11 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2766/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенко М.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Гриценко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0026501702/0/2008 від 18.12.2009 року, № 0026421702/0/2009 від 18.12.2009 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновок податкового органу про порушення п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" є необґрунтованим, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення неправомірними, оскільки акт перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 не містить жодних конкретних посилань на порушення позивачем вимог чинного законодавства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року вказану ухвалу скасовано, а справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0026501702/0/2008 від 18.12.2009 року, № 0026421702/0/2009 від 18.12.2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 23 серпня 2011 року апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі № 2-а-1670/2766/11 скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2014 року касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року дану адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказав на обґрунтованість висновків Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_3 07.02.2001 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа розпорядженням Автозаводської районної ради м. Кременчука.
Відповідач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 77029380 від 26.02.2001 року.
Працівниками Кременчуцької ОДПІ на підставі ч. 6 п. 4 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до направлення від 13.11.2009 року № 3777/003777 проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року.
За результатами перевірки складено акт № 6195/17-309/НОМЕР_1 від 03.12.2009 року, в якому вказано на порушення позивачем п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" (т.1, а.с. 119-135).
На підставі висновків акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:
- № 0026501702/0/2008 від 18.12.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 63 378 грн. 60 коп. (т.1, а.с. 26);
- № 0026421702/0/2009 від 18.12.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" в розмірі 119 850 грн. (в т.ч. 79 900 грн. - за основним платежем та 39 950 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).(т.1, а.с.27)
Не погоджуючись із вказаними рішеннями Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 79 900 грн, а також ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 63 378 грн. 60 коп.
Як відображено в акті перевірки, який слугував підставою прийняття спірних податкових-рішень, перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. встановлено, що згідно декларації про доходи валовий доход склав 15066021,75 грн., згідно перевірки валовий доход складає 16042274,36 грн., в результаті чого занижено валовий дохід за період з 01.04.2008р. по 31.12.2008р. на суму 976 252,61 грн., що підтверджується первинними банківськими документами, книгою обліку доходів та витрат, звітами РРО.
Перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009р. встановлено, що згідно декларації про доходи валовий доход склав 28 966,54 грн., згідно перевірки валовий доход складає 75 887,6 грн., в результаті чого занижено валовий дохід за період з 31.01.2009р. по 30.09.2009р. на суму 46 921,06 грн., що підтверджується первинними банківськими документами, книгою обліку доходів та витрат, звітами РРО.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, регулюється розділом 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями частини 1 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Відповідно до частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Частиною 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За приписами абзацу 1 пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
З акту перевірки вбачається, що у ньому відображено структуру валового доходу та валових витрат позивача. Форма розрахунків у перевіряємому періоді мала як готівкову так і безготівкову форми. Розрахунок фактично отриманого валового доходу позивача та понесених ним валових витрат розрахований контролюючим органом за даними первинних документів, а саме: первинних банківських документів, книги обліку доходів та витрат, первинних бухгалтерських документів.
З урахуванням вказаного, податковий орган дійшов висновку що ФОП ОСОБА_3 занижено валові витрати за період з 01.04.2008р. по 31.12.2008р. на суму 553 728,57 грн., а також за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р. на суму 47 303,19 грн.
Крім того, з акту перевірки ФОП ОСОБА_3 слідує, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість податковою інспекцією встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 79 900 грн. Таким чином, перевіряючі дійшли висновку щодо порушення позивачем вимог п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджується первинними банківськими документами та звітами РРО.
Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.
Згідно з п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Як відображено в акті перевірки, згідно акту попередньої планової документальної перевірки та даних платника податків ФОП ОСОБА_3, дебіторська заборгованість складала 47 7824,59 грн. (без урахування ПДВ).
Вказане не оспорюється сторонами у справі та не спростовується наданими доказами.
Згідно даних платника обсяг реалізації по ПДВ за квітень 2008р. становить 2 209 250 грн., що підтверджено перевіркою. Валовий дохід підприємця за квітень 2008р. згідно перевірки становить: (РРО - 1 064 960 грн. + розрахунковий рахунок - 1 138 872,39 грн. = 2 203 832,39 грн.). Тобто дебіторська заборгованість станом на 30.04.2008р. складала (477 824,29 + 2 209 250 - 2 203 832,29 = 483 242 грн.).
Відповідно даних платника обсяг реалізації по ПДВ за травень 2008р. становить 2 346 486 грн., що підтверджено перевіркою. Валовий дохід підприємця за травень 2008р. згідно перевірки становить: (РРО - 1 250 583,35 грн. + розрахунковий рахунок - 1 080 219,74 грн. = 2 330 803,09 грн.). Тобто дебіторська заборгованість станом на 31.05.2008р. складала (483 242 +2 346 486-2 330 803,9 = 498924,1 грн.).
Згідно даних платника обсяг реалізації по ПДВ за червень 2008р. становить 2 372 140 грн., що підтверджено перевіркою. Валовий дохід підприємця за червень 2008р. згідно перевірки становить: (РРО - 1 233 333,35 грн. + розрахунковий рахунок - 1 036 567,05 грн. = 2 269 900,4 грн.). Тобто дебіторська заборгованість станом на 30.06.2008р. складала (498 924,1 +2 372 140 - 2 269 900,4 = 601163,7 грн.).
За даними позивача обсяг реалізації по ПДВ за липень 2008р. становить 2 429 105 грн., що підтверджено перевіркою. Валовий дохід підприємця за липень 2008р. згідно перевірки становить: (РРО - 1 395 000 грн. + розрахунковий рахунок - 1 363 701,44 грн. = 2 758 701,44 грн.). Тобто дебіторська заборгованість станом на 31.07.2008р. складала (601 163,7+2 429 105-2 758 701,44 = 271 567,26 грн.).
Згідно даних платника обсяг реалізації по ПДВ за серпень 2008р. становить 2 496 125 гри., що підтверджено перевіркою. Валовий дохід підприємця за серпень 2008р. згідно перевірки становить: (РРО - 1 158 750 грн. + розрахунковий рахунок - 1 165 724,15 грн. = 2 324 474,15 грн.). Тобто дебіторська заборгованість станом на 31.08.2008р. складала (271 567,26 +2 496 125-2 324 474,15 = 443 218,11 грн.).
За даними позивача обсяг реалізації по ПДВ за вересень 2008р. становить 2 547 975 грн., що підтверджено перевіркою. Валовий дохід підприємця за вересень 2008р. згідно перевірки становить: (РРО - 1 223 333,35 грн. + розрахунковий рахунок - 1 344 604,3 грн. = 2 567 937,65 грн.). Тобто дебіторська заборгованість станом на 30.09.2008р. складала (443 218,11 +2 547 975 - 2 567 937,65 = 423 255,46 грн.).
Згідно даних платника обсяг реалізації по ПДВ за жовтень 2008р. становить 707 970 грн., що підтверджено перевіркою. Валовий дохід субєкта підприємницької діяльності за жовтень 2008р. згідно перевірки становить: (РРО - 938 333,35 грн. + розрахунковий рахунок - 592 392,11 грн. = 1 530 725,46 грн.). Тобто в жовтні 2008р. ФОП ОСОБА_3 перераховано в повному обсязі дебіторську заборгованість в розмірі 423 255,46 грн.
З урахуванням наведених обставин контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем порушено п.п 7.3.1 п.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в тому, що позивачем не включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ обсяг реалізації через РРО на суму 399 500 грн. (тобто 79900 грн. ПДВ): (423 255,46 грн. (дебіторська заборгованість) + 707970 грн. (обсяг реалізації по ПДВ) - 1 530 725,46 грн. (валовий дохід) = 399 500 грн., що становить 79 900 грн. ПДВ.
З метою повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи судом неодноразово витребовувались від позивача документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності позовних вимог та обґрунтованості задекларованих сум, щодо декларування яких відповідачем були встановлені порушення. Зокрема було витребувано у ФОП ОСОБА_3 пояснення щодо правової природи походження доходу в сумі 399 500 грн та документи на підтвердження розміру валового доходу, отриманого позивачем за період з квітня по грудень 2008 року. В тому числі судом пропонувалось позивачу надати звіти реєстратора розрахункових операцій за охоплений перевіркою період. Вказані документи б дали змогу перевірити, чи дійсно в охопленому перевіркою періоді позивач занизив валові доходи та валові витрати, та чи призвело це до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб.
Проте, на неодноразову вимогу суду належних та достатніх письмових пояснень та первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем надано не було. Вказане позбавило суд можливості надати належну правову оцінку твердженням позивача про безпідставність висновків податкового органу.
З огляду на викладене, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що в результаті встановленого порушення ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" в результаті дослідженні відповідних первинних документів, податковим органом правомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 63378,6 грн., в тому числі: за 2008 рік - 63 378,6 грн.; зменшено податок з доходів фізичних осіб в сумі 57,32 грн., в тому числі,: за 2009 рік-57,32 грн.
Суд зазначає, що таку правомірність не було спростовано позивачем у ході розгляду справи належними доказами.
А тому податкове повідомлення рішення від 18.12.2009 року за № 0026501702/0/2008 прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, та скасуванню не підлягає.
Слід відмітити, що позивач не оспорював правильність розрахунку контролюючим органом показника обсягу реалізації через РРО на суму 399 500 грн., що не включений ним до складу податкового зобов'язання з ПДВ.
Відтак факт наявності розбіжностей визнаний сторонами, а отже в силу приписів ст. 72 КАС України не доказується перед судом.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 18.12.2009 року за № 0026421702/0/2009 також прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, а тому скасуванню не підлягає.
Відносно доводів позивача про прийняття оскаржуваних рішень на підставі акту, який складений з порушенням порядку оформлення результатів документальних перевірок, то суд зазначає, що при дослідженні будь-яких фактичних даних суд виходить з їх значимості для правильного вирішення справи по суті. Так, посилання позивача на те, що йому не зрозуміло про що йде мова в акті і за що нараховані податкові зобов'язання, не впливає на висновки щодо законності оскаржуваних в даній справі рішень.
Доводи позивача щодо порушення податковим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 11 червня 2004 року №326 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суд вважає необґрунтованими, оскільки допущення податковим органом цього процедурного порушення саме по собі не може бути підставою для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень. У той час як наявність підстав для здійснення відповідних донарахувань (у вигляді порушення платником податків податкової дисципліни) судом було встановлено та не спростовано позивачем у ході розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняті ним рішення є правомірними. У свою чергу позивач на неодноразові вимоги суду належних доказів на підтвердження правомірності своїх позовних вимог та в спростування висновків податкового органу суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2014 року.
Суддя С.С. Бойко