30 січня 2006 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого Барбари В.П.
суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І.,
Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф. та Щотки С.О,
за участю представників ВАТ “Броварисільбуд» - Попова А.Г., регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області - Любенка С.В. та Генеральної прокуратури України- Баклан Н.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Броварисільбуд» на постанову Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 року № 60/19-05 у справі за позовом ВАТ “Броварисільбуд» до державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» і Броварської міської ради про визнання недійсними рішень державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13 липня 2004 року про відмову в реєстрації права власності та визнання права власності,
У січні 2005 року ВАТ “Броварисільбуд» (далі - позивач) подало до господарського суду Київської області позов, з урахуванням доповнень, до державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач-1), Броварської міської ради (далі - відповідач-2) про визнання недійсними рішень державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13 липня 2004 року про відмову в реєстрації права власності та визнання права власності на гуртожиток № 1 по вул. Грушевського, буд. 1; гуртожитки № 2 і № 3 по вул. Металургів, буд. 9 і буд. 13 у м. Бровари Київської області; на базу відпочинку “Будівельник» у с. Рожни Броварського району Київської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені об'єкти є власністю позивача відповідно до ст. 24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств», а державне комунальне підприємство “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» відмовляє реєструвати право власності на нерухоме майно (т. 1, а.с. 2-3, 18-20).
Рішенням господарського суду Київської області від 22 червня 2005 року позов задоволено частково. У задоволенні позову про визнання недійсними рішення державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13 липня 2004 року про відмову в реєстрації права власності на гуртожиток № 1 по вул. Грушевського, буд. 1; гуртожитки № 2 і № 3 по вул. Металургів, буд. 9 і буд. 13 у м. Бровари Київської області і рішення державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 13 липня 2004 року про відмову в реєстрації права власності на базу відпочинку “Будівельник» відмовлено. Визнано право власності позивача на гуртожиток № 1 по вул. Грушевського, буд. 1; гуртожитки № 2 і № 3 по вул. Металургів, буд. 9 і буд. 13 у м. Бровари Київської області; на базу відпочинку “Будівельник» у с. Рожни Броварського району Київської області.
Рішення мотивовано тим, що спірне майно є власністю позивача згідно з ст. 24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств», а свідоцтво № 35 засвідчує право власності на ці об'єкти (т. 1, а.с. 107-111).
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року залучено в якості відповідача до участі у справі регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області (далі - відповідач-3).
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Провадження у справі до Броварської міської ради припинено. Позов до регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області задоволено. Визнано право власності позивача на гуртожиток № 1 по вул. Грушевського, буд. 1; гуртожитки № 2 і № 3 по вул. Металургів, буд. 9 і буд. 13 у м. Бровари Київської області; на базу відпочинку “Будівельник» у с. Рожни Броварського району Київської області. Позов до державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» задоволено частково. Зобов'язано державне комунальне підприємство “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити реєстрацію права власності позивача на гуртожиток № 1 по вул. Грушевського, буд. 1; гуртожитки № 2 і № 3 по вул. Металургів, буд. 9 і буд. 13 у м. Бровари Київської області; на базу відпочинку “Будівельник» у с. Рожни Броварського району Київської області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили. У задоволенні решти позову до державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» відмовлено.
Постанова обгрунтована тим, що спірне майно належить позивачу на праві власності відповідно до законодавства про приватизацію (т. 2, а.с. 108-121).
Постановою Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 року № 60/19-05 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року скасовано в частині часткового задоволення позову і стягнення державного мита та судових витрат і в цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині - залишено без змін (т. 2, а.с. 184-189).
У касаційній скарзі ВАТ “Броварисільбуд» ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 року № 60/19-05 та залишення без змін постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема зазначено, що підприємство, створене у процесі приватизації, незалежно від способу приватизації, ставало власником майна, що приватизувалось, у тому числі і об'єктів соціальної сфери, що передавались безоплатно за умови, викладеної в ст. 24 Закону України № 2163-ХП “Про приватизацію майна державних підприємств» в редакції від 4 березня 1992 року. Під час здійснення приватизації була проведена інвентаризація майна ОП “Броварисільбуд». Спірні об'єкти при приватизації повинні перейти у власність орендного підприємства, оскільки створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку та будувалось за власні кошти підприємства, правонаступником прав та обов'язків якого став позивач (т. 2, а.с. 197-202).
Ухвалою Верховного Суду України від 21 грудня 2006 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 року № 60/19-05 за касаційною скаргою ВАТ “Броварисільбуд» (т. 2, а.с. 213-214).
Заслухавши доповідача, представників сторін і Генеральної прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновоксуду апеляційної інстанції, з яким погодився Вищий господарський суд України, про припинення провадження у справі до Броварської міської ради не грунтується на вимогах законодавства, так як відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України припинення провадження у справі можливе за умови відсутності предмету спору, а не у зв'язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача у справі.
Крім того, суд касаційної інстанції, скасовуючи частково постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, не навів достатньо мотивів в обгрунтування прийнятого рішення. Із цього приводу Судова палата вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ст. 24 Закону України № 2163-ХII“Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року (далі - Закон України 2163-ХII), що діяла в редакції на час аналізованих правовідносин, товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.
При розгляді справи суди усіх інстанцій не дослідили та не дали відповідну оцінку даним, за рахунок яких коштів створено об'єкти, на які визнається право власності.
Судами належним чином не досліджено план приватизації ОП “Броварисільбуд», зокрема, чи було зменшено ціну, за яку придбано майно підприємства на суму початкової ціни спірного майна.
У матеріалах справи містяться акт приймання-передачі державного майна цілісного майнового комплексу ОП “Броварисільбуд» від 30 грудня 1996 року, додаток до акту приймання-передачі приватизованого майна ОП “Броварисільбуд» від 30 грудня 1996 року, інвентаризаційний опис державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “Броварисільбуд», від 1 липня 2000 року та інші документи, яким суди не дали належної оцінки з урахуванням положень законодавства про приватизацію (т. 1, а.с. 46-47, 159-161; т. 2, а.с. 47-52, 58-65).
Судами зазначені вище вимоги закону не були взяті до уваги, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 11117-11121 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ВАТ “Броварисільбуд» задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 2 листопада 2006 року № 60/19-05, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року та рішення господарського суду Київської області від 22 червня 2005 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.П. Барбара
Судді: В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.І. Колесник
О.І. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
С.О. Щотка
При розгляді справи суди усіх інстанцій не дослідили та не дали відповідну оцінку даним, за рахунок яких коштів створено об'єкти, на які визнається право власності. Крім того, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України припинення провадження у справі можливе за умови відсутності предмету спору, а не у зв'язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача у справі.