Справа №22ц-7313/2006 Головуючий в І інстанції - Морозова Л .М.
Категорія 19/21 _____ Доповідач - Рудь В.В.
12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Рудь В.В.
суддів - Ремеза В.А., Можелянської З.М.
при секретарі - Худолій Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.08.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці про стягнення страхової виплати за моральну шкоду,-
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.08.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково та на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці стягнуто 2500 грн. страхової виплати за моральну шкоду, (а.с.43-44).
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці просило скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на невідповідність його вимогам закону (а.с.26-27).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 працював на шахтах ВАТ «Павлоградвугілля» з 1974 по 1996 рік де отримав професійні захворювання.
Висновком МСЕК від 09.11.1995 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи (а.с.11). Згідно висновку МСЕК від 20.11.2000 року наданої та дослідженої в судовому засіданні апеляційної інстанції, позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності.
Викладені обставини свідчать, що спірні правовідносини сторін регулюються матеріальним законом, який діяв на момент встановлення позивачу втрати працездатності та отримання ним в зв'язку з цим моральної шкоди, а саме на підставі ст. 12 Закону України «Про охорону праці" та п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року №472).
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається на підставі вимог п.11 Правил і не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 2500 грн. саме з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці, оскільки у відповідності до ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.п.1,2 постанови Пленуму від 27.03.1992 року №6 (з послідуючими змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", в даному випадку йдеться мова не про заборгованість по відшкодуванню моральної шкоди, а про не використане позивачем право на відшкодування моральної шкоди в результаті отриманого професійного захворювання.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про безпідставність стягнення з нього моральної шкоди на користь позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи, матеріальному та процесуальному закону. Згідно Закону №1105-ХІУ від 23.09.1999 року, який набрав чинності з 01.04.2001 року, обов'язок по відшкодуванню шкоди у вигляді страхових виплат покладено на спеціально створений для цього Фонд.
Відсутність відповідного медичного висновку не є перешкодою для відшкодування фактично завданої моральної шкоди.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача про те, що Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік" зупинено дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням до 01.01.2006 року.
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці відхилити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.08.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий -