ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
10 грудня 2014 року Справа № 813/3527/14
12 год. 01 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2
Зал судових засідань № 7
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Карп'як О.О.
при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.
За участю представників :
від позивача - Демчик О.І.
від відповідач - Харамбура Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Земсервіс» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
16.02.2009 року Приватне підприємство «Земсервіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.01.2009 року №0000052320/0 та №0000062320/0.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року позовні вимоги Приватного підприємства «Земсервіс» задоволено повністю, визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000052320/0 від 26.01.2009 року та №0000062320/0 від 26.01.2009 року, винесені Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області задоволено частково, Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року у справі № 2а- 1585/09 скасовано і прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову приватного підприємства «Земсервіс» відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року касаційну скаргу Приватного підприємства «Земсервіс» задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджено наявність доказів, зокрема, договору, вимог кредитора тощо, які б свідчили про підстави виникнення у позивача заборгованості перед ЗАТ "Галичина" на суму 370000 грн. та дозволили б визначити строк виконання зобов"язань позивача щодо погашення цієї заборгованості. Вказано, що судам попередніх інстанцій необхідно встановити, чи пред'являло ЗАТ «Галичина» вимоги до позивача щодо виконання його зобов'язань відповідно до умов укладеного договору або щодо повернення позивачем сплаченої йому суми, оскільки встановлення цих обставин може свідчити про граничний строк виконання позивачем його зобов'язань за договором або зобов'язань щодо повернення отриманих коштів. Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено всіх фактичних обставин, наявність яких, за твердженням контролюючого органу, є свідченням порушення позивачем податкового законодавства та стали підставою для нарахування платнику податку податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями - рішеннями, зокрема щодо віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої в ціні придбаного холодильника. Таким чином, з метою дотримання вимог ч.3 ст.2, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судам при вирішенні даного спору необхідно перевірити по суті висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок чого відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 26.01.2009 за № 0000052320/0 та № 0000062320/0.
Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року прийнято справу до розгляду.
Суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача - Державну податкову інспекцію у Яворівському районі м. Львівської області, його правонаступником - Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала з мотивів, зазначених у позовній заяві та з урахуванням додаткових пояснень до позовної заяви. В судовому засіданні представником позивача повідомлено про те, що інших доказів вони подати не в змозі оскільки такі у арбітражного керуючого відсутні. Вказала, що рішенням Буського районного суду Львівської області від 18.03.2013 року зобов"язано попереднього керівника позивача передати ОСОБА_3 шляхом вилучення оригінали установчих документів, бухгалтерських документів, печатку, оригінали іних документів, однак таке рішення не виконане.
Представник відповідача проти позову заперечила, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Земсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, за наслідками якої було складено акт від 25.12.2008 року № 1885/23-2/32409169 та донараховано позивачеві податкове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 315937 грн., з яких 210625 грн. - основний платіж; 105312 грн. - штрафні (фінансові) санкції (податкове повідомлення-рішення №0000052320/0 від 26.01.2009 року) та податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 67312 грн., з яких 44875 грн. - основний платіж, 22437 грн. - штрафні (фінансові) санкції (податкове повідомлення-рішення №0000062320/0 від 26.01.2009 року).
Підставою для оспорюваних донарахувань став висновок податкового органу про те, що позивач при визначенні бази оподаткування податку на прибуток незаконно не включив до валового доходу підприємства безнадійну заборгованість внаслідок закінчення строків позовної давності перед ЗАТ "Галичина" в сумі 370000 грн. та завищив валові витрати в сумі 472500 грн., оплачуючи надання комерційних та агентських послуг з розроблення проекту землеустрою та відведення для продажу 2-х земельних ділянок в Яворівському районі ПП "Будпостачоб"єкт" та за роботи, проведені приватним підприємцем ОСОБА_4, а також завищено податковий кредит в загальному на 44875, 00 грн. При цьому податковий орган виходив з того, що останні роботи не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Згідно ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - це сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно п. 1.25. вищевказаного Закону безнадійна заборгованість - це, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якими минув строк позовної давності. Згідно п.12.1.5. вказаного Закону платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податків перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася не стягнутою після закінчення строку позовної давності.( пп.1.22.1 вищевказаного Закону ).
Підпунктом.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" також передбачено доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Згідно з визначенням, наведеним у п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов"язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для цілей оподаткування податком на прибуток валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому за правилами пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що критеріями врахування витрат платника при визначенні бази та об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість є, зокрема, дійсне понесення таких витрат з господарською метою. При цьому господарський характер витрат визначається з урахуванням обставин, що свідчать про намір платника отримати економічний ефект від операції.
Щодо взаємовідносин позивача з ЗАТ "Галичина", відповідачем при проведені перевірки встановлено заниження задекларованих ПП "Земсервіс" показників, відображених у рядку 02 Декларації "Коригування валових доходів", а саме підприємством до валових доходів 2 кв. 2008 року не включено протерміновану кредиторську заборгованість в сумі 370000грн. Як вказано в акті перевірки та не заперечується позивачем, у березні 2005 року на рахунок ПП "Земсервіс" надійшли кошти в сумі 370000 грн. від ЗАТ "Галичина". Так, позивач стверджує, що ним і ЗАТ "Галичина" був укладений договір №1 від 01.03.2005 року і останній сплатив за вказаним договором позивачу 370000 грн. Як до перевірки, так і на вимогу суду договору між позивачем та ЗАТ "Галичина" не подано. Відтак, є невідомим предмет договору та його істотні умови, вартість, строки виконання, відповідальність сторін та можливість продовження його дії. Крім того, перевіркою встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП "Земсервіс" по рахунку 681 станом на 01.07.2005 року та на 30.06.2008 року обліковується кредиторська заборгованість в сумі 370000 грн.
Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, перетворюється на безповоротну фінансову допомогу, яка підлягає включенню до валового доходу платника податків.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред"явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Позивачем не подано на вимогу суду жодних доказів, які б свідчили про пред"явлення ЗАТ "Галичина" вимоги до позивача щодо виконання його зобов"язань відповідано до умов укладеного договору або щодо повернення позивачем сплаченої йому суми.
З аналізу вищенаведених норм та враховуючи відсутність договору між позивачем та ЗАТ"Галичина", відсутністю доказів подання контрагентом вимоги, вбачається, що у даних правовідносинах кредитор має право вимагати виконання боржником обов"язку у будь - який час, відтак перебіг позовної давності починається від дня оплати по договору. Щодо листів позивача №191 від 27.12.2007 року та №64 від 25.06.2008 року, суд оцінює їх критично з огляду на те, що саме звернення позивача до контрагента про продовження терміну виконання зобов"язань не може свідчити про продовження терміну дії договору. Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б підтверджували надсилання таких листів на адресу ЗАТ "Галичина".
За таких обставин, суд вважає правомірними висновки податкового органу про порушення позивачем п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 ,пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заниження валового доходу за 2 квартал 2008 року на суму непогашеної заборгованості в розмірі 370000 грн.
Щодо взаємовідносин з ПП "Будпостачоб"єкт" та приватним підприємцем ОСОБА_4 слід зазначити наступне.
З матеріалів справи видно, що позивач 10.01.2006 року уклав договір №2 з ПП "Будпостачоб"єкт", на надання комерційних та агентських послуг з розроблення проекту землеустрою та відведення для продажу 2-х земельних ділянок в Яворівському районі., за яким заплатив останньому 187 500 грн.( а.с.48). Актом від 20.04.2006 року вищевказані роботи були виконані. ( а.с.56 ).
Вищевказані документи та матеріали справи не містять інформації щодо конкретизації цих 2-х земельних ділянок, їх місцезнаходження, рішень органів місцевого самоврядування про їх відведення чи дозвіл на проведення землеустрою.
Останній висновок повністю стосується також матеріалів по проведенню землеустрійних робіт, перенесенню земельних ділянок в натуру на земельних ділянках:
с.Дуліби (територія заводу); Дулібська с/р (Укрінтеравтосервіс); Добрянська сільська рада ( автодорога Львів-Чоп); с.Баличі (митний термінал Шегині); м.Стебник (вул.Стебницька); с.Річки (митний термінал Рава-Руська); м. Сокаль (вул.Героїв УПА); с.Дуліби (автодорога Київ-Чоп); с.Добряни (авгодорога Київ-Чоп) - на загальну суму 285000 грн., що проведені приватним підприємцем ОСОБА_4
Вищевказані роботи проведені приватним підприємцем ОСОБА_4 згідно договорів субпідряду від 01.03.2005 року та 03.09.2005 року та прийняті позивачем, як генпідрядчиком , згідно 2-х актів від 6.12.2005 року ( а.с. 46,47, 58-62).
Проте, в матеріалах справи відсутні договори підряду самим ПП "Земсервіс", тобто відсутнє замовлення вищевказаних робіт самому позивачу.
Наявні в матеріалах справи договори про розроблення та виготовлення технічної документації між ТзОВ "Торговий дім "Геосистеми" та ПП "Земсервіс" датовані груднем 2006 року, тому відношення до укладення договорів субпідряду у вересні 2005 року з ПП ОСОБА_4 не мають. ( а.с.58,59,94,96,98,100,102,104, 106).
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями, далі - Закон №996) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФ України від 24.05.1995 року №88.
Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".
З огляду на положення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реального придбання товарів та послуг з метою їх використання у господарській діяльності.
З огляду на вищенаведені норми та на положення п.5.3.9, п.5.1, 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати для цілей визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Представником позивача також не представлено доказів надання цих земельних ділянок самому позивачу чи замовлення на виконання цих робіт третім особам, а відтак відсутні первинні документи використання їх у господарській діяльності, отримання економічного ефекту, що давало б підставу врахувати ці витрати платника при визначенні бази та об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.
Висновки податкового органу грунтуються на тому, що підприємством не підтверджено первинними документами проведення вищевказаних робіт у власній господарській діяльності.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.
Позивачем не представлено на вимогу суду жодних доказів на підствердження руху активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, іних доказів на підтвердження реальності вказаних операцій, доказів виконання і придбання спірних робіт з метою використання у господарській діяльності та отримання економічної вигоди, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог.
Внаслідок завищення валових витрат по господарській операції з ПП "Будпостачоб"єкт" в порушення п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством занижено податок на додану вартість в квітні 2006 року на суму 37500 грн., в березні 2008 року на 198 грн.( придбання підприємством холодильника у ТзОВ " Фокстрот") та інших порушень, зазначених в п.3.2.2 акту перевірки, загальна сума заниження податкового кредиту складає 44875грн, а тому правомірним є також донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на вищевказану суму та штрафну санкцію - 22437 грн.
Посилання представника позивача на те, що розглядувані роботи виконувалися тому, що вони передбачені статутом підприємства як на об'єктивну причину придбання спірних робіт не дає підстави для висновку про відповідність спірних витрат вимогам, наведеним у п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств ".
Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від №0000052320/0 від 26.01.2009 року та № 0000062320/0 від 26.01.2009 року винесені Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області - немає.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений і підписаний 15 грудня 2014 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна