79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" грудня 2014 р. Справа № 5015/2658/12
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого-судді: Данко Л.С.,
Суддів: Галушко Н.А.,
Орищин Г.В.,
При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ «ВіЕйБі Банк») (вх. № 01-05/5256/14, 01-05/5258/14 від 11.11.2014 р.),
на рішення господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2014 року
у справі № 5015/2658/12 (судді: Ділай У.І., Мороз Н.В., Мазовіта А.Б.),
порушеній за позовом
Позивача: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ «ВіЕйБі Банк»)(04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842, поштова адреса: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3),
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147, код ЄДРПОУ 14369134),
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 34559260),
Про: звернення стягнення на предмет застави.
За зустрічним позовом
Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147, код ЄДРПОУ 14369134),
До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ «ВіЕйБі Банк»)(04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842, поштова адреса: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3),
Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 34559260),
Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору: Львівська філія Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (79035, м. Львів, вул. Зелена, 149-Ю),
Про: усунення перешкод у користуванні майном і зобов'язання вчинити дії.
За участю представників:
від апелянта/позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним: Брегей І.С. - п/к за довіреністю від 13.05.2014 р., нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 1327 (том 7, а.с. 184),
від відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним: Дацко Ю.С. - п/к за довіреністю № 25/2014 від 21.01.2014 р. (том 6, а.с. 9),
від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним: не прибув,
від третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом: не прибув.
Права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представники апелянта/позивача позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним, які прибули в судове засідання, подали спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 11.11.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.
Розпорядженням В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/2658/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Н.А.Галушко, Г.В.Орищин.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 року у даній справі поновлено Скаржнику строк на апеляційне оскарження (том 7, а.с. 151-152), ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 року у справі № 5015/2658/12 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ «ВіЕйБі Банк») до провадження та розгляд скарги призначено на 09.11.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи (том 7, а.с. 155-158).
Представник апелянта/позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічним в судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2014 р. по справі № 5015/2658/12 повністю. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ «ВіЕйБі Банк») про звернення стягнення на предмет застави та відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" про усунення перешкод в користуванні майном і зобов'язанні вчинити дії. Щодо неприбуття у дане судове засідання представників третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним та третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом пояснив, що це не перешкоджає розгляду справи по суті, просить розглядати апеляційну скаргу без їх участі.
Представник відповідача за первісним позовом та позивач за зустрічним в судове засідання прибув, через канцелярію суду подав Відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/7263/14 від 04.12.14 р.), надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві підтримав, проти апеляційної скарги заперечив, просить суд залишити рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2014 р. по справі № 5015/2658/12 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Щодо неприбуття у судове засідання представників третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним та третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом пояснив, що так як вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи під розписку, про причини неприбуття суд не повідомили, просить розглядати дану справу без їх участі.
Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним представник - не прибув, про причини неприбуття - не повідомив, заперечення (пояснення) на апеляційну скаргу не подав (не надіслав), був належним чином, під розписку 17.11.2014 р., повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення кореспонденції № 79010 07473900 (том 7, а.с. 157).
Від третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом представник не прибув, про причини неприбуття - не повідомив, заперечення (пояснення) на апеляційну скаргу не подав (не надіслав), був належним чином, під розписку 17.11.2014 р. повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення кореспонденції № 7901007473926 (том 7, а.с. 156).
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним та третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Статтею 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний термін з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 р. участь повноважних представників третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним та третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом обов'язковою не визнавалась.
Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним та третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статті 22 та 27 ГПК України зобов'язують сторони та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
З огляду на наведене колегія суддів прийшла до висновку розглянути справу № 5015/2658/12 по суті без участі представників третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним та третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом, оскільки судом зібрано достатньо доказів для розгляду справи без участі представників третіх осіб 1 та 2 без самостійних вимог на предмет спору і їх неприбуття не перешкоджає розгляду даної справи.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2014 р. у справі № 5015/2658/12 зашити без змін, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15.10.2014 р. у справі № 5015/2658/12 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено: усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан", (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147. Ідентифікаційний код 14369134) наступними транспортними засобами: VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3826ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А48В519885, колір синій та VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3827ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А88В519890, колір синій, і зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5. Ідентифікаційний код 19017842) протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили подати реєстратору - Львівській філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, заяви про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяжень, що накладені відповідно до Договору застави № VZ7287 від 30.07.2008 року на наступні транспортні засоби: VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3826ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А48В519885, колір синій та VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3827ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А88В519890, колір синій (п.п. 1, 2 та 3 резолютивної частини судового рішення) та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" 1073,00 грн. судового збору (п. 4 резолютивної частини судового рішення)(том 7, а.с. 125-126, 127-143).
