№ 2-5206-14
(№ 760-16583-14-ц)
12 грудня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Бобровник О. В.
при секретарі: Мурга Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про усунення права на спадкування,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 - про усунення права на спадкування.
Позивач при зверненні до суду мотивувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її рідний брат ОСОБА_3
Після смерті брата відкрилась спадщина, до складу якої входила квартира АДРЕСА_1
Оскільки ніхто з інших спадкоємців не прийняв спадщину протягом встановленого строку - дана спадщина була прийнята позивачем.
Через тривалий строк син покійного брата позивача почав у судовому порядку вимагати поновлення строку на прийняття спадщини.
07 серпня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини задоволено.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 вдався до обману та спотворення дійсних обставин, оскільки фактичні обставини справи були наступними.
Брат позивача тяжко переживав розлучення, внаслідок якого відповідач залишився проживати зі своєю матір'ю.
При цьому, брат позивача неодноразово намагався звертатись до сина, але - як позивачу відомо зі слів брата - ОСОБА_2 ці намагання ігнорував.
Саме вказані обставини призвели до того, що брат позивача перебував у пригніченому стані, внаслідок чого і захворів.
До моменту смерті брат позивача тривалий час проживав у квартирі позивача, оскільки хворів і потребував постійної сторонньої допомоги.
Стан здоров'я брата робив його безпорадним (був лежачим хворим), оскільки він сам не міг доглядати себе та обслуговувати власні потреби (прибирання, прання, харчування, придбання ліків), в зв'язку з чим позивач особисто доглядала за братом, несла витрати (включаючи істотні кошти на придбання необхідних ліків).
Зі сторони ОСОБА_2 жодної допомоги та піклування не надавалось, цей факт брат позивача також тяжко переживав, фізичні страждання якого посилювались моральними переживаннями на ґрунті ігнорування його рідним сином.
Позивач зазначає, що вона поховала брата самостійно та за власні кошти.
Також позивач зазначає, що ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях та бездіяльності відповідача, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто, таке ухилення, у даному випадку пов'язане з винною поведінкою відповідача, який, попри положення СК України, усвідомлював свій обов'язок піклуватись про батька, мав можливість його виконувати, але не вчиняв необхідних дій.
В зв'язку із зазначеним позивач просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після померлого ОСОБА_3.
Позивач в судове засідання не з'явилась, направивши до суду замість себе представника, який в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив суд про задоволення позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився, направивши до суду замість себе представника, який в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі посилаючись на необґрунтованість позову. а також на те, що обставини викладені позивачем в позові не відповідають дійсним обставинам справи, в зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, який був братом позивача - ОСОБА_1 (а.с. 6).
Вбачається, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входила квартира АДРЕСА_1
Встановлено, що спадщина після померлого ОСОБА_3 була прийнята ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 9-10).
Рішенням Солом'янський районний суд м. Києва від 07 серпня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини задоволено (а.с. 11-12).
Позивач при зверненні до суду зазначала, що ОСОБА_2 вдався до обману та спотворення дійсних обставин, оскільки за життя ОСОБА_3, який був батьком ОСОБА_2, відповідач з батьком не спілкувався, оскільки після розлучення батьків відповідач залишився проживати зі своєю матір'ю, при цьому, ОСОБА_3 неодноразово намагався звертатись до сина з метою підтримання родинних відносин, однак відповідач ігнорував звернення батька та не спілкувався з ним. Також позивач зазначала, що саме вказані обставини призвели до того, що її брат - ОСОБА_3 перебував у пригніченому стані, внаслідок чого і захворів, що в подальшому призвело до його смерті. Окрім того, позивач в позові посилалась на те, що в зв'язку з тим, що стан здоров'я брата робив його безпорадним (був лежачим хворим), він сам не міг доглядати себе та обслуговувати власні потреби (прибирання, прання, харчування, придбання ліків), в зв'язку з чим позивач особисто доглядала за братом, несла витрати (включаючи істотні кошти на придбання необхідних ліків), зі сторони ОСОБА_2 жодної допомоги та піклування не надавалось, після смерті брата позивач самостійно поховала його за власні кошти. В зв'язку із зазначеним, позивач посилаючись на ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцеві, просила суд про задоволенні позову, на що слід зазначити наступне.
Позивач в своєму позові посилається і на ч.3 ст. 1224 ЦК України і на ч.5 ст.1224 ЦК Украіни, як на правову підставу щодо усунення від спадкування.
Відповідно до ч.3 ст. 1224 ЦК України, на яку посилається позивач у своєму позові - не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Таким чином ця обставина (щодо ухилення від утримання) повинна бути підтверджена у судовому порядку.
Слід зазначити, що позивачем та її представником під час розгляду справи, жодного судового рішення, яким би було встановлено, що відповідач по справі ухилявся від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця до суду подано не було.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, на яку також посилається позивач у своєму позові - за рішенням суду особа може бути усунута від права на спадкування за законом, якщо бyдe встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Відповідно до ч. 7 п.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753-0-4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» виходячи зі змісту ч.5 ст. 1224 ЦК України, суд при вирішенні такої справи згідно вимог ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги так і факт перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, а останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну змогу надавати таку допомогу.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасній наявності наведених обставин і доведення зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Посилаючись на безпорадний стан спадкодавця та умисне ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві, як на підставу заявленого позову, позивачем не доведено наявність вказаних фактів в розумінні ст.ст. 58-60 ЦПК України.
Твердження позивача, що ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю полягає в умисних діях та бездіяльності відповідача, спрямованих на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю є такими, що не відповідають дійсності.
Вбачається, що при рогзляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини судом було встановлено, що причиною пропуску строку, встановленого законом, для прийняття спадщини є необізнаність ОСОБА_2 про факт смерті спадкодавця. Саме, відсутність у ОСОБА_2 інформації щодо смерті спадкодавця позбавила його можливості своєчасно звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою. Необізнаність про смерть спадкодавця, відсутність відомостей про це, унеможливлювало виникнення у нього права на прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Окрім того, як вбачається, що станом на день смерті спадкодавця відповідачу виповнилося лише 20 років і його матеріальний стан був незадовільний, враховуючи, що відповідач по справі виховувався в тому числі і утримувався лише за рахунок матері.
Допитані в судовому засіданні свідки, клопотання про допит яких був заявлений представником позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили факт того, що ОСОБА_3 травилий час хворів, однак зазначили, що сестра покійного - ОСОБА_1, піклувалась про хворого дуже добре, в зв'язку з чим ОСОБА_3 будь-якої іншої допомоги не потребував. Окрім того, допитані в судовому засіданні свідки пояснили суду, що на скільки їм відомо, то покійний ОСОБА_3 не звертався до свого сина за допомогою ні матеріальною, ні моральною.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин та враховуючи, що під час розгляду справи позивачем та її представником не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили безпорадний стан спадкодавця, а також факт звернення спадкодавця до відповідача за допомогою та факт ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено обставин на які вона посилалась при зверненні до суду з даним позовом, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 1224 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: