ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98
№ 910/16760/14 15.12.14
Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Васильченко Т.В. і Нечай О.В.,
при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/16760/14
за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,
до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-2000», м. Київ,
про стягнення 96 609,18 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Березової І.Г. (довіреність від 01.10.2014 № 295);
відповідача - Демченка О.М. (довіреність від 17.09.2014 № б/н);
Погорєлової С.В. (довіреність від 17.09.2014 № б/н).
Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Київводоканал») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-2000» (далі - ОСББ «Осокорки-2000») 76 499,37 грн. заборгованості, що утворилася в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 18.09.2009 №08806/4-02 (далі - Договір); 7 888,35 грн. втрат від інфляції; 4 274,68 грн. 3% річних; 4 121,82 грн. пені та 3 824,97 грн. штрафу, а всього 96 609,18 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2014 порушено провадження у справі.
Відповідачем 18.09.2014 подано суду заперечення на позов, відповідно до якого: у доданому до позовної заяви розрахунку ціни позову не виділені поточні та попередні показники будинкового лічильника холодної води, не зазначено пункти Договору або додаткових угод, які використовувало ПАТ «АК «Київводоканал» для проведення нарахувань за надані послуги; розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника наданий з червня 2010 року, що на 07.08.2014 складає 4 роки 1 місяць та 7 днів, що на 1 рік 1 місяць та 7 днів більше строку позовної давності; ПАТ «АК «Київводоканал» не подало клопотання про поновлення строку позовної давності та не пояснило затримки з поданням позову поза межами строку захисту своїх законних інтересів; ПАТ «АК «Київводоканал» без узгоджень з відповідачем та оформлення додатків до Договору відкрито окремий код 2-50758 (підігрів холодної води у складі гарячої) ОСББ «Осокорки-2000»; лічильник гарячої води для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відповідно до якого щомісячно ПАТ «АК «Київводоканал» нараховує кількість та вартість питної води, використаної для виготовлення гарячої води, спожитої ОСББ «Осокорки-2000» у будинку відсутній; із розрахунку позивача вбачається, що відповідачу відкрито другий додатковий рахунок без укладення та внесення відповідних змін до Договору; умовами Договору не врегульовано постачання ПАТ «АК «Київводоканал» холодної води відповідачу для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.
Позивач 01.10.2014 подав суду відзив на заперечення відповідача, в якому зазначив таке: розгорнутий розрахунок позовних вимог є узагальненою інформацією і складається на основі первинних документів; попередні та поточні показання лічильника містяться в актах про зняття показань з приладу обліку, а в розгорнутому розрахунку відображена різниця між цими показаннями помісячно; розгорнутий розрахунок позовних вимог виготовлений з червня 2010 року, проте, як свідчить реєстр надходження грошових коштів від ОСББ «Осокорки-2000», відповідач частково сплачував за надані послуги протягом всього позовного періоду, а це означає, що відбулось переривання строку позовної давності; вчинення дій ОСББ «Осокорки-2000» з часткової оплати за надані послуги відповідно до Договору свідчить про визнання ним свого боргу; щодо тверджень відповідача про те, що ПАТ «АК «Київводоканал» без узгоджень з ОСББ «Осокорки-2000» відкрито окремий код 2-50758 (підігрів холодної води у складі гарячої), то ПАТ «АК «Київводоканал» дійсно присвоїло абоненту ОСББ «Осокорки-2000» два коди для обліку питної води, 2-758 - для питної холодної води та стоків цієї води, а також до березня 2012 року в цей код входили стоки питної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої, і 2-50758 - для питної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої води, та з березня 2012 року стоків цієї води; проте, дана система обліку була запроваджена лише для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки; відповідачу відкриваються особові рахунки на кожен об'єкт, за яким здійснюється водокористування; відкриття особових рахунків є особливістю ведення бухгалтерського обліку і норми чинного законодавства не передбачають узгодження його з абонентами; ОСББ «Осокорки-2000», отримуючи розрахункові документи та частково оплачуючи їх, у тому числі і за питну воду, яка використовувалась для виготовлення гарячої, жодного разу не зверталося до ПАТ «АК «Київводоканал» за роз'ясненням методики обчислення та нарахування об'ємів цієї води; умовами Договору передбачено, що відповідач взяв на себе обов'язок оплатити отримані від ПАТ «АК «Київводоканал» послуги відповідно до показань водолічильників, які відображені в актах про зняття показань з водолічильників, в тому числі за холодну воду, яка використовується для виготовлення гарячої.