Не погоджуючись з даним судовим рішенням Апелянт/позивач за первісним позовом (Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ «ВіЕйБі Банк») подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 01-05/5256/14, 01-05/5258/14 від 11.11.2014 р.)(том 7, а.с. 159-166), просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2014 р. по справі № 5015/2658/12 повністю. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ «ВіЕйБі Банк») про звернення стягнення на предмет застави та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" про усунення перешкод в користуванні майном і зобов'язанні вчинити дії.
Апеляційну скаргу Скаржник обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи та не досліджено всіх доказів, що призвело до прийняття неправильного рішення та відповідно порушення прав та законних інтересів Апелянта/позивача.
Так, Апелянт/позивач за первісним позовом стверджує, що 14.08.2007 р. між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТзОВ "Львівська лізингова компанія" було укладено Кредитний договір № 49/07, зі змінами та доповненнями, про надання кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 600000,00 доларів США з терміном остаточного повернення кредиту 13.08.2011 року включно. Станом на 26.08.2014 р. загальна заборгованість відповідача за первісним позовом за кредитним договором складає (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 15.09.2014 р.): 426757,96 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 65077,46 доларів США - заборгованість за процентами; 77467,62 грн. - заборгованість за комісіями; 52521,58 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 14030,76 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 4985,98 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту, всього 558 387,76 доларів США 76 центів та 82 453,60 грн. , що в сукупності еквівалентно до офіційного курсу встановленого НБУ станом на 01.06.2012 р. складає 4 545 367,77 грн. Апелянт посилається на те, що відповідно до умов Кредитного договору, позивач надав ТзОВ "Львівська лізингова компанія" кредит на загальну суму 577 500,00 дол. США, а на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним Кредитним договором укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТзОВ "Львівська лізингова компанія" було укладено Договір застави № VZ 7287від 30.07.2008 р. Оскільки, кредитних зобов'язань перед Позивачем ТзОВ "Львівська лізингова компанія" належно не виконало, постановою господарського суду Львівської області від 03.11.2010 р. у справі № 31/168-2010 дане Товариство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Апелянт/позивач з посиланням, зокрема, на положення ст. 590 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" просить суд звернути стягнення на майно, передане в заставу згідно Договору застави № VZ 7287від 30.07.2008 р., а саме: автомобіль VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3826ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А48В519885, колір синій, що належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС078507, виданого та зареєстрованого 29.07.2008 р. Львівським відділом екзаменаційної роботи ДАІ; автомобіль VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3827ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А88В519890, колір синій, що належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС078508, виданого та зареєстрованого 29.07.2008 р. Львівським відділом екзаменаційної роботи ДАІ для задоволення вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за Кредитним договором № 49/07 від 14.08.2007 р. в сумі 4 615586,92 грн.
Вважає, що укладеним 26.06.2008 р. між ТзОВ "Львівська лізингова компанія" (Лізингодавець) та ТзОВ СП «Росан» (Лізингоодержувач) Договором фінансового лізингу № 4005, порушено законні права Апелянта/позивача на одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, відповідно до Закону України «Про заставу», так як згідно умов цього Договору фінансового лізингу Лізингодавець передав Лізингоодержувачу у власність майно - об'єкт лізингу, яке знаходиться у Позивача у заставі.
З огляду на те, що постановою господарського суду Львівської області від 03.11.2010 р. у справі № 31/168-2010 р. ТзОВ "Львівська лізингова компанія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а рішенням господарського суду від 27.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12 право власності на майно, що є предметом застави згідно Договору застави № VZ7287від 30.07.2008 р. було визнано за ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан", також даним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо звільнення даних автомобілів з-під застави ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Апелянт стверджує, що з огляду на приписи Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», та умов Договору застави, ст. 572 ЦК України, перехід права власності від заставодавця до іншої особи не тягне за собою припинення заставного зобов'язання, при цьому, Апелянт посилається на існування заборгованості ТзОВ "Львівська лізингова компанія" за кредитним договором, Банк, як заставодержатель, звернувся з вимогою сплати боргу шляхом звернення стягнення на заставлене майно до ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан".
Разом з тим, Апелянт вважає невірним висновок місцевого суду про те, що спірний предмет застави було відчужено заставодавцем в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з передачі майна в лізинг, а відтак з огляду на приписи ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження транспортних засобів втратило силу, оскільки на думку Апелянта, укладення Договору фінансового лізингу не є способом відчуження майна.
Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що господарським судом при прийнятті рішення від 15.10.2014 р. у даній справі застосовано п. 14.1.97 та п. 14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України, однак на момент виникнення правовідносин за договором фінансового лізингу, Податковий кодекс України ще не був прийнятий, а був чинним Закон України «Про спадкування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, який по іншому трактував поняття фінансового лізингу.
Апелянт/позивач також не погоджується із рішенням суду в частині зобов'язання ПАТ «ВіЕйБі Банк» подати заяви про вилучення записів про обтяження майна, оскільки вважає, що суд тим самим позбавив заставодержателя права на першочергове задоволення вимог стягувача - заставодержателя, тим більше, що заборгованість ТзОВ "Львівська лізингова компанія" за кредитним договором - не погашена.
Як вбачається з матеріалів даної справи, місцевий господарський суд ухвалою від 23.08.2012 р. (том 1, а.с. 95-96), на підставі ст. 24 ГПК України, здійснив заміну первісного відповідача належним відповідачем - ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" та залучив до участі у справі ТзОВ "Львівська лізингова компанія" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Колегією суддів встановлено, що за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" про звернення стягнення на предмет застави, а саме: автомобілі VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3826ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А48В519885, колір синій, та VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3827ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А88В519890, колір синій, для задоволення вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за Кредитним договором № 49/07 від 14.08.2007 р. в сумі 4615586,92 грн.
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" до відповідача за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", за участю третіх осіб-1, 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" та Львівської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили подати реєстратору заяви про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна автомобілів VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3826ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А48В519885, колір синій, та VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3827ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А88В519890, колір синій.
Як вбачається із матеріалів справи ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Львівська лізингова компанія" за участю третьої особи: ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" про звернення стягнення на предмет застави.
Заявлені у позові вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" обгрунтовує тим, що 14.08.2007 р. між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТзОВ "Львівська лізингова компанія" було укладено Кредитний договір № 49/07, відповідно до умов якого позивач надав ТзОВ "Львівська лізингова компанія" кредит на загальну суму 577500,00 дол. США. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним Кредитним договором між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТзОВ "Львівська лізингова компанія" укладено Договір застави № VZ 7287від 30.07.2008 р. Оскільки кредитних зобов'язань перед позивачем ТзОВ "Львівська лізингова компанія" належно не виконало, постановою господарського суду Львівської області від 03.11.2010 р. у справі № 31/168-2010 дане Товариство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, позивач із посиланням, зокрема, на положення ст. 590 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" просить суд звернути стягнення на майно, передане в заставу згідно Договору застави № VZ 7287від 30.07.2008 р.
З огляду на те, що рішенням господарського суду від 27.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12 право власності на майно, що є предметом застави згідно Договору застави № VZ 7287від 30.07.2008 р. було визнано за ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан", суд ухвалою від 23.08.2012 р., на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, здійснив заміну первісного відповідача належним відповідачем - ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" та залучив до участі у справі ТзОВ "Львівська лізингова компанія" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. У вересні 2012 р. ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "ВіЕйБі Банк", треті особи-1 та 2 без самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ "Львівська лізингова компанія" та Львівської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про усунення перешкод в користуванні майном. Ухвалою суду від 14.09.2012 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду із первісним позовом (том 2, а.с. 54-55).
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2012 р. у справі № 5015/2628/12 (том 3, а.с. 15-23) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 р. (том 3, а.с. 90-91, 92-101), у задоволенні первісних позовних вимог ПАТ "ВАБ" до ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ "Львівська лізингова компанія" - відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" до ПАТ "ВіЕйБі Банк", треті особи-1 та 2 без самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ "Львівська лізингова компанія" та Львівська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задоволено: усунено перешкоди в користуванні ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" наступними транспортними засобами: сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску, і зобов'язано ПАТ "ВАБ" протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили подати реєстратору - Львівській філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, заяви про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяжень, що накладені відповідно до Договору застави № VZ7287 від 30.07.2008 року на наступні транспортні засоби: сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску.
Вищевказані судові рішення ґрунтувалися на тому, що заставодавець - ТзОВ "Львівська лізингова компанія" перебуває у ліквідаційній процедурі і до ліквідаційної маси заставодавця згідно чинного законодавства включено лізингові платежі, а не транспортні засоби - предмет лізингу. Лізингові платежі сплачені ТзОВ СП "Росан" в повному обсязі. Отже, позивач за первісним позовом втратив своє право застави на транспортні засоби, так як вони не включені до ліквідаційної маси ТзОВ "Львівська лізингова компанія", у зв'язку з чим Банк може задовольнити свої вимоги до ТзОВ "Львівська лізингова компанія" за рахунок майна, яке входить до ліквідаційної маси, що також підтверджується ст. 593 ЦК України, згідно якої, право застави припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Наявність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяжень на транспортні засоби, що накладені Банком, перешкоджає ТзОВ СП "Росан" розпоряджатись належним йому на праві власності майном.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013 р. у справі № 5015/2658/12 (том 3, а.с. 154-155, 156-163) рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 р. у справі № 5015/2658/12 скасовано, матеріали справи № 5015/2658/12 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
У вищевказаній постанові суд касаційної інстанції вказав, що висновок господарських судів попередніх інстанцій про припинення застави, який ґрунтується на висновках про втрату позивачем за первісним позовом права застави на транспортні засоби, оскільки вони не включені до ліквідаційної маси ТзОВ "Львівська лізингова компанія" та про виключну можливість задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке входить до ліквідаційної маси, є таким що зроблений без врахування ст. 27 Закону України "Про заставу" та ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а тому є передчасним. Крім того, ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено правило, згідно з яким заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При цьому, право заставодержателя на позов про звернення стягнення на предмет застави, коли заставодавцем є третя особа, не може бути обмежене в разі порушення справи про банкрутство та введення у зв'язку з цим мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2014 р. Позивачем подано в канцелярію суду Заяву про уточнення позовних вимог № Лв-31/1-811 від 15.09.2014 р. (том 7, а.с. 66-67), відповідно до якої позивач у зв'язку із частковим погашенням заборгованості ТзОВ "Львівська лізингова компанія" за Кредитним договором № 49/07 від 14.08.2007 р., просить суд звернути стягнення на предмет застави за Договором застави № VZ7287 від 30.07.2008 р. для задоволення вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк" за Кредитним договором № 49/07 від 14.08.2007 р. в сумі 4 545367,77 грн. Дана заява була прийнята місцевим судом до розгляду, як заяву про зменшення позовних вимог та розглянув дану справу в межах вимог, згідно вказаної заяви.
