Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2014 р.Справа № 922/3072/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши справу
за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Золочів
про стягнення 127 227,38 грн.
за участю представників:
позивача - Круглова П.Г. (дов. № 14/20-138-14 від 01.07.2014 р.)
відповідача - Колосова А.В. (дов. № б/н від 05.04.2014 р.)
Позивач, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (надалі - Відповідач) заборгованості в розмірі 127 227,38 грн., де: 122 959,18 грн. - заборгованість за лізинговим платежем; 2 624,25 грн. - пені, 1 229,59 грн. - сума індексу боргу, 414,36 грн. - три відсотки річних від суми основного боргу. Також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.
Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні та у наданому письмовому поясненні просить суд позовні вимоги задовольнити частково.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16 жовтня 2012 року між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг») та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження", було укладено договір фінансового лізингу № 20-12-131 стс-фл/501, згідно якого Позивач передав Відповідачу у користування техніку - сівалку «НОЯБН АГРО-СОЮЗ» АТО 11.35, зав. № 433800388, № 433800389 у кількості 2 од. (далі - Предмет лізингу) загальною вартістю 2 888 000,00 (два мільйони вісімсот вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. строком на 7 (сім) років, а останній зобов'язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах Договору.
Факт отримання техніки Відповідачем підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 2 від 29.11.2012 р.
Відповідно до п. 4.3. Договору з моменту підписання Акта Лізингоодержувач за користування Предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження Договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору; комісію за організацію поставки Предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного Договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів» наступним чином: 90% сплачуються разом зі сплатою першого чергового платежу, 10 % сплачуються разом зі сплатою другого чергового лізингового платежу.
Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожні три місяці.
Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів» (п.4.4. Договору).
Акт приймання-передачі був підписаний Сторонами 29.11.2012 р., Відповідач повинен був сплатити черговий лізинговий платіж в сумі 122 959 (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 18 коп. не пізніше 29.05.2014 р. згідно графіку сплати лізингових платежів (тобто через кожні три місяці з дати підписання акта приймання-передачі).
Проте, всупереч умовам Договору, Відповідачем в повному обсязі (29.05.2014р.) не сплачено 6-ий лізинговий платіж за користування Предметом лізингу в сумі 122 959 (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 18 коп.
Відповідно до п.3.4.3. Договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
В порушення умов Договору, Відповідачем неналежно виконувалися зобов'язання в частині сплати лізингового платежу, в результаті чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 122 959 (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гри. 18 коп.
Відповідно до п.7.1. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно з розрахунком заборгованості розмір пені за період з 30.05.2014 р. по 09.07.2014 р. становить 2624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 25 коп.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з тим, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед Позивачем, його борг підлягає індексації, сума якої згідно із розрахунком заборгованості становить 1229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) грн. 59 коп.
У зв'язку з тим, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед Позивачем, Відповідач зобов'язаний сплатити З % річних від простроченої суми, яка згідно із розрахунком заборгованості становить 414 (чотириста чотирнадцять) 36 коп.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Керуючись ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу Лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 2 зазначеного вище закону, відносини, що виникають у зв'язку з Договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Аналіз відповідного положення договору дає підстави стверджувати, що сторони погодили відповідальність саме у вигляді пені.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 193, 216, 218 ГК України та ст.ст. 14, 525, 526, 610, 611, 612, 692 ЦК України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (62203, Харківська обл., Золочівський р-н, смт. Золочів, вул. Піонерська, 40, Код ЄДРПОУ 30773463) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) заборгованість в сумі 127 227,38 грн. (де: 122 959,18 грн. - сума заборгованості за лізинговим платежем, 2624,25 грн. - сума пені, 1229,59 грн. - сума індексації боргу, 414,36 грн. - 3% річних від суми основного боргу.), а також суму судового збору у розмірі 2 544,54 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.10.2014 р.
Суддя І.П. Жигалкін