Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
22 жовтня 2014 року Справа №П/811/3001/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу
за позовом: Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради
до відповідача: Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Нікітенка Олександра Володимировича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Багатогалузева приватна фірма «Фірус»
про визнання незаконним та скасування рішення,
за участю:
секретаря судового засідання - Дмитрієвої А.В.,
відповідача - Нікітенка О.В.,
представників:
прокурора - Макаренко О.І.,
позивача - Андрєєва А.О.,
третьої особи - Шаповалова Д.В.
Прокурор м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради звернувся з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Нікітенка Олександра Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Багатогалузева приватна фірма «Фірус» про визнання незаконним та скасування рішення відповідача №5663507 від 06.09.2013 р. про проведення державної реєстрації прав власності БПФ «Фірус» на нежитлову будівлю по вул. Жовтневої Революції, 39-ю в м. Кіровограді.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2848346 від 05.09.2013 р. відповідачем прийнято рішення №5663507 від 06.09.2013 р. про проведення державної реєстрації прав власності БПФ «Фірус» на нежитлову будівлю по вул. Жовтневої Революції, 39-ю в м. Кіровограді за відсутності всіх необхідних документів передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703, а саме: документа, що посвідчує реєстрацію права на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку і за відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно.
Прокурор вказує, що договір оренди земельної ділянки, поданий державному реєстратору для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно в якості документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку укладений 15.06.2000 р. між виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та БПФ «Фірус» щодо земельної ділянки площею 50 000,00 кв.м. по вул. Жовтневої революції в м. Кіровограді під розміщення ринку терміном на 10 років, тобто до 16.06.2010 р. та поновлений не був, кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, а тому, на думку прокурора, на момент подачі документів для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно у БПФ «Фірус» було відсутнє речове право на земельну ділянку, на якій розташоване означене майно та відсутня інформація про вказану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.
Також прокурор вказав, що акт Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації №74 від 22.08.2000 р. не підтверджує введення в експлуатацію нежитлової будівлі під літ. «К1» по вул. Жовтневої Революції, 39-ю в м. Кіровограді, загальною площею 21,3 кв.м.
Відповідачем до суду подано заперечення на адміністративний позов відповідно до змісту якого позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі, оскільки реєстрація проведена на підставі вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703 та відповідно до офіційних роз'яснень Державної Реєстраційної служби України від 15.04.2013 р. №165/06-15-13 з огляду на зміст яких, якщо будівництво об'єкта та прийняття його в експлуатацію здійснено на земельній ділянці, наданій в користування на праві оренди, але на момент проведення державної реєстрації прав власності на завершений будівництвом об'єкт нерухомого майна або його частини строк дії відповідного договору оренди земельної ділянки закінчився, то за таких умов відповідний договір є належним документом для цілей проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, збудоване на такій земельній ділянці. Відповідач вказує, що заявником для проведення державної реєстрації права власності на будівлю подано договір оренди земельної ділянки від 15.06.2000 р. №98, акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об'єкта до експлуатації, затвердженого рішенням Виконкому Кіровоградської міської ради від 15.09.2000 р. №1182 та рішення державної технічної комісії, які є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт.
Також відповідач вказує, що відсутній акт перевірки прокуратури, яким встановлено протиправність дій державного реєстратора, акти прокурорського реагування не виносилися.
Крім того, відповідач зазначає, що право власності Кіровоградської міської ради на земельну ділянку за адресою: м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, 39-ю не зареєстроване, що виключає наявність порушеного права держави та звернення прокурора за захистом такого права.
Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано заперечення на позовну заяву в яких зазначено, що прокурор виявивши порушення державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703 під час прийняття оскаржуваного рішення повинен був вжити відповідних заходів прокурорського реагування або внести подання в центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, а у разі відхилення подання - звернутися до суду, чи відразу звернутися до суду в інтересах держави, яку в даному випадку уособлює Міністерство юстиції України.
Разом з тим, представник третьої особи наголошує на тому, що відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Кіровоградська міська рада наділена повноваженнями самостійно звертатися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Водночас представник третьої особи зауважив, що діями відповідача не порушено права Кіровоградської міської ради на земельну ділянку розташовану у м. Кіровограді, вул. Жовтневої Революції, 39-ю, оскільки позивачем не втрачено право володіння, користування та розпорядження такою земельною ділянкою.
Представник третьої особи зазначає, що БПФ «Фірус» набуло права користування земельною ділянкою по вул. Жовтневої Революції, а договір оренди землі №98 від 15.06.2000 р. відповідно до норм чинного законодавства є пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.
Окрім того, представник третьої особи вказав, що на час укладення договору №98 від 15.06.2000 р. існував інший правовий режим набуття права користування (оренди) земельної ділянки і реєстрації такого права, а тому положення п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703 щодо обов'язку надання державному реєстратору витягу з Державного земельного кадастру на підтвердження існування земельної ділянки, як об'єкта права, можуть бути застосовані тільки для договорів оренди землі, укладених після 01.01.2013 р. При цьому наявність укладеного договору земельної ділянки між Кіровоградською міською радою та БПФ «Фірус», зареєстрованого у встановленому порядку, на думку представника третьої особи, доводить факт існування переданої в оренду земельної ділянки, як об'єкта права.
У судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просили їх задовольнити. Відповідач та представник третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 22.10.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 28.10.2014 р., про що повідомлено під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови.
Дослідивши подані представниками прокуратури і позивача, відповідачем та представником третьої особи документи і матеріали, заслухавши пояснення зазначених осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
У відповідності до договору оренди земельної ділянки від 15.06.2000 р., укладеного між виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (Орендодавець) та Багатогалузевою приватною фірмою «Фірус» (Орендар) на підставі рішень сьомої сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання №193 від 26.01.1999 р. та чотирнадцятої сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання №479 від 22.02.2000 р. БПФ «Фірус» передано в тимчасове довгострокове, на умовах оренди користування терміном на 10 років земельну ділянку площею 5 000 квадратних метрів під розміщення ринку по вул. Жовтневої революції в м. Кіровограді, при цьому орендарю надано право за згодою орендодавця проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання, зводити будівлі і споруди (а.с.21-24).
Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 08.09.2000 р., затвердженим рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №1182 від 15.09.2000 р. (№74 від 22.08.2000 р.) прийнято в експлуатацію торгівельні приміщення торгівельно-ярмаркового комплексу «Босфор» БПФ «Фрус» по вул. Жовтневої революції (а.с.17-18).
З огляду на зміст довідки Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 04.09.2013 р. №2492 нежитловій будівлі літ.«К1», розташованій на присвоєно адресу: вул. Жовтневої революції, 39-ю (а.с.25).
06 вересня 2013 року уповноваженою особою Багатогалузевої приватної фірми «Фірус» подано до Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), зареєстровану за номером 2848346 щодо реєстрації нерухомого майна - будівлі, розташованої у м. Кіровограді, вул. Жовтневої революції, 39-ю (а.с.15).
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5663507 від 06.09.2013 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Нікітенком О.В. Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області проведено державну реєстрацію нежитлової будівлі, розташованої у м. Кіровограді, вул. Жовтневої революції, 39-ю за Багатогалузевою приватною фірмою «Фірус» (а.с.26).
Постановою прокурора м. Кіровограда від 20.01.2014 р. призначено проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у Реєстраційній службі Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області (а.с.29-30).
Відповідно ст.5 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
У відповідності до ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:
1) вносити подання;
2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;
3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Згідно з п.2 ч.1 ст.121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
У відповідності до ч.1, 3, 6 ст.36№ Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
На підставі абз.2 ч.2 ст.60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до п.3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
У відповідності до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч.1 ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з ч.3 ст.78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
На підставі п.«б» ч.1 ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
У відповідності до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з абз.3 ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.2 ст.415 Цивільного кодексу України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
У відповідності до абз.2 ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі спливу строку права користування.
Згідно зі ст.417 Цивільного кодексу України у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.
Оскільки оскаржуваним рішенням за Багатогалузевою приватною фірмою «Фірус» зареєстровано нежитлову будівлю, розташовану у м. Кіровограді, вул. Жовтневої революції, 39-ю на земельній ділянці переданій БПФ «Фірус» в оренду Кіровоградською міською радою, то прокурор обґрунтовано пред'явив позов в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради як органу, на який державою покладено обов'язок щодо реалізації права розпорядження землями територіальної громади, оскільки предмет спору стосується інтересів держави в розумінні ст.13, 14 Конституції України.
У відповідності до ч.13 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р. №1952-IV (далі за текстом - Закон) порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
Згідно з п.10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі за текстом - Порядок) заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Відповідно до п.25, 26 Порядку у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
У відповідності до ч.3 ст.17 Закону документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Перелік документів, які подаються для проведення державної реєстрації права власності визначений п.27, 28, 29, 31 Порядку.
Окрім того, п.46 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
У відповідності до картки прийому заяви №5662750 встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) №2848346 від 06.09.2013 р. уповноваженою особою БПФ «Фірус» подано акт Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, №74 від 22.08.2000 р., виданий Інспекцією ДАБК Кіровоградської міської ради; довідку про присвоєння адреси №2489 від 04.09.2013 р., видану Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради; договір оренди земельної ділянки №5-1141 від 15.06.2000 р., укладений з Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради; технічний паспорт №18031 від 20.08.2013 р., виданий ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» (а.с.14).
Водночас суд зауважує, що 16.06.2010 р. закінчився строк дії договору оренди земельної ділянки від 15.06.2000 р., укладеного між виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (Орендодавець) та Багатогалузевою приватною фірмою «Фірус» (Орендар), що встановлено рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2013 р. у справі №5013/1279/12 за позовом Багатогалузевої приватної фірми «Фірус» до Кіровоградської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі, зобов'язання укласти додаткову угоду, яке 21.10.2013 р. набрало законної сили (а.с.83-85, 116).
Відповідно до п.2.4 зазначеного Договору у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку (а.с.24, зі зворотного боку).
Таким чином, зазначений договір не може бути документом, що посвідчує речове право БПФ «Фірус» на відповідну земельну ділянку в розумінні п.46 Порядку.
Водночас посилання відповідача на лист Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 р. №165/06-15-13 (а.с.72-75) є необґрунтованим, оскільки Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повноваження щодо встановлення порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
Більш того, договір оренди земельної ділянки від 15.06.2000 р., поданий для проведення реєстрації права власності БПФ «Фірус» на нежитлову будівлю по вул. Жовтневої революції, 39-ю у м. Кіровограді, не містить відомостей про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, а відтак відповідно до п.46 Порядку заявник був зобов'язаний подати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що уповноваженою особою БПФ «Фірус» не було подано до Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, обов'язковість подання яких передбачена п.46 Порядку.
Разом з тим, акт Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації №74 від 22.08.2000 р. не містить детального опису споруд, які приймаються в експлуатацію, зокрема не зазначено їх розміру, технічних характеристик та літерних позначень згідно з планом.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що подані на реєстрацію документи не давали можливості державному реєстратору прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області переконатися у тому, що об'єкт щодо реєстрації якого звернувся заявник є ідентичним об'єкту, прийняття до експлуатації якого відбулося у відповідності до акта Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації №74 від 22.08.2000 р.
У відповідності до п.16 Порядку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Відповідно до п.23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На підставі п.4 ч.1 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5663507 від 06.09.2013 р. прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області без додержання вимог ст.15 Закону та п.46 Порядку, а тому є необґрунтованим, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Нікітенка Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5663507 від 06 вересня 2013 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт