м. Київ
26 вересня 2014 року Справа № 810/3830/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Крамаренко Ю.В., за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до про Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 13.02.2014 № 000008/10-06-21/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно порушення суб'єктом господарювання вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, позивач звертає увагу на недотримання посадовими особами контролюючого органу вимог чинного податкового законодавства, що регулюють порядок та процедуру проведення перевірки, складання за його результатами акту та прийняття рішення.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи органу доходів і зборів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні, призначеному на 05.09.2014, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Судом, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 26.09.2014 о 12 год. 00 хв.
У судове засідання, призначене на 26.09.2014 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.
Будь - яких заяв чи клопотань про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.
Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 24.05.2006 та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 13-14).
Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.
У січні 2014 року посадовими особами Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно наказу від 25.12.2013 № 313 та направлень на проведення перевірки від 29.01.2014 № 213, № 214, з метою контролю за дотриманням позивачем вимог законодавства України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину, розташованого за адресою: вул. Київська, 1-В, м. Бровари, Київська область.
За результатами перевірки складено акт від 30.01.2014 № 97/10-36-21/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, що виявилось у зберіганні з метою реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.
Згідно з даними додатків № 1 та № 2 до акта перевірки, без марок акцизного податку у магазині позивача зберігалась наступна продукція:
- коньяк "Ле Саж Дюк де Строган п'ять зірочок" у кількості 1 пляшка (міцність 40 %, місткість 0,5 л, дата розливу - 09.11.2012, виробник - ТОВ «Маглів», ціна реалізації - 75 грн. 00 коп. за одиницю товару);
- сигари виробництва компанії Internacional Cubana de Tabacos, S.A., (Куба) у кількості 1 шт. за ціною 9,00 грн. за одиницю товару;
- сигари виробництва компанії Arnold Andre (Німеччина) у кількості 4 шт. за ціною 8,50 грн. за одиницю товару.
13.02.2014 на підставі акта перевірки від 30.01.2014 № 97/10-36-21/НОМЕР_1, що складений Головним управлінням Міндоходів у Київській області, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято рішення від 13.02.2014 № 000008/10-06-21/НОМЕР_1, яким відповідно до приписів абзацу 15 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн. (8500,00 грн. - за зберігання алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку; 8500,00 грн. - за зберігання тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку).
Отримавши наведене вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на його оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України.
Скарги позивача рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України залишені без задоволення, а рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.02.2014 № 000008/10-06-21/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій - без змін.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.
Позивач звертає увагу на недотримання контролюючим органом порядку та процедури проведення фактичної перевірки, що полягали, зокрема, у перебуванні посадових осіб Головного управління Міндоходів у Київській області в приміщенні господарської одиниці позивача та проведенні огляду товарів, щодо яких виявлено порушення, без присутності посадових осіб позивача або його законних представників.
Крім того, позивач наголошує на порушенні відповідачем законодавчо встановленого терміну прийняття за результатами перевірки рішення про застосування фінансових санкцій.
Позивачем також зазначено, що викладені в акті перевірки від 30.01.2014 № 97/10-36-21/НОМЕР_1 висновки посадових осіб контролюючого органу про відсутність на пляшці коньяку "Ле Саж Дюк де Строган п'ять зірочок" та на тютюнових виробах (сигарах) марок акцизного податку не відповідають дійсності, оскільки такі марки були наявні на пляшці та на пачках (упаковках) цих тютюнових виробів в момент проведення перевірки, проте з незначними пошкодженнями.
На підтвердження зазначених обставин, представником позивача подано суду для огляду пляшку цього алкогольного напою та пачку (упаковку) сигар.
У свою чергу, представник відповідача на спростування тверджень представника позивача зазначив, що ідентифікувати подані суду для огляду алкогольний напій та тютюнові вироби як такі, що були об'єктами фактичної перевірки, неможливо, представлена суду продукція містить марки акцизного податку із пошкодженнями, в той час як у ході контролюючого заходу посадовими особами органу доходів і зборів зафіксовано саме відсутність марок акцизного податку, тобто зберігання позивачем повністю немаркованої (непозначеної марками акцизного податку) продукції.
У судовому засіданні судом допитано в якості свідка громадянку ОСОБА_4, яка пояснила, що займає посаду бухгалтера позивача та була присутня у ході проведення фактичної перевірки. ОСОБА_4 повідомила, що при надходженні до магазину партії алкогольних напоїв було виявлено декілька розбитих пляшок цих виробів, у зв'язку з чим марки акцизного податку, що були прикріплені на пляшках, у тому числі і на пляшці коньяку "Ле Саж Дюк де Строган п'ять зірочок", були вологими. З метою недопущення деформування марки акцизного податку наведену вище пляшку було відставлено на полицю в складському приміщенні магазину для висихання. У свою чергу, посадова особа податкового органу під час проведення перевірки власноручно пошкодила марку акцизного податку на цій пляшці у ході її огляду. Крім того, ОСОБА_4 зазначила, що фактичну перевірку було розпочато посадовими особами органу доходів і зборів за відсутності посадових (службових) осіб позивача або її законних представників, у тому числі і за її відсутності, а направлення на перевірку були вручені їй вже після того, як перевіряючими вчинено активні дії щодо контролю продукції на предмет її відповідності вимогам законодавства.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.
В силу приписів пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 191 Податкового кодексу України визначено перелік функцій контролюючих органів, серед яких, зокрема: здійснення ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами; здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
З метою проведення податкового контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, проводиться фактична перевірка за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Порядок проведення фактичних перевірок визначено статтею 80 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 цього пункту.
Зокрема, в силу приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України підставою для проведення фактичної перевірки є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон України № 481/95-ВР).
