Справа № 183/7786/14
№ 1-кп/183/701/14
іменем України
17.12.2014 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, солдата військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України, -
23 березня 2014 року наказом № 62 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 , солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини, та призначено на посаду - гранатометника 2 парашутно - десантного відділення 2 парашутно - десантного взводу 3 парашутно - десантної роти 1 парашутно - десантного батальйону.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статуту Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
05 листопада 2014 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 під час мобілізації на особливий період, умисно самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд у м. Першотравенську, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 17 листопада 2014 року, коли солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином у період з 05 листопада 2014 року по 17 листопада 2014 року, солдат ОСОБА_4 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і показав, що дійсно з 23 березня 2014 року він зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Підтвердив, що в період з 05 листопада 2014 року по 17 листопада 2014 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, оскільки жінка, з якою вони проживають однією сім'єю захворіла і він, не звертаючись до командування про надання йому відпустки, самовільно залишив військову частину і в цей час знаходився дома, надаючи допомогу хворій дружині, яка потребувала проведення хірургічної операції. В скоєному щиро кається.
В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєні кримінальні правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
Крім того, обвинувачений є особою, що раніше не судима, вину визнав повністю, за місцем останньої роботи характеризується позитивно, скоїв злочин середньої тяжкості.
Щире каяття ОСОБА_4 , його активне сприяння розкриттю злочину та з'явлення із зізнанням визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому суд, вважає можливим для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів призначити покарання у вигляді службового обмеження.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 1 (один) рік з відрахуванням в дохід держави 15% його грошового забезпечення щомісячно.
Копію вироку ОСОБА_4 вручити негайно.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1