, МВС України до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, підлягають задоволенню.
З обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та військової частини № НОМЕР_1 слід стягнути грошові кошти в сумі 6 166 727, 50 грн., які складаються із втраченого майна автомобільної служби на суму 4 041 733,03 грн., та втраченого майна служби озброєння на суму 2 124 994, 47 грн., згідно висновку експерта за № 70/36-49 від 23.09.2014 року / а. с. 6 - 9 том № 4 /.
З обвинуваченого ОСОБА_3 слід стягнути на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 2457 грн.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним за ч. 2 ст. 426 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, з позбавленням права обіймати керівні посади Національної Гвардії України, МВС України на строк один рік шість місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання, тобто з 07.07.2014 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.
Позов Військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України МВС України до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на користь Держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та військової частини НОМЕР_1 , р/р 31253272210039 в УДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ОКПО 08803603 грошові кошти в сумі 6 166 727 / шість мільйонів сто шістдесят шість тисяч сімсот двадцять сім/ грн. 50 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.
Стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 2457 /дві тисячі чотириста п'ятдесят сім/ грн.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1