Справа № 761/17993/14-ц
Провадження №2/761/5477/2014
04 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій незаконними, скасування нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій незаконними, скасування нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача - ОСОБА_5. При цьому, 05 жовтня 2010 року ОСОБА_5 було складено заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за яким усе своє майно ОСОБА_5 заповідала своєму внуку ОСОБА_3.
Разом з тим, позивач зазначає, що ОСОБА_5 була інвалідом І групи, оскільки у 2001 році вона перенесла гостре порушення мозкового кровообігу, у зв'язку з чим протягом останніх років свого життя вона дуже хворіла, постійно проходила лікування, в тому числі і стаціонарне, зокрема, в неврологічному відділенні Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ ДТГО «Південно-Західної залізниці». Так, відповідно до виписки з історії хвороби № 6003 вбачається, що мати позивача з 15 вересня 2010 року по 24 вересня 2010 року проходила стаціонарне лікування в неврологічному відділенні Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ ДТГО «Південно-Західної залізниці», де їй був поставлений повний діагноз: гіпертонічна хвороба ІІІ ст., хронічна дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ в стадії субкомпенсації на тлі перенесеного ГПМК по типу геморагії (2002 рік) з наявністю стійкого вестибуло-цефалгічного синдрому, двобічної пирамідної недостатності. Тобто, усього за декілька днів до дати складання заповіту ОСОБА_5 було виписано із лікарні.
Крім того, позивач вказує, що ОСОБА_5 майже нічого не бачила, оскільки в неї була сліпота на праве око та катаракта лівого ока, але, як вбачається зі змісту заповіту, який посвідчено відповідачем, він був написаний останньою зі слів матері позивача та до підписання прочитаний нею, тобто ОСОБА_5, уголос. Таким чином, оскільки ОСОБА_5 мала сліпоту на праве око та катаракту лівого ока, посвідчення даного заповіту мало відбувати при свідках, але відповідачем цього зроблено не було, у зв'язку з чим, через допущені останнім порушення законодавства, було порушено право позивача на спадкування.
На підставі зазначеного позивач просив позов задовольнити, визнати незаконними дії відповідача щодо посвідчення 05 жовтня 2010 року заповіту ОСОБА_5, скасувати нотаріальну дію щодо посвідчення 05 жовтня 2010 року заповіту ОСОБА_5, а також зобов'язати відповідача виключити запис від 05 жовтня 2010 року про посвідчення заповіту ОСОБА_5
Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав до суду письмові пояснення, згідно яких вважає, що його дії на момент оформлення заповіту є правильними і такими, що відповідають вимогам закону, оскільки про факт прочитання ОСОБА_5 тексту документу уголос та про відповідність заповіту волі заповідачки нею здійснено власноручний запис перед підписанням заповіту. Таким чином, відповідач вважає позовну заяву позивача такою, що порушує право спадкодавця за заповітом, а дії ОСОБА_1 такими, що переслідують виключно меркантильні інтереси. При цьому, намагання звинуватити у некомпетентності нотаріуса є некоректними, недобросовісними та надуманими. Також, у зв'язку з сімейними обставинами відповідач просив справу розглядати за його відсутністю.
Треті особи у судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так у судовому засіданні встановлено, що 05 жовтня 2010 року ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті все майно, яке буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, що буде належати їй за законом на день її смерті та що згідно законодавства України може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків, у тому числі - квартиру під номером АДРЕСА_1 у місті Києві заповідала ОСОБА_3. Даний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 876 (а.с. 36).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 24 липня 2013 року (а.с. 8).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач задля визнання незаконними дій відповідача та скасування його нотаріальної дії щодо посвідчення 05 жовтня 2010 року заповіту ОСОБА_5 посилається на те, що ОСОБА_5 мала сліпоту на праве око та катаракту лівого ока, а враховуючи те, що заповіт було написано дрібним шрифтом, прочитати його для людини, яка майже нічого не бачить, досить складно і навіть не можливо. Проте, як вбачається зі змісту самого заповіту, він був написаний відповідачем зі слів ОСОБА_5 та до підписання прочитаний нею уголос, що є не можливим враховуючи слабке здоров'я заповідача. Крім того, оскільки ОСОБА_5 мала сліпоту на праве око та катаракту лівого ока, посвідчення даного заповіту мало відбуватися при свідках, але відповідачем цього зроблено не було.
Так, згідно вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
При цьому, відповідно до п.п. 157, 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (надалі - Інструкція), яка діяла на час посвідчення відповідачем вищезазначеного заповіту, зокрема, передбачено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Як вбачається з заповіту ОСОБА_5, перед його підписанням, вона його прочитала уголос, про що свідчить її власноручний запис: «Заповіт прочитаний мною уголос до підписання та підписаний об 11 годині 50 хвилин і відповідає моїй волі» (а.с. 36).
Враховуючи зазначені обставини справи, а також положення вищезазначеної Інструкції, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах діючого законодавства та відповідно до Інструкції, а тому протиправності дій щодо посвідчення відповідачем заповіту ОСОБА_5 суд не вбачає.
Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, зокрема щодо незаконності нотаріальної дії відповідача щодо посвідчення 05 жовтня 2010 року заповіту ОСОБА_5, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 129 Конституції України, п.п. 157, 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, ст.ст. 7, 50 Закону України «Про нотаріат» та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 64, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій незаконними, скасування нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.