12.11.2014 Єдиний унікальний номер 205/8560/14-ц
2/205/4392/14
12 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» до ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06 жовтня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким було застраховано відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ ТА», д/н НОМЕР_4. Далі позивач зазначає, що 07 травня 2013 року у м. Дніпропетровську з вини відповідача, який керував автомобілем «ЗАЗ ТА», д/н НОМЕР_4, була скоєна дорожньо-транспортна пригода. В результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Mercedes-Benz Vito», д/н НОМЕР_5, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 Згідно Висновку експертного дослідження № 1317 від 15.06.2013 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» складено страховий акт № 176 від 04.03.2014 року та здійснено зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у розмірі 12 880 грн. 53 коп. Позивач зазначає, що ОСОБА_1, згідно зі ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) був зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також, відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Однак, такий відповідач не повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА» про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 07.05.2013 року у строки, передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тим самим порушивши ст. 33 цього Закону. У зв'язку з чим, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА» має право вимагати від страхувальника відшкодування в порядку регресу суми завданого збитку у розмірі 12 880 грн. 53 коп. Окрім цього, далі позивач зазначає, що між ним, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» було укладено Договір про купівлю - продаж боргових зобов'язань. Таким чином саме позивач був змушений звернутися до суду та просити суд стягнути на його користь грошові кошти у розмірі понесених витрат у розмірі 12 880 грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
До суду надійшла письмова заява від представника позивача, в якій вони просять справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.52).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочну форму розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.
Так, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується Полісом № АВ/9126055. Відповідно до предмету означеного договору страхувальником була застрахована його відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ ТА», д/н НОМЕР_4.
Судом також встановлено, що 02 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» було укладено Договір про купівлю - продаж боргових зобов'язань (а.с.40-44). Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору про купівлю - продаж боргових зобов'язань від 02 січня 2014 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА» передало позивачу право вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 45).
Матеріалами даної цивільної справи підтверджено, що 07 травня 2013 року о 08 год. 30 хв. водій ОСОБА_1, рухаючись по пров. Парусному в м. Дніпропетровську, та керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ ТА», д/н НОМЕР_4, допустив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д/н НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Вказана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини ОСОБА_1, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2013 року (а.с.6). Таким чином, відповідно до п. 4 ст. 61 ЦПК України, вина ОСОБА_1 встановлена та не підлягає додатковому доказуванню.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, крім положень глави 67 ЦК України, врегульовані також Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який відповідно до ст. 999 ЦК України має пріоритет перед загальними нормами ЦК України.
Відповідно до пп. «г» п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
При цьому, стаття 33 цього Закону регламентує дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може підставою для здійснення страхового відшкодування, зокрема пункт 33.1 цієї статті визначає обов'язки водія транспортного засобу, причетного до ДТП, а тому з урахуванням передбаченого п.п. «г» п. 38.1.1 ст.38 Закону права альтернативного звернення страховика з позовом до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, після виплати ним страхового відшкодування, суд при вирішенні такого спору повинен виходити з конкретних обставин справи.
Таким чином законодавцем прямо передбачено одночасна обов'язкова наявність для виникнення регресних правовідносин двох умов: 1) не повідомлення страховика у визначений строк; 2) наявність обставин, прямо передбачених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону
Вказаним підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 ст.33 вищезазначеного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Однак в даному випадку матеріали даної цивільної справи не містять доказів того, що водій транспортного засобу, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода не вжив заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди. Таких доказів не було надано стороною позивача, що вважав за можливе ухвалення судового рішення на підставі наявних доказів у справі. Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до змісту ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак суд доходить висновку про відсутність в даному випадку у діях відповідача такої обставини, яка прямо передбачена у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Суд зазначає, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням страхувальником страховику певних документів, і при цьому факт лише неповідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду за відсутності зазначених умов у Законі не є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.
Окрім цього, суд зазначає, що норма п.,п.33.1.4 п.33.1.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить прямої вказівки про необхідність обов'язкового звернення з письмовим повідомленням про настання страхового випадку виключно особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована в цій страховій компанії, а визначає необхідність звернення до страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки право позивача на звернення до суду із вказаним регресним позовом не доведено.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку із відмовою в задоволенні позову такі витрати у вигляді судового збору слід віднести на рахунок позивача у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 993,1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.10, 11,15, 57-61, 66, 80, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -
1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» до ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу - відмовити.
2. Судові витрати по справі віднести на рахунок Позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: Мовчан Д.В.