27 листопада 2014 року Справа № 39807/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Матковської З.М., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
07.02.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області (далі УПФУ) в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2006 року.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано УПФУ провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", з 07.08.2010 року з врахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області подали апеляційні скарги, в якій проситя оскаржувану постанову скасувати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних міркувань.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин мав право на підвищення виплачуваної йому УПФУ пенсії за віком.
Колегія судів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову в частині вимог за періоди із 01.01.2006 року по 06.08.2010 року з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернуся із позовом до суду 07.02.2011 року. Позивачем не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду за період до 06.08.2010 року.
Тому, пропуск шестимісячного строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду позовних вимог за цей період, а не для відмови у задоволенні таких позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07.08.2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Таким чином, недотримання судом першої інстанції процесуальних вимог закону призвели до неправильного вирішення справи за відповідними позовними вимогами. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, з прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2011 року у справі № 2а-1330/11 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги в періоди з 01.01.2006 року по 06.08.2010 року включно залишити без розгляду.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни починаючи з 07.08.2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум починаючи з 07.08.2010 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя З.М. Матковська
суддя В.С. Затолочний