« 10» грудня 2014 р. Справа №5023/583/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Литвиновій К.О.,
за участю представників:
позивача - Квіцінська А.І., за довіреністю №01-42юр/8329 від 15.09.2014 року;
відповідача - Ворона І.А., за довіреністю №242/810 від 11.11.2014 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода», м.Харків (вх.№1477Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року по справі №5023/583/12,
за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м.Харків,
до Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода», м.Харків,
про стягнення 1604237,61 грн.,-
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року по справі №5023/583/12 (суддя Ковальчук Л.В.) в задоволенні клопотання КП КГ «Харківкомуночиствод» про зупинення провадження по справі відмовлено.
Позов задоволено.
Стягнуто з КП КГ «Харківкомуночиствод» на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» пеню в розмірі 1069732,89 грн., 3% річних у розмірі 396108,34 грн., індекс інфляції у розмірі 138396,38 грн., та судовий збір у розмірі 32084,75 грн.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року по справі №5023/583/12 в частині стягнення з КП КГ «Харківкомуночиствод» пені, 3% річних та інфляційних, та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте при неправильному застосуванні норм чинного законодавства та при неповному з'ясуванні обставин справи.
Скаржник вказує, що в порушення ст. ст. 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 3, 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про судове рішення» від 10.12.1996 року №02-5/422, при винесені оскаржуваного рішення, господарським судом Харківської області не були враховані та досліджені доводи та докази, надані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень щодо неможливості розгляду вказаної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №5023/4029/11 (н.р. №49/193-10), яка знаходиться у провадженні Харківського апеляційного господарського суду. Також, на думку апелянта, місцевим господарським судом залишені без уваги та без належної правової оцінки обставини та факти, викладені відповідачем в обґрунтування правової позиції. А саме, судом першої інстанції залишено без уваги той факт, що сума, яка пред'явлена позивачем до стягнення з відповідача за грудень 2011 року, нарахована на суму, розмір якої на даний час не встановлено рішенням суду, зокрема, на заборгованість за серпень 2010 року, яка є предметом розгляду по справі №5023/4029/11 (н.р. №49/193-10), рішення по якій не набрало законної сили. Як вказує апелянт, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, як і на момент подання апеляційної скарги, сума заборгованості за серпень 2010 року є спірною та невизнаною судом.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2012 року апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» прийнято до провадження та призначено до розгляду.
06.06.2012 року відповідач надав через канцелярію суду доповнення до апеляційної скарги (вх.№4675), в яких просить рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року по справі №5023/583/12 - скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог АК «Харківобленерго» по стягненню 3% річних у сумі 396108,34 грн., індексу інфляції у сумі 138396,38 грн. та пені у сумі 1069732,89 грн. - відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року по справі №5023/583/12 - залишити без змін.
Крім того, відповідач вказує, що з наявних у матеріалах справи розрахунків суми штрафних санкцій, про стягнення яких заявлено позивачем у цій справі, вбачається, що вони нараховані на суми позовних вимог, які є предметом розгляду інших справ, провадження за якими зупинено.
Позивач також 06.06.2012 року надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4677), в якому просить відмовити у її задоволені, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
АК «Харківобленерго» наполягає на тому, що відповідач систематично не виконує умови договору на користування електричною енергією №1.01 від 03.01.2008 року, а підстави для звільнення його від відповідальності - відсутні.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року по справі №5023/583/12 клопотання Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» про зупинення розгляду справи задоволено та зупинено провадження у справі №5023/583/12 до вирішення пов'язаної з нею справи №5023/4029/11 (н.р.№49/193-10), що розглядається іншим судом.
23.10.2014 року Харківським апеляційним господарським судом, враховуючи клопотання позивача про поновлення провадження по справі (вх.№7699), а також те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі усунені, оскільки 27.08.2014 року апеляційним господарським судом прийнято постанову по справі №5023/4029/11 (н.р. 49/193-10) і вона набрала законної сили, винесено ухвалу про поновлення провадження у справі №5023/583/12.
Відповідач 08.12.2014 року надав через канцелярію суду інформацію щодо нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції з розшифрованими розрахунками сум і довідкою щодо стану справ із розгляду спірних сум (вх.№11911).
Крім того, відповідач 09.12.2014 року надав до суду додаткові пояснення до уточненої апеляційної скарги (вх.№12018), в яких просить здійснити розгляд апеляційної скарги з урахуванням укладеного між сторонами договору №517Е/184 від 29.10.2012 року про організацію взаєморозрахунків. При цьому, відповідач вказує, що для застосування санкцій передбачених договором поставки та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків і така позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.
У судовому засіданні 10.12.2014 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням доповнень до неї у повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник позивача проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у його відзиві.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та пояснено представниками сторін 12.01.2011 року Харківською міською радою Харківської області 4 сесії 6 скликання прийнято рішення №132/11 про реорганізацію в порядку, встановленому чинним законодавством, КП «ВТП «Вода» шляхом приєднання його до КП каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод».
В подальшому, рішенням Харківської міської ради №577/11 від 23.12.2011 року Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» перейменовано на Комунальне підприємство «Харківводоканал».
Позивач - АК «Харківобленерго», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 3% річних - 396108,10 грн.; пені - 1069732,89 грн., індекс інфляції - 138396,38 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статей Цивільного кодексу України, зокрема, ст. ст. 526, 625, а також на умови договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008 року, з додатковою угодою до нього від 30.11.2011 року, задовольнив позовні вимоги відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Судова колегія з таким висновком суду не погоджується, виходячи з наступного.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Предметом розгляду даної справи є стягнення пені та фінансових санкцій за порушення умов договору №1.01 про постачання електричної енергії від 03.01.2008 року.
