01010 м. Київ, вул. Московська, 8
26.10.2006№ 5-185/05/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача: Клепацького М.М.
відповідача: Кулака К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого колективного підприємства Фірма «Дюбек» на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.09.2005 по справі № 2-4/5371-2005
за позовомМалого колективного підприємства Фірма «Дюбек»
до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АРК
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Позивач (МП «Дюбек») звернувся до суду із позовними вимогами до Феодосійської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.05.-13.06.2005 позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення від 01.08.2003 № 0002351502/0 визнано недійсним в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 19 716,87 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2005 скасовано, в позові відмовлено.
Позивач (МКП) звернувся із касаційною скаргою, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, і просить постанову суду скасувати, та залишити без змін рішення суду першої інстанції. В обґрунтування Скаржник зазначає наступне:
норми права, які встановлюють залежність «мети» отримання прибутку та «програми діяльності», або інших передбачених законодавством ознак діяльності, яка є підприємницькою, від місця укладання та/або виконання договорів по м. Луганську відсутні. Крім того «доцільність» (або недоцільність) визначається за принципом свободи господарювання підприємцем особисто і на власний розсуд.
А оскільки принцип підприємницької діяльності є: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності, то Скаржник зазначив, що проценти за товарний кредит передбачаються пп. 1.11.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і як випливає зі змісту пп. 5.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по даному пункту відносяться до складу валових витрат.
Відповідач (ДПІ) заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283 «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно пп. 5.2.1 ст. 5 цього Закону - до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.8 цієї статті.
А в силу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість», чинну на день вчинення правочину, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду. При цьому відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Як встановлено судами - ДПІ у м. Феодосії провела позапланову документальну перевірку Позивача з питань правильності віднесення сум податку на додану вартість в податкові зобов'язання та податковий кредит, про що складено Акт від 30.08.2004 № 3326/23-1 та прийнято податкові повідомлення-рішення № 000184/2196/23-1/1/0 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 37 152 грн. та № 001372/2196/23-1/2/0 про донарахування ПДВ у сумі 15 153 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 6 061,20 грн. підставою зменшення бюджетного відшкодування стало встановлене завищення податкового кредиту на суму 52 304,85
Податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку де 22.09.2004 ДПІ у м. Феодосії прийняті та надіслані податкові повідомлення-рішення № 001404/2196/23-1/2/1 та № 000230/2196/23-1/1/1.
Рішенням ДПА в АР Крим від 01.12.2004 № 2347/10/25-007 за результатами розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 31.08.2004 № 001372/2196/23-1/2/0, скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.08.2004 № 000184/2196/23-1/1/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 35 840,30 грн., донараховано 35 840,30 грн. ПДВ і застосовані фінансові санкції у сумі 10 752,09 грн.
Рішенням ДПА України від 11.02.2005 № 1246/6/25-1115, за результатами розгляду скарги, залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії від 31.08.2004 № 001372/2196/23-1/2/0 та № 000184/2196/23-1/1/0 з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 01.12.2004 № 2347/10/25-007, прийнятого за розглядом повторної скарги.
Після повторного адміністративного оскарження Феодосійською МДПІ в АР Крим 22.02.2005 прийняті та надіслані податкові повідомлення-рішення № 000103/2196/23-1/2/3 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 1 311,70 грн., № 000919/2196/23-1/3/3 про донарахування ПДВ у сумі 15 153 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 6 061,20грн. та № 000920/2196/23-1/4/3 про донарахування ПДВ у сумі 35 840,30 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 10 752,09 грн.
Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали наступні обставини.
01.04.2004 Позивач, як покупець, уклав договір з купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 01/04-1 з ПП "Аскер". За користування товарним кредитом з 05.04.2004 по 30.04.2004 Позивач мав сплатити кошти у розмірі 313 829,07 грн., в тому числі ПДВ у сумі 52 304,85 грн. З метою погашення заборгованості за придбані товари у сумі 301 758,72 грн. та сплати відсотків (313 829,07 грн.), за користування товарним кредитом Позивач 30.04.2004 передає ПП "Аскер" простий вексель на суму 565 300 грн., що підтверджується актом приймання-передання векселя. Решта заборгованості у сумі 50 287,79 грн. Позивачем частково була сплачена. Заборгованість у сумі 35 000 грн. залишилась на момент перевірки.
Під час розрахунків за товарним кредитом - 14.04.2004 Позивач, як продавець уклав договір купівлі-продажу товарів з МПП "Батерфляй".
Суд першої інстанції, посилаючись на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», (п. 5.5.1 ст. 5 та п. 1.32. ст. 1) задовольнив позов, мотивуючи тим, що Позивач діяв в межах правоздатності. А заперечення ДПІ про те, що здійснення зазначеної операції не призвело до отримання прибутку не прийнято до уваги, оскільки останнім не надано доказів, що ці операції не були спрямовані на отримання прибутку.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи, вказує, що ціна товарів лише дещо перевищувала ціну, за якою Позивач придбав товари у ПП "Аскер". При цьому суд апеляційної інстанції щодо плати за користування товарним кредитом зазначив, що, зазначена плата перевищила вартість товарів, і вона при продажу товарів відшкодована Позивачеві не була. Зазначене сторонами не спростовано. Також суди встановили, що в день зняття товарів із зберігання - 30.04.2004 Позивач передав ці товари МПП "Батерфляй".
Отже, необхідно погодитись із висновком суду апеляційної інстанції, що була відсутня будь-яка господарська доцільність у здійсненні Позивачем купівлі товарів, які зазвичай є в продажу в будь-якій необхідній кількості, та наступному продажі цих товарів зі збитком від цих двох операцій, що перевищує ціну цих товарів, у зв'язку зі сплатою відсотків за користування товарним кредитом.
Таким чином суд апеляційної інстанції встановив, що в даному випадку Позивач здійснив операцію, яка не була направлена на отримання доходу. Тому відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати Позивача у зв'язку зі сплатою товарного кредиту не могли бути віднесені на його валові витрати, оскільки товар не придбавався для подальшого використання у власній господарській діяльності Позивача. І тому в зв'язку з неправомірним віднесенням вказаної суми до податкового кредиту, ДПІ правомірно донараховано ПДВ, та застосовано фінансові санкції і зменшено бюджетне відшкодування. Відповідно підстав для визнання недійсними оспорюваних податкових-повідомлень рішень немає.
Із зазначеним висновком суд касаційної інстанції погоджується повністю, так як суд апеляційної інстанцій правильно встановив та визнав доведеними обставини справи, дослідив докази та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому постанова не підлягає скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Малого колективного підприємства Фірма «Дюбек» залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.09.2005 по справі № 2-4/5371-2005 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: М.І. Костенко
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна