11 грудня 2014 року Справа № 915/1612/14
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Дев'ятьорова А.В., дов. б/н, від 08.12.2014,
Лонський А.Б., дов. б/н від 28.10.2014,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югекотоп»,
54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/4, офіс 301,
до відповідача-1 Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Прогрес»,
23220, Вінницька область, с. Ксаверівка, вул. Колгоспна, 45,
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецсервіс»,
54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 14-б,
про стягнення 790665 грн. 34 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» (далі - позивач, покупець) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Прогрес» (далі - відповідач-1, постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецсервіс» (далі - відповідач-2) в солідарному порядку грошових коштів у сумі 790665 грн. 34 коп.
На вимогу суду позивач надав розрахунок стягуваної суми, усунувши арифметичні помилки в позовній заяві, внаслідок чого сума позову збільшилася і становить 824082 грн. 67 коп., з яких: 428750 грн. - основний борг за поставлений згідно з договором №Р-51 від 25.06.2014 товар; 245000 грн. - 20% штраф за відмову здійснення поставки; 21707 грн. 67 коп. - 22% річних; 128 625 грн. - 30% штраф за неповернення передоплати.
Платіжним дорученням №44406553 від 23.10.2014 позивач здійснив доплату судового збору в розмірі 668 грн. 34 коп.
Користуючись своїм правом, встановленим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), заявою №3383-11 від 18.11.2014 позивач відмовився від позовних вимог до відповідача-2 і просить стягнути 824082 грн. 67 коп. лише з відповідача-1, який не виконав умови договору поставки.
Ухвалою від 20.11.2014 суд задовольнив клопотання позивача та продовжив строк вирішення спору на 15 днів.
У судовому засіданні 11.12.2014 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Про дату, час і місце судових засідань сторони повідомлені належним чином, у встановленому ч. 1 ст. 64 ГПК порядку, однак жоден з відповідачів відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив, правом участі у судовому засіданні не скористався.
За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК спір розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого:
25.06.2014 між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір поставки №Р-51 (далі - Договір), за умовами якого відповідач-1 зобов'язався передати у власність позивачу товар, найменування, кількість та ціна якого вказані в специфікації, а позивач - прийняти товар та оплатити його вартість у встановленому Договором порядку.
Згідно зі специфікацією №1 до Договору поставці підлягало 250 тон ріпаку вартістю 4900 грн. за тону на суму 1225000 грн.; термін постачання - з 01.07.2014 по 31.08.2014. Згідно з п. 4.3 Договору та п. 2 специфікації №1 оплата мала здійснюватися в наступному порядку: I етап - передоплата 35% від загальної вартості товару в 5-денний термін з дати підписання специфікації; II етап - остаточна оплата.
Відповідно до п. 6.4 Договору у разі відмови постачальника поставити товар в узгоджений термін, він зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару, повернути суму передоплати зі сплатою 22% річних за період від внесення передплати до дати повернення коштів на рахунок покупця, а у випадку неповернення суми передоплати протягом 7 днів з моменту отримання вимоги - додатково сплатити штраф у розмірі 30% від суми передоплати.
На виконання умов Договору платіжними дорученнями №797 та 798 від 01.07.2014 покупець сплатив постачальнику 428750 грн. передоплати за товар, що складає 35% від загальної вартості поставки (1225000 грн. х 35% = 428750 грн.) і таким чином повністю виконав свої зобов'язання (I етап) за Договором.
У встановлений Договором строк (з 01.07.2014 по 31.08.2014) постачальник не виконав взятих на себе зобов'язнь щодо поставки товару, чим змусив покупця звернутися до нього з вимогою №3246/2-09 від 01.09.2014 про повернення 428750 грн. передоплати. Вказану вимогу відповідач-1 отримав 16.09.2014, про що свідчить підпис його представника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
За твердженням позивача, не спростованим у встановленому порядку відповідачем-1, сума передоплати до цього часу не повернута, тому позивач цілком підставно вимагає стягнути з відповідача-1 428750 грн. передоплати; 245000 грн. штрафу за відмову поставити товар (1225000 грн. х 20% = 245000 грн.); 21707 грн. 67 коп. - 22% річних за період з 01.07.2014 по 22.09.2014 (за 84 дні) та 128625 грн. штрафу за неповернення суми передоплати у 7-денний строк з моменту отримання вимоги (428750 грн. х 30% = 128625 грн.).
Невиконанням своїх договірних зобов'язань відповідач-1 порушує право позивача і вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК).
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 549 ЦК передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося, у п. 6.4 Договору розмір процентів сторони визначили на рівні 22%.
Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що позовні вимоги до відповідача-1 є цілком обґрунтованими і правомірними, тому їх слід задовольнити у повному обсязі.
Згідно зі ст. 49 ГПК судові витрати повністю покладаються на відповідача-1.
Відповідно до приписів ст. ст. 22, 78 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Оскільки відмова позивача від позову до відповідача-2 не суперечить чинному законодавству і не порушує права інших осіб, її прийнято судом.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК, господарський суд
Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецсервіс» - припинити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» до Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Прогрес» задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське орендне підприємство «Прогрес» (23220, Вінницька область, с. Ксаверівка, вул. Колгоспна, 45, ідентифікаційний код 03733915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/4, офіс 301, ідентифікаційний код 35674119) грошові кошти у сумі: 428750 (чотириста двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн. - сума передоплати за договором №Р-51 від 25.06.2014; 245000 (двісті сорок п'ять тисяч) грн. - 20% штраф; 21707 (двадцять одна тисяча сімсот сім) грн. 67 коп. - 22% річних; 128625 (сто двадцять вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. - 30% штраф; 16481 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 65 коп. - судовий збір.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.
Повне рішення складено та підписано 16 грудня 2014 року.
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька