Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Кривенди О.В., Шевченко Т.В.
за участю прокурора
Вергізової Л.А.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1
Вироком місцевого суду
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця с. Зайцево Чорноморського району
АР Крим, жителя м. Чорноморська, раніше судимого:
- 25 червня 2005 року Чорноморським районним
судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України на
3 роки позбавлення волі. На підставі
ст. 104 КК України звільнено від відбування
покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;
- 6 грудня 2005 року Чорноморським районним
судом АР Крим за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України
на 4 роки 5 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 104
КК України звільнено від відбування покарання
з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Чорноморського районного суду АР Крим від 6 грудня 2005 року, ОСОБА_1 остаточно призначено чотири роки шість місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування завданої матеріальної шкоди - 89 грн.
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 20 листопада 2005 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, він, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, повторно, відкрито заволодів майном ОСОБА_2, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 169 грн.
5 грудня 2005 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, повторно, відкрито заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 98 грн.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, просить вирок щодо нього змінити через неправильне застосування кримінального закону.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, стверджується доказами, дослідженими судом у порядку встановленому ст. 299 КПК України, і у поданні не оспорюється.
Покарання ОСОБА_1 за вчиненні грабежі призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу та з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання.
Призначена судом міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення.
Разом із тим, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд порушив вимоги ч. 4 ст. 70 КК України і не урахував роз'яснень, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких у випадку, коли особа, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджена до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинання, часткового та повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок повинен виконуватися самостійно.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 було засуджено вироком Чорноморського районного суду від 6 грудня 2005 року на чотири роки п'ять місяців позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
Злочини, передбачені ч. 2 ст. 186 КК України, за які ОСОБА_1 засуджено вироком від 11 квітня 2006 року до покарання, що належить відбувати реально, він вчинив 20 листопада та 5 грудня 2005 року, тобто до засудження за попереднім вироком.
За таких обставин, при призначенні ОСОБА_1 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд не повинен був застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки у даному випадку вироки мають виконуватися самостійно.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з вироку необхідно виключити рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з цього вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України і вважати його засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Судді:
Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Шевченко Т.В.