36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.12.2014 р. Справа № 917/2255/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Кутузова, буд. 18/7, м. Київ, 01133)
в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Перемоги, буд. 32/5, м. Кременчук, 39605)
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39607)
про стягнення 4280,08грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача - Шевчук Д. Б.;
від відповідача - не з'явився.
Розглядається позовна заява про стягнення 4280,08 грн., у тому числі 3735,60 грн. коштів, сплачених за роботи, що не були виконані, на підставі рахунків-фактур № КСЗ-000114 від 17.03.2011р., № КСЗ-000115 від 17.03.2011р., № КСЗ-000244 від 25.05.2011р., 478,16 грн. інфляційних, 66,32 грн. - 3 % річних.
Відповідач відзив на позов не надав.
Позивач та відповідач зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується випискою від 23.10.2013р. та витягом від 24.11.2014р. з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.36, 37-39).
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача від 27.11.2014р. та поштовим повідомленням від 28.11.2014р. про вручення судової ухвали відповідачу (а.с.43-44).
Зважаючи на те, що про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належно чином, явка сторін судом обов'язковою не визнавалася, розгляд справи вже відкладався для надання можливості відповідачу подати відзив, проте відповідач даним правом не скористався, наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін, тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 16.12.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Публічним акціонерним товариством "Укртранснафта" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідачем) було досягнуто усної угоди про виконання відповідачем для позивача робіт з гіддровипробування, фарбування та ремонту балонів.
На попередню оплату вказаних робіт відповідач виставив позивачеві рахунки-фактури № КСЗ-000114 від 17.03.2011р., № КСЗ-000115 від 17.03.2011р., № КСЗ-000244 від 25.05.2011р. на загальну суму 13558,20 грн. (а.с.13, 15, 17).
За вказаними рахунками позивач провів оплату на загальну суму 13558,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 225 від 31.03.2011р., № 349 від 14.06.2011р., № 427 від 07.07.2011р. (а.с.14, 16, 18).
Відповідачем були виконані роботи на загальну суму 9822,60 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 27.04.2011р. на суму 4275,60 грн., № 2 від 28.08.2011р. на суму 5547,00 грн. (а.с.19, 20).
На залишок предоплати 3735,60 грн. роботи відповідачем виконані не були.
Листом від 18.03.2014р. № 91-19/1965 позивач повідомив відповідача про те, що на даний час він не потребує послуг з випробування та ремонту балонів та попрохав повернути залишок коштів. Листом від 03.07.2014р. № 91-19/4348 позивач заявив вимогу про повернення 3735,60 грн. коштів. Факт направлення даних листів відповідачу підтверджується поштовими повідомленнями від 18.03.2014р. та від 03.07.2014р. відповідно (а.с.21-23).
Відповідач за залишкову суму коштів роботи не виконав, вказані кошти позивачеві не повернув.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.
Як свідчать надані докази, відповідачем було видано позивачу рахунки на оплату виконання робіт, у яких зазначено найменування, кількість та загальна вартість робіт, що підлягають виконанню, позивачем було оплачено вказані рахунки, частину робіт відповідач виконав для позивача. Дані докази свідчать, що між сторонами було укладено договір підлряду в усній формі.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За ст. 846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Як свідчать надані докази, відповідач до виконання робіт на залишок суми 3735,60 грн. не приступав, отже відмова позивача від договору в цій частині відповідає ч. 4 ст. 849 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно ч. 3 ст. 1212 Глави 83 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3735,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач також заявив вимоги про стягнення 478,16 грн. інфляційних, нарахованих за період 28.03.2014р. - 29.10.2014р. та 66,32 грн. - 3 % річних за період 28.03.2014р. - 29.10.2014р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Листом від 03.07.2014р. № 91-19/4348 позивач заявив вимогу про повернення 3735,60 грн. коштів за невиконані роботи. Даний лист підписаний директором філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" Козак В. І., повноваження на вчинення таких дій від імені Товариства підтверджені довіреністю від 26.12.2013р. (а.с.22, 24)
Дана вимога була одержана відповідачем 10.07.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням від 03.07.2014р. (а.с.23).
Вимога від 18.03.2014р. не може бути прийнята судом як належний доказ, оскільки вона підписана не уповноваженою особою.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тобто, відповідач мав повернути вказані кошти до 17.07.2014р. включно, а прострочення виконання даного зобов'язання починається з 18.07.2014р.
Отже, за період прострочення 18.07.2014р. - 29.10.2014р. сума 3% річних становить 31,93 грн., а сума інфляційних за період серпень 2014р. - жовтень 2014р. становить 231,61 грн. (розрахунок суду залучено до справи).
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 31,93 грн. 3% річних та 231,61 грн. інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.
В іншій частині - вимоги про стягнення інфляційних та річних слід відхилити за їх безпідставністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39607; ідентифікаційний код 05756783) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Кутузова, буд. 18/7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 31570412) в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Перемоги, буд. 32/5, м. Кременчук, 39605, код ЄДРПОУ26113233) 3735грн. 60 коп. грошових коштів, 231грн. 61 коп. інфляційних, 31грн. 93 коп. - річних, 1827грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Повне рішення складено та підписано: 17.12.2014р.
Суддя Безрук Т. М.