11 грудня 2014 року Справа № 876/8841/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Старунського Д.М.,
суддів - Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області на постанову Самбірського районного суду Львівської області від 26 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області про нарахування та стягнення підвищення до пенсії як дитині війни, -
14 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, яким просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.1.2006 року до 31.12.2008 року. Зобов'язати управління Пенсійного фонду в Самбірському районі Львівської області нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 4238,10 грн.
Постановою Самбірського районного суду Львівської області від 26 листопада 2009 року позов задоволено частково. Поновлено строк звернення до суду ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та недоплачене підвищення до пенсії, отриманої у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач, управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області, подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Пенсійний фонд діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 01.03.2001 р. На підставі п.15 вказаного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Зазначає, відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно вищевказаного закону.
Колегія суддів, у відповідності до ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, перебуває на відповідному обліку в управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області, а тому має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачу нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком та доплата як дитині війни в значно меншому розмірі, чим передбачено законодавством.
За період 2006-2008 років позивачу нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком та доплата як дитині війни в значно меншому розмірі, чим передбачено законодавством.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині права позивача як дитини війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наступного.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», що визнані неконституційними.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а тому фактично з 22 травня 2008 року було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року, яка під час виникнення та існування спірних публічно-правових відносин зупинена та скасована не була.
Після Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежувалась.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки, відповідач в запереченні наголошує на застосуванні ст.ст.99, 100 КАС України, а позивачем не надано жодних поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність поновлення вказаного строку судом першої інстанції та необхідність відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог за 2007 рік.
Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення підвищення до пенсії за період 2006 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено п. 17 ст. 77 цього Закону, а новою редакцією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог, щодо виплати за 2006 рік підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком слід відмовити.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Самбірського районного суду Львівської області від 26 листопада 2009 року у справі № 2а-221/09 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області щодо нездійснення нарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2008 до 31.12.2008 року включно протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 22.05.2008 до 31.12.2008 року включно з врахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: Д.М. Старунський
Судді: В.М. Багрій
А.І. Рибачук