"11" грудня 2014 р. Справа № 908/3859/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
позивача (прокурор) - Булулуков О.О. посвідчення № 001116 від 21.08.2012 року.
відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Жмеринка (вх.№4021З/3-10)
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.10.2014 у справі №908/3859/14
за позовом Жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Жмеринка
до ТОВ "Алні Кепітал Менеджмент", м Запоріжжя
про стягнення 41427,56 грн.,-
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.10.2014 по справі №908/3859/14 (суддя О.А.Топчій) позовну заяву Жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері з додатками повернуто без розгляду.
Прокурор з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми процесуального права, просить ухвалу скасувати, та направити справу для розгляду до суду першої
Відповідач в судове засідання 12.12.2014 не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання (від 09.12.2014 вх.№11999), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прибути до суду уповноваженого представника та директора товариства.
Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, враховуючи, що діюче законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти їх інтереси в суді, у зв'язку з чим учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідність участь у судовому засіданні іншого представника, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст. 27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що відповідач свого представника у судове засідання 12.12.2014 не направив, у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши обставини, які передували поверненню позовної заяви без розгляду, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає висновки господарського суду Запорізької області обґрунтованими виходячи з наступного.
Як свідчать встановлені по справі обставини, прокурор звернувся до суду з позовом про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Алні Кепітал Менеджмент» відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес» 38868,62 грн. основного боргу за договором на капітальний ремонт вантажного вагону №302/к від 30.01.2012 та пені у розмірі 2558,94 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.10.2014 у справі №908/3859/14 позовну заяву Жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері повернуто без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 63 ГПК України через наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес» права самостійно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, вважає, що при винесенні ухвали про повернення позовної заяви місцевий господарський суд не припустився порушень норм процесуального права, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Вступаючи у господарський процес, прокурор стає його учасником і підпорядковується тим правилам, які регулюють процесуальну діяльність суб'єктів цього процесуального права, але цей факт є внутрішнім стосовно того, що прокурор, перш за все, - представник державного правоохоронного органу, який виконує правозахисну функцію.
Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист прав і свобод громадянина, державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізовує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку.
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в господарському суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у будь-якій стадії господарського процесу інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3 - рп/99 від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор (або його заступник) самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Звернення прокурора в інтересах держави можливе лише через визначення у позовній заяві органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 3 ст. 2 ГПК), а якщо цього органу немає, чи у нього немає права обґрунтування на звернення до суду, то позивачем стає прокурор.
Як вбачається з поданої прокурором позовної заяви предметом позову є стягнення заборгованості з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес».
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, Україна взяла на себе зобов'язання з забезпечення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 зазначеної Конвенції.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Отже, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Виходячи з принципу верховенства права, а також положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист господарського права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист господарських прав і інтересів.
Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст. 4-3 ГПК України).
Тобто, принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншими стороною, і відповісти на них.
Крім того, слід зазначити, що конституційне положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції України) зобов'язує суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, за явлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.
Однак, зі змісту позовної заяви прокурора вбачається, що останній, просить вирішити спір щодо особи, яка не була залучена до справи, що є грубим порушенням пункту 1 статті 6 Європейської конвенції, яка передбачає право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений для задоволення потреб шляхом систематичного здійснення господарської діяльності.
Тобто, з огляду на норми матеріального права колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес» є господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю, якого здійснюють органи та посадові особи (стаття 89 Господарського кодексу України) у порядку, визначеному статтями 10, 41 Закону України "Про господарські товариства".
А отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес» як сторона договору, щодо якої мало місце порушення договірних зобов'язань, вправі звернутися з вимогою про стягнення з контрагента заборгованості, однак, як свідчать матеріали справи, останній із відповідною вимогою до суду не звертався.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 07.10.2014 у справі №908/3859/14 прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм процесуального права та відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Жмеринка залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.10.2014 у справі №908/3859/14 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 грудня 2014 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.