04 грудня 2014 року Справа № 107782/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника позивача Болюби О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2011 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування постанови,
ГУ ПФ України у Львівській області 19.08.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа - ОСОБА_2 в якому просило визнати протиправними дії та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2011 року ВП №27982454.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ГУ ПФ України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що виконавчий документ не відповідає нормам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі відсутні дата прийняття і номер рішення, ідентифікаційний номер боржника та код стягувача.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Представники інших сторін в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем Тетюком Р.М. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП №27982454 від 04.08.2011 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-601/11 виданого 22.07.2011 року Галицьким районним судом про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з врахуванням надбавки за безперервну службу на підставі грошового атестату №1 (згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2010 року №09-01-45/561/В-5/12636 з примусового виданого виконання виконавчого листа №2ф-230/2007 виданого 12.11.2010 року Галицьким судом м. Львова) та довідки про додаткові види грошового забезпечення за №74/10/050 від 04.01.2010 року.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем Тетюком Р.М. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області постанову про відкриття виконавчого провадження винесено в межах своєї компетенції та відповідно до законодавства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Статтею 124 Конституції України встановлено що, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Виходячи з аналізу цієї статті, одним з видів виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою є виконавчі листи, що видаються судами. (ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»)
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком про те що дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є правомірними і вчиненими в межах його компетенції та відповідно до законодавства України.
Згідно п.2 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", одним з обов'язкових реквізитів, які зазначаються у виконавчому документі є дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ.
Щодо тверджень апелянта про невідповідність виконавчого листа вимогам чинного законодавства, то судом першої інстанції встановлено, що у виконавчому листі містяться всі обов'язкові реквізити, зокрема дата і номер рішення, за якими видано виконавчий документ, а тому колегія суддів вважає їх безпідставними.
Щодо не зазначення у виконавчому листі ідентифікаційних кодів боржника та стягувача, колегія суддів погоджується, що такі зазначаються у виконавчому документі за їх наявності.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2011 року у справі №2а-9304/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Ухвала у повному обсязі складена 09.12.2014 року.