Справа № 2-4419/14
760/13103/14-ц
10 грудня 2014 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
при секретарі - Загородній І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом Кредитної спілки «Співдружність» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості
Позивач КС «Співдружність» 20.06.2014 р. звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості по процентам у розмірі 60835,67 грн. за кредитним договором №120114/с від 31.01.2012 р., посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №120114/с від 31.01.2012 року відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 15000,00 грн. з розрахунку нарахування 0,188 % за кожен календарний день користування кредитом на строк 24 місяці.
В забезпечення виконання зобов'язання за договором №120114/с від 31.01.2012 р. між КС «Співдружність» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договори поруки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідача ОСОБА_1
Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 05.06.2013 р. стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КС «Співдружність» заборгованість за кредитним договором в розмірі 54643,97 грн.
Після набрання рішенням законної сили в рахунок погашення боргу відповідачами не здійснено жодної сплати. Станом на 16.06.2014 р. сума боргу за рішенням суду не погашена, зобов»язання, встановлені кредитним договором № 120114/с від 31.01.2012 р. не виконані.
Дострокове присудження до виконання основного зобов»язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).
Пунктом 3.7 кредитного договору встановлено, що прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту визначеного п.2.1 договору, так й після цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами.
Пунктом 3.9 крдитного договору передбачено, що у разі прострочення кредиту та визнання кредитним комітетом кредиту з підвищеним ризиком встановлюється процентна ставка у розмірі 365% річних.
Кредитний договір є простроченим з 27.06.2012 р. і процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 365% річних на суму залишку кредиту за кожен календарний день користування кредитом.
Станом на 16.06.2014 р. сума боргу відповідачів по нарахованим процентам за користування кредитом строком від 16.04.2013 р. по 16.06.2014 р. становить 60835,67 грн.
Представник позивача в судовому засіданні збільшив позовні вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів нараховані відсотки за кредитним договором за період з 16.04.2013 р. по 10.09.2014 р. в розмірі 72233,46 грн. з підстав наведених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача заперечували проти позову з тих підстав, що рішенням суду від 05.06.2013 р. стягнуто заборгованість за кредитним договором №120114/с від 31.01.2012 р. та відсутні підстави для стягнення відсотків в розмірі 365% річних.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти позову, оскільки ст.554 ЦК України передбачено солідарну відповідальність боржника та поручителя, а не декількох поручителів за різними договорами поруки, оскільки поручителі за різними договорами поруки не несуть солідарної вілдповідальності один перед одним. Позивачем збільшено відсоткову ставку по кредиту, чим збільшено обсяг відповідальності поручителя, що є підставою для припинення договору поруки згідно ст.559 ЦК України.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з»явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи‚ вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 1046 ЦК України "за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості". Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 31.01.2012 р. було укладено кредитний договір № 120114/с, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 15000 грн. 00 коп. строком на 24 місяці та зобов'язався, згідно п. 3.1 договору сплачувати кредит щомісячно та відсотки за користування кредитом з розрахунку 68,62% річних, тобто 0,188 % денних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п.3.8, 3.9 кредитного договору у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 365% річних.
31.01.2012 р. між Кредитною спілкою «Співдружність», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 120114/с. Відповідно до п.1.1, 2.1 договору поруки ОСОБА_2 зобов»язується перед позивачем у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором виконати дані зобов»язання.
31.01.2012 р. між Кредитною спілкою «Співдружність», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 120114/с. Відповідно до п.1.1, 2.1 договору поруки ОСОБА_3 зобов»язується перед позивачем у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором виконати дані зобов»язання.
31.01.2012 р. між Кредитною спілкою «Співдружність», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки 120114/с. Відповідно до п.1.1, 2.1 договору поруки ОСОБА_4 зобов»язується перед позивачем у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором виконати дані зобов»язання.
Відповідно до п.2.2 договорів поруки поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем, поручитель відповідає по зобов»язаннях позичальника в повному обсязі, тобто за повернення кредиту, виплату відсотків за його користування, а також за відшкодування збитків, завданих кредитодавцю невиконанням або неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 05.06.2013 р. стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КС «Співдружність» заборгованість за кредитним договором станом на 15.04.2013 р. в розмірі 54643,97 грн. з яких: 18521,10 грн. - відсотки за користування кредитом, 40369,74 грн. - борг по відсоткам, 14247,23 грн. - тіло кредиту.
В судовому засіданні встановлено, що рішення суду не виконанно.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 3.7 кредитного договору встановлено, що прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту визначеного п.2.1 договору, так й після цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин" наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов»язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Станом на 16.06.2014 р. сума боргу відповідачів по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 16.04.2013 р. по 10.09.2014 р. становить 72233,46 грн.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦПК України.
Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 р. у справі № 6-53цс/14.
Як встановлено судом, боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручителі) первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 31.01.2014 р., сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 5.4.3 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, звернувшись 28.11.2012 р. до суду з позовом, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів.
Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.
Як установлено судом, рішенням суду від 05.06.2013 р. стягнуто заборгованість за кредитом, яка утворилась станом на 16.04.2013 р.
Строк для пред'явлення вимоги до поручителів повинен обраховуватись з дня настання строку виконання основного зобов'язання. Таким чином, банк мав можливість звернутись з позовом до поручителя протягом 6 місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин" якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов"язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов"язань за цим договором строк пред"явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов"язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов"язання у повному обсязі або у зв"язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред"явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред"явлення до нього позову. При цьому в разі пред"явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання.
Позивач не надав суду належних доказів про звернення до поручителя з позовом до закінчення шестимісячного строку, тобто до 05.12.2013 р. За таких обставин у відповідності до ч. 4 ст.559 ЦК України порука відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за зобов"язаннями ОСОБА_1 по кредитному договору №120114/с від 31.01.2012 р. припинилась і позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з поручителів задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по нарахованим процентам по кредитному договору № 120114/с від 31.01.2012 р. в розмірі 72233,46 грн. за період з 16.04.2013 р. по 10.09.2014 р.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 722,33 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 553-554, 559, 611, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України, Постановою Верховного Суду України від 17.09.2014 р. у справі № 6-53цс/14, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,
Позов Кредитної спілки «Співдружність» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Співдружність» заборгованість в сумі 72233 грн. 46 коп. та судовий збір 722,33 грн., а всього стягнути 72955 (сімдесят дві тисячі дев»ятсот п»ятдесят п"ять) грн. 79 коп.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ Кушнір С.І.