Справа № 761/26985/14-ц
Провадження №2/761/7509/2014
іменем України
(заочне)
09 грудня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Бульбі І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 14 994 грн. 72 коп. з яких: 9 994 грн. 72 коп. - матеріальні збитки внаслідок пошкодження автомобіля; 5 000,0 грн. - моральна шкода.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що йому на праві власності належить автомобіль «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1, яким з його згоди на законних підставах часто керує його батько ОСОБА_3.
12 березня 2014 року сталася ДТП за участю його автомобіля, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля «Тойота», д.н. НОМЕР_2, під керуванням відповідача.
Внаслідок був пошкоджений його автомобіль. Згідно звіту про розмір матеріальних збитків завдані збитки, заподіяні пошкодженням його автомобіля, становлять 9 820, 12 грн. За здійснення експертного дослідження ним було сплачено 174, 60 грн.
ДТП сталася з вини відповідача.
Крім того, вважає, що діями відповідач йому завдано і моральну шкоду, яку він оцінює в 5 000 грн. та, яка полягає в порушенні його психічного добробуту та душевної рівновагі, оскільки добре налаштований стиль його життя змінився у гірший бік, він змушений був витрачати час на збирання документів, необхідних для пред'явлення позову, віддавати машину для проведення товарознавчого дослідження та чекати поки її йому не повернуть.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповіщав, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та у відповідності до ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечував і представник позивача.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачу, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2012 р., на праві власності належить автомобіль «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1. Відповідно до особливих відміток в свідоцтві право користування вказаним автомобілем має ОСОБА_3.
12 березня 2014 року о 09 год. 40 хв. по вулиці Мельникова, 3 в м. Києві, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Тойота» д.н. НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно Звіту № 352/14 про визнання вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 9 820, 12 грн.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим, відповідно до п. 21.1 ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Згідно ч. 1 ст. 41.1. вказаного вище закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до пунктів 1.4, 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - це визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб. Забезпечений транспортний засіб - це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування, або будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована на законних підставах.
Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ст. 23.1 вищевказаного закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Згідно ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, виходячи з вищенаведеного, з урахуванням того, що чинним цивільним законодавством передбачена обов'язковість страхування цивільно-правової відповідальності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної позивачу, повинно здійснюватися відповідно до вимог ст.ст. 23, 28, 29 вказаного Закону, тобто або страховою компанією або МТСБУ.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 р. за № 4 передбачено, що при пред'явленні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Оскільки відповідно до статті 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.
Клопотання в порядку ст. 33 ЦПК України позивачем заявлено не було.
Доказів того, що позивач звертався до страховика чи МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування не надано.
У той же час у відповідності до ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання. Згідно з ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє здійсненню процесуальних прав сторін, встановлених цим Кодексом.
Тобто процесуальними нормами передбачено як право на участь у дослідженні доказів, так і обов'язок із доказування обставин при невизнанні їх сторонами (ст. 60 ЦПК України).
При цьому суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем в даній справі, що є самостійною, належною та безумовною підставою для відмови в позові.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: