Україна
(заочне)
16 грудня 2014 року Справа № 174/1144/14-ц
2/174/547/2014
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,
в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Пелипас Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Жилсервіс», Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, до ОСОБА_1 про укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
26.11.2014 року позивач звернувся в суд з позовом, в якому зазначив, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень № 1,2 у житловому будинку АДРЕСА_1. У цьому приміщенні на даний час розташований магазин «Фотолюкс».
КП «Жилсервіс» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Вільногірськ. Тариф на ці послуги встановлений рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 18.02.2009 р. № 57 «Про встановлення тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для орендарів та власників нежитлових та житлових приміщень».
Відповідно до рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 19.08.2009 р. № 326 «Про укладення договорів участі в утриманні будинку та прибудинкової території», власники нежитлових приміщень повинні укласти договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з КП «Жилсервіс». У відповідності до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно з п. 5 ч. ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідачу неодноразово направлялися проекти договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо нежитлових приміщень № 1,2 у буд. АДРЕСА_1, однак договір не був підписаний та жодного разу відповідачем не була надана мотивована відмова від підписання договору. Останній раз ОСОБА_1 був направлений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22.10.2014 р. № 249/ОЕР, який був отриманий нею 28.10.2014 р. згідно з відомостями, зазначеними у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Відповідь на лист або підписаний примірник договору до КП «Жилсервіс» не надійшли до теперішнього часу.
Направлений договір був складений на основі Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529, та повністю відповідає його змісту.
Частина 1 ст. 649 Цивільного кодексу України передбачає, що розбіжності, які виникли при укладенні договору, вирішуються судом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Таким чином, КП «Жилсервіс» змушене звертатися до суду для укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між КП «Жилсервіс» та ОСОБА_1
Відповідач є власником нежитлового приміщення у житловому багатоквартирному будинку, тобто також співвласником допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішньо благоустрою, і зобов'язаний брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку, прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку (ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Приміщення, належне відповідачу на праві приватної власності, знаходиться в багатоквартирному будинку, який обслуговується КП «Жилсервіс», таким чином ОСОБА_1 фактичне є споживачем житлово-комунальних послуг. Положеннями ч. 4 ст. 319 і ст. 322 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов'язує, і власник зобов'язаний утримувати належне йому майно.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору, та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочин між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642-643 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України, разом з тим, визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу, при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
На підставі усього вище викладеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 16, 203, 208, 319, 322, 626, 627, 628, 638, 642, 643, 649 Цивільного кодексу України, ст. 19, п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, ст.ст. 110, 118-120 Цивільного процесуального кодексу України, позивач прохає:
1. Вважати укладеним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22.10.2014 р. № 249/ОЕР між комунальним підприємством «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та ОСОБА_1, в редакції, наданій позивачем та підготовленій на основі Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529.
2. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви, у розмірі 243,60 грн.
В судове засідання позивач свого представника не направив, але надав телефонограму з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та заперечень проти позову не надала, але сама була повідомлена про місце, дату і час судового засідання належним чином, відповідно до ч.5 ст. 74 та ч.8 ст.76 ЦПК України. Суд, на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України, на місці ухвалив - розгляд справи проводити заочно, за відсутності відповідача, яка не з'явилася в судове засідання без поважних причин.
Дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, а саме: платіжне доручення від 25.11.2014 р. про оплату позивачем судового збору в сумі - 243.60 грн.; копію договору № 249/ОЕР від 22.10.2014 р. «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», сторонами якого є - виконавець в особі комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та споживач в особі власника нежитлового приміщення площею 69.72 м. кв. в житловому будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1; копію рішення виконкому Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 18.02.2009 р. № 57, згідно якого виконком вирішив: встановити з 01.03.2009 р. тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для орендарів та власників нежитлових та житлових приміщень для кожного окремо, згідно додатків 1,2, та зобов'язав орендарів та власників нежитлових та житлових приміщень в житлових будинках, які перебувають на балансі КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» заключити договір участі в утриманні будинку та прибудинкової території з КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська»; копію рішення виконкому Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 19.08.2009 р. № 326, згідно якого виконком вирішив: орендарям та власникам нежитлових та житлових приміщень, переданих з балансу КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» на баланс КП «Жилсервіс» Вільногірської міської ради», укласти договір участі в утриманні будинку та прибудинкової території з КП «Жилсервіс» Вільногірської міської ради; копію листа КП «Жилсервіс» від 22.10.2014 р. № 3542 на адресу ОСОБА_1 з роз'ясненнями про обов'язковість укладення договору та наданням самого договору від 22.10.2014 р. № 249/ОЕР в 2 примірниках, з зазначенням, що договір має бути підписаним протягом 10 днів та один примірник повернутий до КП «Жилсервіс»; копію поштової квитанції про оплату рекомендованого листа та копію поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (листа) ОСОБА_1 28.10.2014; копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме - нежиле приміщення, вбудоване приміщення магазину «Фото-люкс» в житловому будинку АДРЕСА_1 від 26.10.2007 р.; копію довідки з ЄДРПОУ, згідно якого КП «Жилсервіс» є юридичною особою, і/к № 36489096, дата первинної реєстрації 17.07.2009 р.; довідку адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Дніпропетровській області від 03.12.2014 р., згідно якої ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_2, - та оцінивши зазначені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, не суперечать закону, тому підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли із факту невиконання відповідачем, як споживачем житлово-комунальних послуг та власником нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, обов'язку, відповідно до вимог закону, стосовно укладення договору з надавачем таких послуг, про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.
При цьому, сторони фактично перебувають в договірних відносинах, оскільки позивачем комунальні послуги надаються відповідачу фактично, в зв'язку з тим, що багатоквартирний будинок обслуговується КП «Жилсервіс», таким чином ОСОБА_1 фактично є споживачем житлово-комунальних послуг. Окрім того, відповідач є власником нежитлового приміщення, розташованого у житловому багатоквартирному будинку, тобто вона є одночасно також співвласником допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язана брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до розміру своєї частки у майні будинку, що узгоджується з положеннями ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Позивач надіслав відповідачу належним чином оформлені два примірники договору, які відповідач отримала 28.10.2014 р., з зазначенням строку - 10 днів для надання відповіді, проте, всупереч вимог законодавства, відповідач до цього часу їх не підписала і один примірник не повернула позивачу.
Згідно п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», абз. 1 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 з змінами від 24 січня 2006 р., споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», абз. 2 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.1992 р. № 572 з змінами від 24 січня 2006 р., споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Суд вважає, відповідно до положень ст.8 ЦК України, що до відносин, які склалися між позивачем та відповідачем, як власником нежитлового приміщення, розташованого в багатоквартирному будинку, слід застосувати аналогію закону, в тому числі правові норми, на які посилається суд, оскільки вони регулюють сходні між собою правовідносини.
Згідно ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Згідно ст. 29 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги", договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Згідно ст.ст.11,626 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства, а також виникають із договору, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої особи (кредитора) визначені дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи, що відповідач протягом довгого часу, в період з набуття права власності на нежитлове приміщення, тобто з 26.10.2007 р., фактично отримувала від позивача комунальні послуги і продовжує їх отримувати до цього часу, 28.10.2014 р. отримавши 2 примірники договору, не підписала їх і один із них не повернула позивачу до цього часу, і після цього продовжує отримувати послуги від позивача, заперечень проти позову не надала, що, згідно закону, укладення такого договору є обов'язком сторін, і в першу чергу споживача послуг, суд вважає, що в цьому випадку, з врахуванням положень ст.ст. 203, 626,628,638-642,648 ЦК України, які регулюють порядок укладення договорів, є підстави для визнання факту укладення договору між позивачем та відповідачем про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22.10.2014 р. № 249/ОЕР, який підготовлений на основі Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, не суперечать фактичним обставинам справи, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі та про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, в виді судового збору в сумі - 243.60 грн., згідно ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 212-215,218,222-233, 294 ЦПК України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Вважати укладеним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22.10.2014 р. № 249/ОЕР між комунальним підприємством «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та ОСОБА_1, в редакції, наданій позивачем та підготовленій на основі Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., зареєстрованої за місцем проживання по АДРЕСА_2 на користь Комунального підприємства "Жилсервіс» Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Ленінського Комсомолу, буд. № 53, банківські реквізити: розрахунковий рахунок № 26002060243574, ДРУ КБ "Приватбанк", МФО 305299, ОКПО 36489096 - 243.60 грн., для відшкодування судових витрат в виді судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки з поважних причин і докази, на які вона посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію рішення протягом двох днів з часу його проголошення надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам.
Головуючий суддя Г.І. Шаповал