іменем України
Справа № 210/6216/14-к
Провадження № 1-кп/210/580/14
"16" грудня 2014 р.
Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі справу за кримінальним провадженням № 1-кп/ 210/462/14 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, народився с. Латовка Широківського району Дніпропетровської області , громадянина України, маючого начальну середню освіту, офіційно не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1)14.02.2005 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.186 КК України із покаранням у вигляді 1 року позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,-
2) 06.10.2004 року Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, 70 КК України із застосуванням ст..75 КК України від відбування покарання звільнений с іспитовим строком на 1 рік згідно постанови Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу від 28.09.2005 року іспитовий строк відмінено та призначено остаточне покарання у вигляді 1 рік позбавлення волі
3) 22.03.2006 року Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, 70 КК України із покаранням у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі, згідно ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу від 06.10.2004 року та остаточно призначено 2 роки позбавлення волі,-
4) 03.10.2007 року Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України із покаранням у вигляді 3 роки позбавлення волі, згідно ст..71 КК України частково приєднано 1 місяць позбавлення волі, приєднано не відбутий строк покарання за вироком Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу від 22.03.2006 року та остаточно визначено покарання у вигляді 3 роки 1 місяць позбавлення волі,-
5) 26.05.2010 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ст. 395, ст.70 КК України із покаранням у вигляді 1 року позбавлення волі, звільненого 18.03.2011 року по відбуттю строку покарання,-
6) 01.09.2011 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.263 КК України із застосуванням ст.70 КК України призначено покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі, відбув 30.03.2012 року в Солонянську ВК Дніпропетровської області №21, прибув 20.02.2014 року в Солонянську ВК Дніпропетровської області №21,
7) 29.09.2011 року Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України із покаранням у вигляді 2 років позбавлення волі, згідно ч.4 ст.70 КК України поглинено покарання Дзержинського районного суду міста Кривого Дніпропетровської області від 01.09.2011 року та остаточно визначено 3 роки позбавлення волі, вирок вступив в законну силу 31.10.2011 року.
8) 21.11.2011 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України, згідно ч.4 ст.70 КК України поглинено покарання Дзержинського районного суду міста Кривого Дніпропетровської області від 29.09.2011 року та остаточно визначено 3 роки позбавлення волі, вирок вступив в законну силу 15.12.2011 року.
9) 14.02.2012 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України, із покаранням у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців згідно ч.4 ст.70 КК України поглинено покарання Жовтневого районного суду міста Кривого Дніпропетровської області від 21.11.2011 року та остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі, прибув 10.05.2012 року до Солонянської ВК Дніпропетровської області №21, на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпрорпетровської області від 19.09.2014 року звільнений на підставі Закону України « Про амністію у 2014 році»
у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
04.11.2014 року близько 11:00 год. ОСОБА_4 умисно, діючи повторно,переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, зайшов до приміщення магазину "Приз", розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ФОП « ОСОБА_5 », де звернув свою увагу на скляну вітрину, в якій знаходяться на продажу мобільні телефони, в результаті чого в ОСОБА_4 раптово виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону.
Після чого ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, з метою незаконного збагачення та відведення уваги продавця- консультанта ОСОБА_6 , а саме: під приводом придбання мобільного телефону підійшов до потерпілої, з якою завів розмову про придбання мобільного телефону, в ході якої вказав на один з мобільних телефонів, які знаходились на вітрині, та повідомив продавця про намір придбати його. Після чого ОСОБА_6 взяла з вітрини вказаний ОСОБА_4 мобільний телефон та поклала його на свій робочий стіл, на якому також знаходився належний їй особисто мобільний телефон марки « Нокіа 5130», вартістю 800 грн. Після чого, повернулась до вітрини. Таким чином, залишивши без нагляду мобільний телефон марки « Нокіа 5130». В цей момент ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю контролю з боку потерпілої ОСОБА_6 та інших свідків чи очевидців, таємно, шляхом вільного доступу зі столу викрав мобільний телефон марки « Нокіа 5130», який поклав собі у кишеню. Після чого, ОСОБА_4 відмовився від придбання мобільного телефону та підійшов до вітрини, де знаходилась ОСОБА_6 , та зробив вигляд, що начебто впав на вітрину, при цьому скориставшись знов таки ж відсутністю контролю з боку ОСОБА_6 , таємно, шляхом вільного доступу з нижнього стелажу вітрини вкрав мобільний телефон марки « Нокіа С201», вартістю 930 грн., що належить ФОП « ОСОБА_5 » . Після чого, ОСОБА_4 , реалізувавши свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, зробив спробу вийти з приміщення магазину, але був викритий ОСОБА_6 .
Потім ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, з метою успішного доведення злочину до кінця та обернення викраденого ним майна на свою користь та безпечного та безперешкодного зникнення з місця події, маючи раптово виниклий злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, здійснив один удар кулаком в область грудей продавцю ОСОБА_6 , від якого остання , не втрачаючи свідомості, впала на підлогу, а ОСОБА_4 в свою чергу безперешкодно вийшов з приміщення магазину та зник у невідомому напрямку.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив всі дії для доведення злочину до кінця, реалізував свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я гр. ОСОБА_6 , обернув викрадене на свою користь, розпорядившись ним на свій розсуд, з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зник, у зв'язку з чим , своїми діями заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на 800 грн. та потерпілому ФОП « ОСОБА_5 » матеріальну шкоду на суму 930 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у скоєні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.186 КК України в повному обсязі та показав, що дійсно 04.11.2014 року викрав з магазину « Приз» два мобільних телефони, всі обставини у обвинувальному акті щодо скоєного злочну викладені вірно, він їх не заперечує, додати нічого не хоче. У скоєному розкаюється, просить не карати його суворо, якщо можливо визначити покарання у вигляді обмеження волі.
У зв"язку із визнанням обвинуваченим своє провини в повному обсязі та на підставі його клопотання, після роз"яснення судом правових наслідків, розгляд справи проведений відповідно до ч.3 ст.349 КПК України в рамках допиту обвинуваченого та дослідження даних, які характеризують його особу та матеріалів відносно судових витрат та речових доказів.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна ( грабіж) із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, наявність пом"якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
На підставі ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин.
Обговорюючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд бере до уваги , що він визнав провину у скоєному злочині в повному обсязі, згідно даних, які характеризують його особу: на обліку у лікаря - нарколога на час скоєння злочину не перебував ( а.с.69 м.к.п. ), згідно висновку амбулаторної судово- психіатричної експертизи № 165 під час скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення виявляв легку розумову відсталість у ступні легкої дебільності з порушеннями поведінки, але за своїм станом міг розуміти свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує ( а.с.94-107), раніше судимий ( а.с.73-77 м.к.п.), злочин скоїв в стані алкогольного сп'яніння ( а.с.54 м.к.п.).
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, що передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому , що передбачені ст. 67 КК України, є рецидив злочину та його скоєння у стані алкогольного сп'яніння.
Приймаючи до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 визнав себе винним у скоєному злочині в повному обсязі, наявність пом"якшуючих покарання обставин, а також враховуючи тяжкість скоєного злочину за наявності обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, але не максимальний строк, передбачений санкцією ст.186 ч.2 КК України.
Суд, керуючись ст.65 КК України вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобіганню скоєнню ним нових злочинів.
Цивільні позови по справі не заявлені, судові витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів по справі підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368 , 370, 371, 374-376 КПК України суд-
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та визначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох ) років позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально- виконавчій установі закритого типу.
Раніше обраний у відношенні ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання чинності даним вироком суду. Строк покарання обраховувати з моменту затримання, тобто з 04.11.2014 року.
Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон марки «Nokia C201», який був вилучений при особистому огляді підозрюваного ОСОБА_4 04.11.2014 року, переданий під гарантійну розписку потерпілому гр. ОСОБА_5 - залишити потерпілому.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 30 днів із моменту проголошення вироку, шляхом подачі апеляції через Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: ОСОБА_1