11 грудня 2014 року Справа № 876/8840/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Старунського Д.М.,
суддів - Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області на постанову Самбірського районного суду Львівської області від 19 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області про нарахування та стягнення підвищення до пенсії як дитині війни, -
31 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, яким просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області щодо нарахування і виплати несплаченої державної соціальної допомоги, як особі із соціально-правовим статусом «дитина війни» протиправними. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області нарахувати та виплатити в повному обсязі як «дитині війни» недоплачену щомісячну надбавку дол. пенсії у розмірі 30%, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в межах позовної давності та проведених виплат.
Постановою Самбірського районного суду Львівської області від 19 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області щодо нездійснення нарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 31.04.2011 року по 22.07.2011 року включно протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 31.04.2011 р. по 22.07.2011 року включно з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач, управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області, подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене в цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження, за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, перебуває на відповідному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області, що підтверджується посвідчення дитини війни НОМЕР_1 від 27.02.2006 року. А тому має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За період 2011 року позивачу нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком та доплата як дитині війни в значно меншому розмірі, чим передбачено законодавством.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині права позивача як дитини війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наступного.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», що визнані неконституційними.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а тому фактично з 22 травня 2008 року було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року, яка під час виникнення та існування спірних публічно-правових відносин зупинена та скасована не була.
Після Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежувалась.
Встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювались протиправно у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, тому колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (вступила в дію з 23.07.2011 року) установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Враховуючи позовні вимоги, положення ст. 100 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 30.04.2011 року (а не 31.04.2011 року, оскільки місяць квітень містить лише 30 календарних днів) по 22.07.2011 року включно.
У відповідності до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є :
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому, резолютивну частину даної постанови слід змінити.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області задовольнити частково.
Змінити постанову Самбірського районного суду Львівської області від 19 грудня 2011 року в справі № 2а-1227/11 виклавши її резолютивну частину в наступній редакції.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області щодо нездійснення нарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 30.04.2011 року по 22.07.2011 року включно протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.04.2011 року до 22.07.2011 року включно з врахуванням проведених виплат.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Д.М. Старунський
Судді: В.М. Багрій
А.І. Рибачук