25 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Гордійчук М.П., , Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.,
при секретарі: Єфімовій В.В.,
за участю представників відповідача: Ратушного М.А., Лівшуна В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Скло-продукт» Епіхіної І.О. на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скло-продукт» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, управління Державного казначейства України в Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 228/23-01/2839 від 21 січня 2004 року, -
встановила:
У березні 2005 року позивач звернувся з зазначеним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що спірне податкове повідомлення-рішення № 228/23-01/2839 від 21 січня 2004 року, яке було прийняте відповідачем, не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи, оскільки ними у податковій звітності за жовтень та листопад 2002 року правильно визначено суми податкового зобов'язання та дозволеного податкового кредиту. Просив відшкодувати з Державного бюджету України податок на додану вартість в розмірі 706757,60 грн.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року у справі скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2005 року та у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Скло-продукт» відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно з вимогами п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» однією з обов'язкових умов для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку, які зараховуються до Державного бюджету України і використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Фактично цього зроблено не було, оскільки позивач не сплачував кошти продавцю майна, а в порядку розрахунку передав прості векселі, які не сплачені на час постановлення рішення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Скло-продукт» Епіхіна І.О. звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що апеляційним судом порушено норми матеріального права, а саме, п. 4.8 ст. 4 та п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».
· В судовому засіданні касаційної інстанції представники відповідача просили відмовити в задоволенні скарги, вважаючи рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим, представник касатора не з'явився.
·
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно вимог ст. 224 КАС України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Із матеріалів справи вбачається, що при перегляді рішення в апеляційному порядку судом правильно встановлені фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини та застосовані до цих правовідносин норми матеріального права.
Так, в ході розгляду справи судами безспірно встановлено, що позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Баярд» цілісний майновий комплекс та розрахувався за це майно простими векселями, які не оплачені до цього часу, і на підставі цього ним було віднесено 706757,60 грн. до податкового кредиту.
Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, абзацом 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що векселі отримані, або видані платником податку, але не оплачені ним, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає також з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Оскільки в даному випадку, продавцем податок з позивача не утриманий, то у останнього відсутнє право вимагати бюджетного відшкодування.
Рішення апеляційного суду викладене достатньо повно, обґрунтоване та мотивоване з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, порушень процесуального закону, які б призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що прийняте по справі рішення апеляційного суду скасуванню не підлягає.
При розгляді справи апеляційним судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та дана вірна правова оцінка встановленим обставинам.
Доводи касаційної скарги, викладені позивачем, на неповне з'ясування судами обставин справи, були ретельно перевірені судом касаційної інстанції і визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони суперечать матеріалам справи.
Зазначені доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому не можуть слугувати підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Скло-продукт» Епіхіної І.О. залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: