К/С № К-6917/06
18.10.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного підприємства "Донмарстрой"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р.
у справі № 26/92 а
за позовом Приватного підприємства "Донмарстрой"
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.06.2005 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р., у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджуються порушення позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за які податковою інспекцією застосовані штрафні санкції.
ПП "Донмарстрой" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000092343/0 від 18.01.2005 р. Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя та стягнути з останньої на користь позивача судові витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили, про причини суд не повідомили. Враховуючи викладене та виходячи зі вимог ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається без участі представників сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
За наслідками перевірки належного позивачу об'єкта торгівлі податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092343/0 від 18.01.2005 р. про застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 1945 грн. на підставі п. 1, 3 ст. 17, ст.ст. 22, 23 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахунковий операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі у тексті Закон "Про РРО").
Фінансові санкції до позивача застосовані за такі порушення: реалізація 150 гр горілки та бутерброду загальною вартістю 5,70 грн.; наявність у місці проведення розрахункових операцій суми готівкових коштів в розмірі 287 грн., в той час як у денному звіті зазначена сума 0 грн.; реалізація без наявності цінників на 10 найменувань товарів; невикористання книги обліку розрахункових операцій.
Суди попередніх інстанцій, достовірно встановивши те, що вказані порушення мали місце та підтверджуються матеріалами справи, перевіривши правильність розрахунку штрафних санкцій, дійшли правильного висновку про правомірність застосування податковою інспекцією вказаних санкцій в розмірі 1945 грн. на підставі п. 1, 3 ст. 17, ст.ст. 22, 23 Закону "Про РРО".
Викладені у касаційній скарзі доводи позивача щодо незаконності проведення перевірки податковою інспекцією суд касаційної інстанції знаходить безпідставними. При цьому виходить з тих самих міркувань, що і суди попередніх інстанцій, які належним чином їх дослідили та надали мотивовану оцінку.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів попередніх інстанцій стосовно того, що застосування фінансових санкцій за порушення правил торгівлі у порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі у тексті № 2181) не є підставою для визнання правильного по суті рішення.
Відповідно до Закону України "Про застосування РРО" податковий орган має право застосувати штрафні санкції за порушення вимог вказаного закону.
Але, з огляду на те, що Закон № 2181-ІІІ є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування", а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом, суд касаційної інстанції зазначає, що встановлені податковою інспекцією в акті перевірки порушення не відносяться до порушень податкового законодавства, а визначені податковим повідомленням - рішенням штрафні санкції не є податковими зобов'язаннями, які стягуються у порядку, встановленому законом № 2181.
Отже, спірне повідомлення рішення підлягає визнанню недійсним в частині визначення позивачу штрафних санкцій саме як податкового зобов'язання.
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є частково помилковими, а тому, підлягають зміні у вищевказаній частині.
Керуючись ст. ст. 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Донмарстрой" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р. змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:
"Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Донмарстрой" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2005 р. змінити, виклавши його резолютивну частину таким змістом:
"Позов задовольнити частково. Податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі № 0000092343/0 від 18.01.2005 р. визнати недійсним в частині визначення штрафних санкцій у сумі 1945,00 грн. сумою податкового зобов'язання Приватного підприємства "Донмарстрой". В іншій частині позову відмовити."
Постанова Вищого адміністративного суду України набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко
Постанову складено у повному обсязі 23.10.2006 р.