Справа: № 810/5073/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
13 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
при секретарі: Колотушко Г.О.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулися в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» про стягнення 27 356,19 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Відповідно до частини першої ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.
Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, маючи 60 осіб середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ мав створити 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів, проте такі місця не зайняті інвалідами, а тому відповідач був зобов'язаний у термін до 16.04.2013 року сплатити позивачу 26 565,00 грн. санкції в розмірі, а також 791,19 грн. пені за порушення термінів сплати відповідних санкцій.
Відповідно до частини першої ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною першою ст. 20 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявним в матеріалах справи листом Білоцерківського міського центру зайнятості від 23.09.2013 року №1453, що відповідачем протягом 2012 року щомісячно подавалася звітність за формою № 3-ПН про наявність вакансій по посадах «підсобний робітник» та «тракторист». Також у листі зазначено, що відповідач активно співпрацює із службою зайнятості, бере участь у масових заходах, зокрема ярмарках вакансій, круглих столах.
Відповідно до частини третьої ст. 18-1 Закону №875-ХІІ, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, у зв'язку з чим, колегія суддів звертає увагу позивача на тому, що саме державна служба зайнятості, а не роботодавці мають здійснювати пошук підходящої для інваліда роботи.
Таким чином, відповідачем здійснено всі передбачені законом дії щодо працевлаштування інвалідів - створено необхідну кількість робочих місць та надано позивачу відповідну інформацію про вакансії.
Доказів щодо відмови відповідачем у працевлаштуванні інвалідів позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 20.11.2014 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.