В матеріалах справи є наявними пояснення третьої особи-1 за № 31-346 від 16.09.2014 р., в яких, зокрема зазначається, що у відповідності до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 181 від 28.07.2000р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2000р. за №487/4708, орендодавець відображає в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду об'єкт як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів). Одночасно залишкова вартість об'єкта фінансової оренди виключається з балансу орендодавця з відображенням у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів). На виконання приписів вищенаведеної правової норми лізингодавцем - ТзОВ "Львівська лізингова компанія" відображено в бухгалтерському обліку, наданий в фінансовий лізинг: актив - сідельні тягачі моделі VOLVO FH 4*2 в кількості 2-х одиниць, як дебіторську заборгованість лізингоодержувача ТзОВ "СУКП "Росан" в сумі непогашених орендних платежів за договором фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008р.
З матеріалів справи також вбачається, що постановою господарського суду Львівської області справа № 31/168-2010 від 03.11.2010 р. ТзОВ "Львівська лізингова компанія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (том 2, а.с. 133). Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Слідзьону Н.П. В ліквідаційній процедурі, на підставі даних бухгалтерського обліку - активу балансу ТзОВ "Львівська лізингова компанія" до складу ліквідаційної маси включено суму непогашених лізингових платежів (дебіторську заборгованість) ТзОВ "СУКП "Росан" за договором № 4005 від 26.06.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, в процесі процедури ліквідації ТзОВ "Львівська лізингова компанія" лізингоодержувачем - ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" зобов'язання перед ТзОВ "Львівська лізингова компанія" згідно Договору фінансового лізингу за № 4005 від 26.06.2008 р. на суму 1 586117,33 грн. виконано в повному обсязі, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 21.11.2012 р. Отримані кошти ліквідатором спрямовані на погашення кредиторської заборгованості перед ПАТ "ВіЕйБі Банк".
В зв'язку з завершенням ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" сплати компенсації вартості об'єктів лізингу, рішенням господарського суду Львівської області від 24.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12, яке набрало законної сили (том 2, а.с. 100-108), за ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" визнано право власності на сідельні тягачі моделі VOLVO FH 4*2 в кількості 2-х одиниць (п.п.2 та 3 резолютивної частини судового рішення від 24.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12). При розгляді зазначеної справи господарським судом встановлено правомірність включення до ліквідаційної маси ТзОВ "Львівська лізингова компанія" суми лізингових платежів за транспортні засоби в кількості 2-х одиниць, передані за Договором фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 р.
Місцевим судом також встановлено, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" є кредитором ТзОВ "Львівська лізингова компанія" у справі № 31/168-2010 про банкрутство ТзОВ "Львівська лізингова компанія" (том 2, а.с. 133). Кредиторські вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк", заявлені до підприємства - банкрута ТзОВ "Львівська лізингова компанія" складають: 4 686745,34 грн. - вимоги 1-ї черги; 831978,33 грн. - вимоги 6-ї черги (том 2, а.с. 134-142). В процедурі ліквідації ТзОВ "Львівська лізингова компанія" погашено кредиторські вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" в сумі 714580,77 грн. основного боргу та, що Ліквідатором ТзОВ "Львівська лізингова компанія" подано до господарського суду Львівської області звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 24.06.2014 р. для затвердження.
Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14.08.2007 р. між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТзОВ "Львівська лізингова компанія" укладено Кредитний договір № 49/07, умови якого (в редакції згідно Додаткової угоди № 5 від 18.02.2008 р.) передбачали надання третій особі-1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 600000, 00 доларів США, що в еквіваленті становить 3 030 000, 00 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ на день підписання Кредитного договору з терміном остаточного повернення кредиту 13.08.2011 року включно.
Як зазначається у первісній позовній заяві всього на виконання умов Кредитного договору позивачем було надано ТзОВ "Львівська лізингова компанія" 8 траншів кредиту на загальну суму 577500,00 дол. США.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТзОВ "Львівська лізингова компанія" перед Позивачем, між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТзОВ "Львівська лізингова компанія" укладено Договір застави № VZ 7287 від 30.07.2008 р., відповідно до умов якого, Позивачу в заставу передано автомобілі VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р., реєстраційний номер ВС3826ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А48В519885, колір синій, та VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3827ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А88В519890, колір синій.
Обтяження предмета застави зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Львівською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 31.07.2008 р. за № 7668309.
Як вбачається із матеріалів справи, що передані в заставу транспортні засоби, згідно Договору застави № VZ 7287 від 30.07.2008 р., були предметом (об'єктом) лізингу за Договором фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 р., укладеним між ТзОВ "Львівська лізингова Компанія" (Лізингодавець) та ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" (Лізингоодержувач), який, що належить зазначити, був укладений раніше, ніж Договір застави № VZ 7287 від 30.07.2008 р.
Відповідно до умов Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 р. (том 1, а.с. 122-126, том 2, а.с. 87-91), ТзОВ "Львівська лізингова компанія" зобов'язалося придбати у власність у Продавця майно - об'єкт лізингу та передати його в платне користування ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" на умовах фінансового лізингу.
За умовами п. 2.1. Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 р., та додатку № 1 до нього (том 1, а.с. 127, том 2, а.с. 92), об'єктом лізингу є 2 (два) сідельні тягачі марки VOLVO модель ЕН 4x2, номерні знаки - ВС3826ВМ та ВС3827ВМ.
Зазначений у Договорі фінансового лізингу об'єкт лізингу був переданий від Лізингодавця Лізингоодежувачу за Актами прийому-передачі від 29.07.2008 р. (том 1, а.с. 133, том 2, а.с. 98).
У п. 3.1. Договору фінансового лізингу сторони погодили, що лізингові платежі сплачуються Лізингоодержувачем згідно графіку сплати лізингових платежів, що наведені в додатку 2 до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору (том 1, а.с. 128, том 2, а.с. 93).
Відповідно до п. 2.2. Договору фінансового лізингу загальна вартість об'єкта лізингу на момент укладення договору складає 1571000, 00 грн., в т.ч. ПДВ.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що на виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" сплатило ТОВ "Львівська лізингова компанія" лізингових платежів на загальну суму 2 083 357, 47 грн., з яких: перший лізинговий платіж згідно Договору фінансового лізингу, в т.ч. ПДВ - 314 200,00 грн.; відшкодування (компенсація) частини вартості майна, в т.ч. ПДВ - 1 271 917,33 грн.; винагорода (комісія) по Договору фінансового лізингу, без ПДВ - 497 240,14 грн. Виконання зобов'язань ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" за Договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів підтверджується Журналом проводок позивача та підписаним обома сторонами Договору Актами звірки взаєморозрахунків від 31.12.2011 р. та від 02.07.2012 р. (том 1, а.с. 134).
Пункт 9.5 Договору фінансового лізингу передбачає, що після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача (ТзОВ СП "Росан") за умови повної сплати лізингових платежів. Лізингодавець (ТзОВ "Львівська лізингова компанія") зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна.
Як встановив місцевий суд, належні до сплати за Договором фінансового лізингу лізингові платежі було сплачено Відповідачем (за первісним позовом) третій особі-1 без самостійних вимог на предмет спору за первісним та зустрічним позовами, у повному обсязі.
Згідно з п. 1.4. Договору застави: «в період дії даного Договору застави, транспортні засоби, які є предметом застави, перебуватимуть в лізингу за договором лізингу № 4005 від 26 червня 2008, укладеними з Лізингоодержувачем - ТзОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» (код ЄДРПОУ 14369134, м. Львів, вул. Зелена, 147) і буде знаходитись у володінні Лізингоодержувача за вказаною адресою.»
Пунктом 1.2. Кредитного договору зазначено, що кредит надається позичальнику з ціллю оплати придбаних нових основних засобів з метою наступної їх передачі у фінансовий лізинг.
Отже, ПАТ «ВіЕйБі Банк» цільово надавав кошти на купівлю основних засобів, які передавалися у фінансовий лізинг, а також знав, що погашення кредиту відбувалось із поступлень коштів, а саме: лізингових платежів та погодився, ще при укладенні Договору застави, на можливий ризик втрати предмета застави в разі виплати Лізингоодержувачем усіх лізингових платежів, з яких погашався кредит Лізингодавця, адже це є ознакою фінансового лізингу, і окремо регулювалося п. 9.5. Договору лізингу, за яким після закінчення строку лізингу за умови повної сплати лізингових платежів право власності на об'єкт лізингу переходило до Лізингоодержувача (ТзОВ СП «Росан»).
29.07.2011 року закінчився строк дії Договору лізингу, що було підставою для переходу права власності на об'єкт лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача. Договором лізингу також передбачено, що Лізингодавець зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна. У зв'язку з чим 15.02.2012 р. та 12.04.2012 р. ТзОВ СП «Росан» як Лізингоодержувач звернулося до Лізингодавця з претензіями про зняття автомобілів, що є об'єктом лізингу, з обліку. У зв'язку із відсутністю дій зі сторони Лізингодавця спрямованих на перехід права власності на об'єкт лізингу до Лізингоодержувача, Лізингоодержувач звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на об'єкт лізингу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12 за позовом ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" до ТзОВ "Львівська лізингова компанія" за участю третьої особи ПАТ "ВАБ" за ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" визнано право власності на сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 р.в. та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 р.в.
За змістом вищевказаного судового рішення господарський суд, з огляду на закінчення 29.07.2011 р. строку дії Договору фінансового лізингу і сплату позивачем усієї суми лізингових платежів, прийшов до висновку, що до позивача перейшло право власності на предмет фінансового лізингу за Договором - 2 (два) сідельні тягачі марки Volvo модель FH 4x2, що дало суду підстави для задоволення вимоги ТОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" про визнання права власності на вищевказані автомобілі.
Як вбачається із рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12 в результаті виконання Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 р. відбулася зміна власника рухомого майна, яке є предметом Договору застави № VZ 7287 від 30.07.2008 р.
Пунктом 2.4.5. Договору застави передбачено, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" має право задовольнити за рахунок предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, всі інші вимоги, що випливають з кредитного договору, а також витрати, пов'язані із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацію.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.10.2010 р. порушено провадження у справі № 31/168-2010 про банкрутство ТОВ "Львівська лізингова компанія" та введено мораторій на задоволення вимог кредитора.
Постановою господарського суду від 03.11.2010 р. ТзОВ "Львівська лізингова компанія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Кредиторські вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" визнані у повному обсязі. Проте, як вказує позивач транспортні засоби, які є предметом застави згідно Договору застави № VZ 7287 від 30.07.2008 р. не були включені до ліквідаційної маси ТзОВ "Львівська лізингова компанія", внаслідок чого ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", як заставодавець, позбавлений права задовольнити за рахунок заставного майна свої кредиторські вимоги у процедурі банкрутства ТзОВ "Львівська лізингова компанія".
Факт переходу до ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" права власності на сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску Позивач (за первісним позовом) не заперечує та не оспорює, однак вважає, що перехід права власності на предмет застави від заставодавця до іншої особи не тягне за собою припинення заставного зобов'язання, а навпаки застава зберігає чинність, оскільки нормами чинного законодавства України встановлено пріоритет права заставодержателя на предмет застави перед особами, у яких виникло право власності на це майно після укладення відповідного договору застави.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як встановлено в процесі розгляду справи згідно укладеного між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Львівська лізингова компанія" Кредитного договору № 49/07 від 14.08.2007 р., третій особі-1 було надано кредит на загальну суму 577500,00 дол. США із кінцевим терміном повернення до 13.08.2011 р.
На забезпечення виконання ТзОВ "Львівська лізингова компанія" зобов'язань перед позивачем за вищевказаним Кредитним договором між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТзОВ "Львівська лізингова компанія" укладено Договір застави № VZ 7287 від 30.07.2008 р., на підставі якого позивачу в заставу передано автомобілі VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р., реєстраційний номер ВС3826ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А48В519885, колір синій, та VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3827ВМ, номер шасі (кузова, рами) YV2А802А88В519890, колір синій.
За змістом ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України).
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Вищезазначені норми Закону України "Про заставу" та Цивільного кодексу України застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
За змістом ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Як встановив суд, предмет застави за Договором застави № VZ 7287 від 30.07.2008 р. на підставі укладеного між ТзОВ "Львівська лізингова Компанія" та ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" Договору фінансового лізингу № 4005 від 26.06.2008 р. перейшов у власність Відповідача (за первісним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан".
Право власності відповідача на спірне нерухоме майно визнано рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12 за позовом ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан", до відповідача - ТзОВ "Львівська лізингова компанія" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Слідзьонни Н.П., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання права власності та звільнення майна з під застави.
Згідно вищевказаного процесуального документа, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що у зв'язку із закінченням 29.07.2011 р. строку дії Договору та сплатою позивачем усієї суми лізингових платежів, до позивача перейшло право власності на предмет фінансового лізингу за Договором - 2 (два) сідельні тягачі марки Volvo модель FH 4x2.
Рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12 набрало законної сили, а відтак встановлені в ньому обставини в силу ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно положень ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Колегією суду встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" здійснювало відчуження певного виду рухомого майна внаслідок проведення систематичної господарської діяльності (згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вид діяльності - фінансовий лізинг), що підтверджується Статутами цього Товариства, як у старій, так і у новій редакції (том 7, а.с. 35-45, а.с. 46-56), довідкою з ЄДРПОУ № 3378 (том 7, а.с. 57) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який видано станом на 17.09.2014 р. (том 7, а.с. 60-62).
Зазначені вище обставини, також встановлені постановою Вищого господарського суду України від 16 липня 2014 р. по справі № 914/3458/13, де позивачем був ПАТ «Мегабанк», відповідачем: ТзОВ «Львівська лізингова компанія», за участю третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору про стягнення 26513,87 Євро та 119978,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а тому норми вказаного Закону є спеціальними відносно Закону України "Про заставу" (зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.07.2014 року у справі № 6-89цс14).
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним Законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, у зв'язку з чим Закон України «Про заставу» підлягає застосуванню лише в частині, що йому не суперечить. Отже, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу», відповідно до якої застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи, не може бути застосована, оскільки спеціальне регулювання, встановлене п. 2 ч. З ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно з яким, якщо рухоме майно набуте в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна, то зареєстроване обтяження не зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна.
Як вбачається з матеріалів даної справи, суд першої інстанції застосував до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 5015/2658/12, п. 2 ч. З ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до якого, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Матеріалами справи № 5015/2658/12 встановлено, що ТзОВ "Львівська лізингова компанія" здійснювало відчуження певного виду рухомого майна внаслідок проведення систематичної господарської діяльності, і саме в такий спосіб, внаслідок визнання права власності на предмет лізингу, ТзОВ СП «Росан» набуло право власності на оспорювані транспортні засоби.
На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції прийняте з урахуванням правової позиції Верховного Суду України (постанова ВСУ від 09.07.2014 року у справі № 6-89цс14), Вищого господарського суду України (постанова ВГС України від 16.07.2014 р. у справі № 914/3458/13), якими визначено пріоритет застосування Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" перед Законом України «Про заставу», чим повністю спростовуються доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до даних правовідносин ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу".
Відтак, до даних правовідносин застосовується ст. 629 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, Договір застави № VZ7287 від 30.07.2008 р. та Кредитний договір № 49/07 від 14.08.2007 р., укладені між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Львівська лізингова компанія», не можуть бути підставою для задоволення позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ТзОВ СП «Росан» про звернення стягнення на предмет застави, оскільки ТзОВ СП «Росан» не є стороною вищевказаних Кредитного договору та Договору застави.
Колегія суддів вважає помилковими твердження Апелянта в апеляційній скарзі про те, що договір фінансового лізингу належить виключно до різновидів договору майнового найму.
Як зазначено вище у цій постанові та встановлено місцевим господарським судом, не спростовано Скаржником, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, та з урахуванням умов договору лізингу, який міститься в матеріалах справи, є договором відчуження. Відповідно до п. 2 ч. З ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна. Як встановлено судом, ТзОВ "Львівська лізингова компанія" здійснювало відчуження певного виду рухомого майна внаслідок проведення систематичної господарської діяльності (згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вид діяльності - фінансовий лізинг) (постанова ВГС України від 16 липня 2014 року у справі № 914/3458/13).
Невід'ємною ознакою фінансового лізингу, згідно діючого на момент виникнення правовідносин між сторонами спору Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та чинного Податкового кодексу України є перехід права власності на предмет фінансового лізингу до Лізингоодержувача. Отже договір фінансового лізингу є договором відчуження. Останнє підтверджується також Постановою Верховної Ради України «Про затвердження Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (правила, Розд. ІІ, п.18) 27 червня 1995 року N 247/95-ВР), згідно якої, фінансова оренда (лізинг) - це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання орендодавцем матеріальних цінностей за замовленням орендаря з наступною передачею орендарю права користування такими матеріальними цінностями на строк, не менший від строку їх повної амортизації з обов'язковою наступною передачею права власності на такі матеріальні цінності орендарю.
Як встановлено судом, 26.06.2008 р. між ТзОВ «Львівська лізингова Компанія» (Лізингодавець) та ТзОВ СП «Росан» (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 4005, п. 9.5 якого сторони передбачили, що після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача (ТзОВ СП «Росан») за умови повної сплати лізингових платежів. Лізингодавець (ТзОВ «Львівська лізингова компанія») зобов'язаний сприяти Лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів для відчуження майна. Таким чином, Договір фінансового лізингу передбачав перехід права власності на предмет лізингу, отже, є договором відчуження.
Відповідно до п. 1.18.2. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» станом на червень 2008 р. лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу.
Для цілей цього підпункту під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк від дати передання майна лізингоотримувачу (орендарю) до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.
Згідно з п. 7.9.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» станом на червень 2008 р. оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону.
Отже, чинний на момент виникнення лізингових відносин Закон прирівнював операції з фінансового лізингу до операцій з продажу майна.
Аналогічне правове регулювання зберіг і чинний Податковий Кодекс України, оскільки правовідносини за договором фінансового лізингу продовжували існувати (строк дії Договору лізингу закінчився 29.07.2011 року).
Відповідно до п. 14.1.97. ст. 14 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України) лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її.
Згідно з п. 14.1.191. ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Постачанням товарів також вважаються:
а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.
Згідно з п. 153.7. ст. 153 ПК України оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку: передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.
Листом від 15.02.2012 р. № 2713/6/15-1215 ДПС України роз'яснила особливості оподаткування та обліку операцій повернення об'єкта лізингу, а саме: згідно з п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України у разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.
Таким чином, невід'ємною ознакою договору фінансового лізингу є перехід права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача, а господарські операції з передачі майна у фінансовий лізинг прирівнюються до продажу такого майна.
Також на підтвердження того, що ТзОВ «Львівська лізингова компанія» систематично укладала договори фінансового лізингу, які передбачали перехід права власності на рухоме майно до лізингоодержувача, ТзОВ СП «Росан» надало суду першої інстанції копії трьох договорів фінансового лізингу з такою умовою в п. 9.4. договорів. Копії цих договорів підтверджують передання ТзОВ «Львівська лізингова компанія» у фінансовий лізинг 43 транспортних засобів та рентгенотелевізійного інтроскопа.
З вищевказаного випливає, що ТзОВ «Львівська лізингова компанія» і юридично (відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і фактично (відповідно до укладених договорів фінансового лізингу) проводила господарську діяльність, предметом якої були систематичні операції з відчуження рухомого майна, і перш за все, транспортних засобів.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Аналогічна вищеописаній правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 р. у справі № 11/5005/2290/2012.
З огляду на наведене, покликання місцевого суду на приписи п. 14.1.97. та п. 14.1.191. ст. 14 Податкового кодексу України від 23.12.2010 р. № 2856-УІ, стаття 14 якого передбачає «Визначення понять», не може слугувати підставою для його скасування.
Також безпідставним і непідтвердженим є посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не повно дослідив дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну оцінку та застосування норм матеріального і процесуального права, оскільки, Скаржник не вказав, які саме обставини справи не були досліджені судом першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи судом першої інстанції Скаржник (Позивач - за первісним позовом) жодного разу не заявляв клопотань про необхідність додаткового дослідження обставин справи, чи необхідність подання якихось доказів. Більше того, за клопотанням ТзОВ СП «Росан» та за вимогою суду у ПАТ «ВіЕйБі Банк» витребовувались додаткові докази у справі.
Таким чином, місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що спірний предмет застави було відчужено заставодавцем в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з передачі рухомого майна в лізинг, а відтак з огляду на приписи ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстроване обтяження транспортних засобів втратило силу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача (за первісним позовом) про звернення стягнення на майно, яке є власністю відповідача (за первісним позовом) і зареєстроване обтяження якого втратило силу є необґрунтованими, а тому місцевий суд правомірно відмовив Позивачу за первісним позовом у задоволенні позовних вимог.
Щодо позовних вимог, заявлених у зустрічному позові, то слід зазначити наступне.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2012 р. у справі № 5015/2455/12, яке набрало законної сили за ТзОВ "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" визнано право власності на сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (рами) YV2AS02A48B519885, номерний знак ВС3826ВМ, 2008 року випуску та сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH, № шасі (кузова, рами) YV2AS02A88B519890, номерний знак ВС3827ВМ, 2008 року випуску.
У відповідності до п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 р. документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно, що набрало законної сили, є належною правовою підставою для внесення запису до Державного реє стру прав про реєстрацію такого права.
За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
З наявних в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 36382319 від 07.06.2012 р. та Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 37805692 від 13.09.2012 р. вбачається, що належне позивачу (за зустрічним позовом) майно, а саме: автомобілі VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р. в., реєстраційний номер ВС3826ВМ та VOLVO FН 4x2, сідловий тягач - Е, 2008 р.в., реєстраційний номер ВС3827ВМ перебуває під обтяженням, зареєстрованим у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Львівською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 31.07.2008 р. за № 7668309. Підставою обтяження є Договір застави № VZ 7287 від 30.07.2008 р.
Однак, як слідує із правових норм, наведених в обґрунтування даного судового рішення в частині розгляду первісного позову, у зв'язку із відчуженням Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська лізингова компанія" предмета застави позивачу (за зустрічним позовом) зареєстроване обтяження вищевказаних транспортних засобів втратило силу. Таким чином, суд вважає, що обмеження правомочності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан", як власника спірного рухомого майна, внаслідок наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідного запису, на сьогоднішній день є безпідставним.
Пунктом 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 05.07.2004 р. № 830 відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.
Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.
Частина 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
З огляду на визначений вищенаведеними правовими нормами обов'язок відповідача (за зустрічним позовом) як обтяжувала та враховуючи те, що безпідставна наявність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна записів про обтяження належних позивачу (за первісним позовом) транспортних засобів обмежує його право власності, місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення повністю.
Інші доводи, наведені Апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суду до уваги не приймаються, так як вони не доведені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2014 р. у справі № 5015/2658/12 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на Апелянта/позивача за первісним позовом.
Керуючись ст. ст. 32 - 34, 35, 44, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2014 р. у справі № 5015/2658/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на Апелянта/позивача за первісним позовом.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Орищин Г.В.
В судовому засіданні 09.12.2014 р. оголошено резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2014 р.