ПАТ «АК «Київводоканал» 22.10.2014 подало суду пояснення, в яких зазначило, що: позивач цілодобово приймав та приймає від ОСББ «Осокорки-2000» каналізаційні стоки води, яка використовувалась відповідачем для надання послуг населенню з гарячого водопостачання, проте дану послугу ОСББ «Осокорки-2000» повністю відмовляється оплачувати; ПАТ «АК «Київводоканал» є єдиним підприємством, яке має технічну можливість здійснювати приймання каналізаційних стоків, тому воно має виключне право отримувати плату за надання даного виду послуг; дане право підтверджується не лише Договором та можливістю фактично ці послуги надавати, а й законодавчо закріплено у Правилах приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила № 37); Договір встановлює обов'язок ПАТ «АК «Київводоканал» не лише надавати питну воду, а й приймати каналізаційні стоки від ОСББ «Осокорки-2000», яке в свою чергу зобов'язалося розраховуватися за зазначені послуги на умовах Договору.
Відповідач 27.10.2014 подав суду заперечення на пояснення ПАТ «АК «Київводоканал», в яких зазначив таке: в листі-відповіді від 06.10.2014 №2750/08-13/30-14 позивач визнає, що обидва коди об'єднуються в один договір абонента і повинні враховуватись як загальний до цього договору платіж; сплати коштів певний час ОСББ «Осокорки-2000» на додатковий код 2-50758 є бухгалтерською помилкою відповідача, а не підтвердженням визнання законності отримання додаткових коштів, не передбачених Договором, на що ОСББ «Осокорки-2000» вказано в листі від 13.05.2014 №01/05-2014, зареєстрованому ПАТ «АК «Київводоканал», в якому вказується незгода з присвоєнням додаткового коду 2-50758.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014 ухвалено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.
Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 27.10.2014 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Васильченко Т.В. і Нечай О.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014 справу №910/16760/14 зазначеною колегією прийнято до свого провадження.
Позивач 21.11.2014 подав суду пояснення, в яких зазначив, що: відповідно до вказаних ОСББ «Осокорки-2000» в банківських виписках призначень платежу відповідач сплачував «за водопостачання та водовідведення за відповідний період код абонента 2-758, 2-50758 зг.дог.08806/4-2 від 18.09.2009», «оплата за воду і канал.л./с 122-38 за відповідний період; абон.2-50758», «оплата за водопостачання та водовідведення за відповідний місяць. о/р 122-38, згідно показникам домового лічильника Абонент 2-50758»; ПАТ «АК «Київводоканал» зарахувало сплачені кошти відповідно до вказаного відповідачем платежу; часткова оплата ОСББ «Осокорки-2000» отриманих коштів свідчить про визнання ним свого боргу, що є підставою для переривання строку позовної давності.
У судовому засіданні 15.12.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримав позов у повному обсязі.
Представники відповідача надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечили.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва
18.09.2009 відкритим акціонерним товариством «Київводоканал», правонаступником якого є ПАТ «АК «Київводоканал» (постачальник), і ОСББ «Осокорки-2000» (абонент) укладено Договір, за умовами якого:
- постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (далі - Місцеві правила), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, встановлених Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), Правилами № 37, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором (пункт 1.1 Договору);
- облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами № 190. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Договору);
- зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 Договору);
- якщо лічильник не працює не з вини абонента кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 Договору);
- кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил № 190 та Місцевих правил (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 Договору);
- постачальник щомісячно направляє банківській установі абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії Договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до Договору стосовно строків їх введення та розмірів (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору);
- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір чинних тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору);
- у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (підпункт 2.2.4 пункту 2.2 Договору);
- постачальник зобов'язується забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 «Вода питна» до його водопровідного вводу (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 Договору);
- абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах Договору (підпункт 3.3.5 пункту 3.3 Договору);
- Договір набирає чинності з дня його підписання та діє один рік. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються Договором (пункт 7.1 Договору).
