Справа: № 826/14005/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
11 грудня 2014 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Рипік О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві до Державного підприємства «Машинобудівна фірма «Артем» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2014 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ДП «Машинобудівна фірма «Артем» про зобов'язання виконати вимоги пункти 2, 3, 4 вимоги Державної фінансової інспекції у місті Києві від 17.03.2014 року № 26-071-14-14/3312.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В засідання з'явилися представник апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Машинобудівна фірма «Артем» за період з 01.01.2012 року по 01.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 03.03.2014 року № 071-30/422.
17.03.2014 року направлено позивачу вимогу № 26-071-14-14/3312 «Про усунення порушень виявлених ревізією», відповідно до якої позивач вимагав:
- забезпечити повернення безпідставно нарахованої та виплаченої заробітної плати в добровільному порядку або за погодженням на її утримання із заробітної плати, з наданням керівнику відповідної заяви. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати (ст. 133 КЗпП);
- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 8318,93 гри. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів);
- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями. Стягнути штрафні санкції в сумі 100914,30 Контрагентів за невиконання умов договору, в т.ч. в судовому порядку;
- стягнути з винних осіб нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 270,45 грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116.
У зв'язку з невиконанням вимог припису в добровільному порядку позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Пунктом 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачено право позивача пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Ці положення кореспондуються з приписами пункту 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час проведеної ревізії встановлено, що ОСОБА_1 (інженер з організації і нормування праці 1 категорії) та ОСОБА_2 (слюсар-ремонтник 4 розряду) прийняті на роботу за сумісництвом з чотирьохгодинним робочим днем. Роботу за сумісництвом виконують після закінчення роботи за основним місцем роботи, або в разі необхідності, у вільний від основної роботи час. Про це зазначено у поясненні в.о. старшого табельника ОСОБА_3
У зв'язку з даним фактом позивачем сформовано п. 2 вимоги щодо усунення відповідачем співпадіння роботи сумісників на підприємстві з графіком роботи на основному місці роботи.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, чинним законодавством про працю не передбачено обов'язку роботодавця відслідковувати та контролювати «сумісників» за їх основним місцем роботи. Зазначені працівники отримали заробітну плату за фактично виконану роботу, яку виконували після закінчення роботи за основним місцем роботи, або в разі необхідності, у вільний від основної роботи час.
За змістом п. 4 вимоги вбачається, з винної особи - механіка ОСОБА_4 стягнення нестачі матеріальних цінностей на загальну суму 270 (двісті сімдесят) грн.. 45 коп.
Вказаний пункт вимоги було виконано: нестачу матеріальних цінностей стягнуто, що підтверджується матеріалами справи.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо незабезпечення стягнення пені та штрафних санкцій у період з 01.01.2012 року по 01.12.2013 року за несвоєчасне виконання умов договорів на загальну суму 100914,30 грн., колегія суддів зазначає наступне.
З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що відповідач проводить претензійно-позовну діяльність та вживає інші заходи спрямовані на стягнення недоплачених грошових коштів по господарським зобов'язанням, зокрема: підприємство звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Хімічного казенного об'єднання імені Г.І. Петровського про стягнення боргу у розмірі 66061,86 грн., (станом на час розгляду справи, розгляд вказаного позову не завершено); із ПрАТ «Завод Артемполізварювання» погоджено графік реструктуризації заборгованості, відповідно до якого заборгованість сплачуватиметься щомісячного, рівними частками, відповідно до графіку реструктуризації до повної її сплати.
Також, згідно наданих копій платіжних доручень та виписок з банківського рахунку, заборгованість ВАТ «Артем-Контакт», КБ «Луч» та ДП «МФ Авртем» сплачені у повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів понесення додаткових (зайвих) витрат за договорами у зв'язку з їх невиконанням.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання виконати вимоги Державної фінансової інспекції у місті Києві від 17.03.2014 року № 26-071-14-14/3312.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Отже, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2014 року по справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві до Державного підприємства «Машинобудівна фірма «Артем» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 12.12.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А.Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 12.12.2014 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.