Відповідно до умов цього договору, АК «Харківобленерго» (постачальник, позивач у справі) зобов'язався постачати відповідачу (споживачеві, відповідач у справі) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору.
Відповідач, згідно п.п. 2.3.3. та 2.3.4. договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 «Порядок розрахунків»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком №4а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
У пункті 4.2.1. договору сторони обумовили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3-2.3.4, з порушенням термінів, визначених додатком №2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 «Порядок розрахунків», до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (ч.8,9 п.8.1 ПКЕЕ).
Розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця (пункт 1 додатку №2 від 02.06.2008 року до договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008 року).
Відповідно до п.5 вказаного додатку до договору, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюються додаток №20 «Акт про використану електричну енергію».
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, без дослідження суми основної заборгованості та періоду її виникнення. Матеріали справи не містять визначених у пункті 5 додатку №2 до договору документів. Позивачем не було надано в обґрунтування своїх доводів, зокрема, рахунків про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показниками розрахункових засобів обліку або розрахунковим шляхом протягом певного періоду, в якому мала місце заборгованість відповідача.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача борг за грудень 2011 року, який складає 1604237,61 грн., з яких 3 % річних - 396108,34 грн. за грудень 2011 року; пеня - 1069732,89 грн. - період виникнення боргу грудень 2011 року; індекс інфляції - 138396,38 грн. за грудень 2011 року.
Разом з тим, як було встановлено при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, заявлені позивачем до стягнення суми санкцій були нараховані на заборгованість іншого періоду, а саме: починаючи з грудня 2008 року по грудень 2011 року.
Крім того, пеня в сумі 1069732,89 грн., 3% річних в розмірі 396108,34 грн. та індекс інфляції в розмірі 138396,38 грн. були нараховані позивачем на вартість електроенергії, яка ще не була остаточно встановлена судовими рішеннями, оскільки сума основного боргу, була спірною та була предметом розгляду по іншим господарським справам.
Вказана обставина підтверджується письмовими поясненнями, наданими, як позивачем, так і відповідачем у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи приписи статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
На час перегляду даної справи у суді апеляційної інстанції також залишилася спірною сума основної заборгованості, яка є предметом розгляду, зокрема, у господарських справах №5023/3424/11, предметом розгляду якої є сума боргу за лютий 2011 року; №5023/4149/11 - за квітень 2011 року; №5023/5356/11 - за травень 2011 року; №5023/7763/11 - за серпень 2011 року; №5023/8869/11 - за вересень 2011.
Оскільки санкції, які заявлені позивачем до стягнення, були нараховані позивачем на суму основного боргу, яка була та залишається спірною, у зв'язку з чим встановити базу нарахування заявлених у справі санкцій є неможливим, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є необґрунтованими.
Апеляційний суд переглядає рішення місцевого господарського суду на підставі фактичних даних, що були надані особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тривалість судового процесу суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо розумного та адекватного строку, як складового елементу на справедливий судовий розгляд.
Суд апеляційної інстанції позбавлений права витребовувати будь-які докази.
Разом з тим, позивач не надав та не обґрунтував неможливість подання доказів на підтвердження суми основного боргу, періоду виникнення боргу.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, враховуючи, що позивачем не доведені заявлені позовні вимоги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Слід зазначити, що у відповідності до постанови №517 від 11.06.2012 року між учасниками розрахунків, в т.ч. за участі АК «Харківобленерго» було укладено договори №18/21 від 21.08.2012 року та №517Е/184 від 29.10.2012 року про організацію взаєморозрахунків, якими був змінений порядок та строк виконання зобов'язань з погашення вартості електричної енергії за місяці, на які нараховані санкції, що є предметом розгляду у даній справі.
Згідно пункту 7 вказаних договорів учасники розрахунків за взаємною згодою погодили та зобов'язались, що за рахунок коштів субвенції із Державного бюджету, що надійдуть на виконання зазначеного порядку Кабінетом Міністрів України цільовим платежем на рахунки КП «Харківводоканал», остання перераховує на рахунок АК «Харківобленерго» кошти на погашення вартості електроенергії за відповідні місяці, на які нараховані заявлені у даній справі суми санкцій згідно з договором № 1.01 від 03.01.2008 року про постачання електричної енергії.
Відповідно до пунктів 15 та 18 сторони погодили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Як свідчить із матеріалів справи, розрахунок за електричну енергію (відносно тієї основної заборгованості, що була встановлена судовим рішенням) відбувся у порядки та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків. Вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи. Позивач прийняв кошти, чим визнав виконання зобов'язань по сплаті за електроенергію на умовах, передбаченими договорами про організацію взаєморозрахунків. Отже, виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є також необґрунтованими.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, через що рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року по справі №5023/583/12 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» - задоволенню.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги і відмови в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню. Натомість витрати відповідача (апелянта по справі) підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.1, п.2 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року по справі №5023/583/12 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Стягнути з Акціонерної компанії «Харківобленерго» (61037, м.Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал», (61013, м.Харків, вул. Шевченка, 2, код 03361715) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 16042,37 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2014 року.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Лакіза В.В.
Суддя Хачатрян В.С.