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач зазначає, що надав відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення за період з 01.06.2010 по 30.04.2014 вартістю 252 009,46 грн.
У свою чергу, відповідач зобов'язання з оплати послуг виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши 175 510,09 грн.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за надані послуги з постачання питної води та водовідведення у сумі 76 499,37 грн.
Надання послуг з постачання питної води та водовідведення позивач підтверджує актами про зняття показань з приладів обліку, підписаними уповноваженими представниками сторін, розшифровками рахунків абонента, в яких зафіксовані об'єми спожитих відповідачем послуг та тарифи, застосовані при нарахуванні послуг, а також реєстрами дебетових повідомлень.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Таким чином, Правила № 190 є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.
Відповідно до пункту 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до Договору відповідачеві було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 2-758 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення.
Проте розгорнутий розрахунок позовних вимог позивача свідчить по те, що останнім відповідачеві було відкрито другий рахунок та присвоєно код 2-50758, за яким ОСББ «Осокорки-2000» мав здійснювати розрахунок за послуги з постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води.
Судом встановлено, згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кодом 2-50758, за яким обліковуються холодна вода, яка йде на виготовлення гарячої води, та стоки гарячої води, зазначено заборгованість за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, у сумі 21 162,43 грн. та заборгованість за стоки гарячої води у сумі 25 066,52 грн., а всього 46 228,95 грн.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.06.2010 по 30.04.2014 позивачем за Договором були надані відповідачеві послуги з холодного водопостачання по коду 2-758, що підтверджується, зокрема, розгорнутим розрахунком позовних вимог, за отримання яких відповідачеві було виставлено до сплати суму 175 794,06 грн.
Оскільки відповідачем заборгованість була сплачена частково в сумі 145 523,64 грн., то задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення несплаченої суми боргу в сумі 30 270,42 грн. за послуги з холодного постачання і стоки холодної води.
Відповідач заперечує проти стягнення заборгованості за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем в цій частині.
В силу приписів статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Позивач стверджує, що будинок, який обслуговує ОСББ «Осокорки-2000», споживає гарячу воду з бойлера публічного акціонерного товариства «Київенерго» (ПАТ «Київенерго»), проте договір між ПАТ «Київенерго» та позивачем відсутній, відтак саме на відповідачеві лежить обов'язок з оплати питної води, використаної для надання послуг гарячого водопостачання.
Правилами № 190 врегульовано порядок проведення розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод.
Так, пунктом 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
Тобто, гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.
Позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії (продукції).
Таким чином, з урахуванням змісту наведених актів законодавства, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з виконанням сторонами взятих на себе за Договором зобов'язань, а також щодо постачання позивачем ПАТ «Київенерго» питної води для її підігріву та постачання споживачам гарячої води, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язань за Договором перед ПАТ «Київводоканал» з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, а тому в стягненні боргу у сумі 21 162,43 грн. слід відмовити.
Щодо доводів позивача про визнання боргу за кодом 2-50758 шляхом часткової оплати виставлених рахунків, слід зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСББ «Осокорки-2000» дійсно за період з червня 2010 року по квітень 2014 року перерахувало позивачу грошові кошти у сумі 29 986,45 грн., які були нараховані за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води (код 2-50758).
Проте 16.09.2014 відповідач надіслав позивачу листа № 16/9-2014, в якому просив ПАТ «АК «Київводоканал» зарахувати помилково (незаконно) сплачені кошти у сумі 29 986,45 грн. з рахунку абонентського коду 2-50758 на рахунок абонентського коду 2-758 у зв'язку з тим, що ці платежі були проведені незаконно, поза дією Договору, що не передбачає абонентського коду 2-50758.
06.10.2014 позивач надіслав відповідачу лист № 2750/08-13/30-14, в якому повідомив таке: коди абонента 2-758 та 2-50758 відкриті розрахунковим департаментом для зручності проведення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення і об'єднуються в один Договір абонента; оплати на суму 29 986,45 грн. рознесені відповідно до призначень платежу, вказаних у платіжних дорученнях ОСББ «Осокорки-2000», а також в розрізі кодів абонента та Договору.
Отже, відповідач заперечує щодо нарахування позивачем боргу з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, що підтверджується відповідним листуванням.
Суд не має права зараховувати грошові кошти у сумі 29 986,45 грн. в рахунок погашення боргу за кодом 2-758, оскільки названа дія буде виходити за межі розгляду даного господарського спору.
ОСББ «Осокорки-2000» може вирішити питання щодо повернення грошових коштів у сумі 29 986,45 грн. шляхом досудового врегулювання спору із ПАТ «АК «Київводоканал» або зверненням до суду із відповідним позовом.
Разом з тим, суд вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок оплатити як стоки холодної, так і стоки гарячої води з огляду на таке.
За Договором постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків.
Пунктом 1.4 Правил №190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.
Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що:
абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації;
стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
При перевірці розрахунку позивача встановлено неправильність загальної суми боргу за стоки гарячої води, проте здійснення судом перерахунку таких сум фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду борг за стоки гарячої води у сумі 25 066,61 грн.).
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення боргу за стоки гарячої води.
За таких обставин господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення вартості послуг з приймання стоків гарячої води, яка є однією із складових за кодом 2-50758, у сумі 25 066,52 грн.
Відповідач заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника наданий з червня 2010 року, що на 07.08.2014 складає 4 роки 1 місяць та 7 днів, що на 1 рік 1 місяць та 7 днів більше строку позовної давності.
Також, ОСББ «Осокорки-2000» вказувало на те, що ПАТ «АК «Київводоканал» не подало клопотання про поновлення строку позовної давності та не пояснило затримки з поданням позову поза межами строку захисту своїх законних інтересів.
Суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з такого.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Частиною третьою статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Постанови № 10 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Позивач заперечував проти застосування строків позовної давності, посилаючись на переривання строку, що сталося внаслідок сплати відповідачем грошових коштів протягом періоду з червня 2010 року по квітень 2014 року.
Так, з розгорнутого розрахунку боргу відповідача перед позивачем вбачається, що ОСББ «Осокорки-2000» перераховувало грошові кошти кожного місяця, погашаючи борг за відповідний місяць повністю або частково.
Таким чином, перерахування грошових коштів відповідачем на користь позивача протягом періоду з червня 2010 року по квітень 2014 року суд розцінює як дії, якими було визнано наявність боргу, а тому відбулося переривання строку позовної давності.
За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Крім заявленої суми основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача: 7 888,35 грн. інфляційних втрат, 4 121,82 грн. пені, 4 274,68 грн. 3% річних та 3 824,97 грн. штрафу.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи часткове задоволення вимог щодо стягнення з ОСББ «Осокорки-2000» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» основного боргу, інфляційні втрати підлягають задоволенню у сумі 5 852,61 грн. та 3% річних у сумі 3 000,66 грн.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків від суми, яку відмовився сплатити (пункт 4.6 Договору).
За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 3 375,45грн. та штраф у сумі 2 766,85 грн. (5 % від 55 336,94 грн.)
У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-2000» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького,42-Б, ідентифікаційний код 30386133) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664): 55 336 (п'ятдесят п'ять тисяч триста тридцять шість) грн. 94 коп. основного боргу; 5 852 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 61 коп. інфляційних втрат; 3 000 (три тисячі) грн. 66 коп. 3% річних; 3 375 (три тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 45 коп. пені, 2 766 (дві тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 85 коп. штрафу та 1 406 (одну тисячу чотириста шість) грн. 65 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.12.2014.
Суддя О. Марченко
Суддя Т. Васильченко
Суддя О. Нечай