В силу приписів статті 11 Закону України № 481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з приписами пункту 226.2 статті 226 Податкового кодексу України, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Маркування алкогольних напоїв вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки. Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки (пункти 226.7, 226.8 статті 226 Податкового кодексу України.
Пунктом 226.3 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 (далі - Положення № 1251), наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.
Згідно з приписами пунктів 21 та 22 цього Положення, для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу «Tetra Pak») марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.
На тютюнові вироби марки наклеюються: на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання; на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку (пункт 23 Положення № 1251).
В силу вимог пункту 28 цього Положення відповідальність за порушення порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи згідно із законом.
Так, статтею 1 Закону України № 481/95-ВР встановлено, що імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання, вважається незаконним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі їх порушення, нести відповідальність, передбачену Законом України № 481/95-ВР.
Абзацом 15 частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за зберігання, транспортування, реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.
Як вбачається з даних акта перевірки та додатків до нього, у ході контролюючого заходу органом доходів і зборів виявлено, що на зберіганні у позивача знаходились алкогольний напій та тютюнові вироби - сигари, за переліком, що зазначені у додатках № 1 та № 2 до акту, на яких були відсутні марки акцизного податку встановленого зразка.
На підставі викладених в акті перевірки відомостей відповідач, керуючись приписами абзацу 15 частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР, прийняв рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн. (8500,00 грн. - за зберігання алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку; 8500,00 грн. - за зберігання тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку).
При вирішенні питання щодо відповідності висновків відповідача фактичним обставинам, що склалися, суд враховує, що бухгалтер позивача ОСОБА_4, яка підписала акт перевірки, не виклала у ньому конкретних зауважень до проведення перевірки, у тому числі із зазначенням: власних доводів про наявність на пляшці алкогольного напою та на пачках (упаковках) тютюнових виробів марок акцизного податку; обставин, на які в подальшому позивач посилався у судовому засіданні, зокрема, щодо неправомірної поведінки посадових осіб органу доходів і зборів під час проведення перевірки, що призвели до пошкодження марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою.
Суд також звертає увагу на те, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони наділені визначеним пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України правом на подання своїх заперечень до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).
На останній сторінці акта перевірки бухгалтером позивача ОСОБА_4 проставлено відмітку про те, що пояснення з приводу виявленого правопорушення будуть надані до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Водночас, таких пояснень та/або заперечень до акта перевірки, які подаються у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті, до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області подано не було.
На обставини, що свідчать про наявність на алкогольному напої та тютюнових виробах пошкоджених (надірваних) марок акцизного податку позивач посилається вперше після прийняття Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області оскаржуваного рішення у скаргах, що подані в адміністративному порядку. У свою чергу, інформацію про пошкодження марки акцизного податку власноручно посадовою особою органу доходів і зборів під час проведення перевірки повідомлено у судовому засіданні свідком ОСОБА_4
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.
На момент прийняття рішення у даній справі зафіксовані в акті перевірки юридично значимі обставини щодо відсутності на пляшці алкогольного напою та на пачках (упаковках) тютюнових виробів марок акцизного податку, тобто зберігання позивачем повністю немаркованої (непозначеної марками акцизного податку) продукції, представником позивача належними та допустимими доказами спростовані не були.
При оцінці свідчень свідка ОСОБА_4 суд враховує її особу, обставини наявності взаємозв'язку між нею і позивачем, імовірну зацікавленість у відстоюванні правомірної поведінки позивача як роботодавця свідка, а також те, що повідомлені свідком відомості є недостатніми для однозначного висновку про те, що наведена вище алкогольна та тютюнова продукція на момент проведення перевірки була позначена марками акцизного податку у відповідності до вимог Положення № 1251.
Відтак, висновки відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн. суд вважає цілком обґрунтованими.
Що стосується тверджень позивача про порушення податковим органом процедури проведення перевірки, що призвело до прийняття незаконного рішення, суд зазначає наступне.
Позивач в обґрунтування власних доводів наголошує на тому, що посадові особи контролюючого органу перебували у приміщенні господарської одиниці позивача у період відсутності у цьому приміщенні посадових/службових осіб позивача або його законних представників.
Як вже зазначалось судом вище, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, за умови пред'явлення ним таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як вбачається з відомостей, що викладені у розписках від 30.01.2014 № 213, № 214, бухгалтеру позивача ОСОБА_4 були пред'явлені направлення та вручено копію наказу від 25.12.2013 № 313 про проведення перевірки 30.01.2014 о 14 год. 45 хв. У свою чергу, за даними акта перевірки, контролюючий захід розпочато 30.01.2014 о 14 год. 45 хв. (що не спростовувалось позивачем) у приміщенні магазину та у присутності бухгалтера ОСОБА_4
Таким чином, твердження позивача стосовно перебування посадових осіб контролюючого органу у приміщенні магазину без відома його службової особи - бухгалтера ОСОБА_4 спростовуються наявними у справі документальними доказами.
В силу приписів пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Судом встановлено, що матеріали фактичної перевірки позивача направлені Головним управлінням Міндоходів у Київській області на адресу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області листом від 03.02.2014 № 835/7/10-36-21-01-12 та отримані останньою 06.02.2014, що підтверджується відміткою про отримання кореспонденції від 06.02.2014 № 587. Рішення про застосування фінансових санкцій прийнято Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області 13.02.2014.
За наведених обставин, доводи позивача про порушення відповідачем визначеного пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України терміну для прийняття оскаржуваного рішення суд вважає безпідставними.
Суд також звертає увагу на наступне.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, у тому числі стосовно процедури проведення перевірки, може бути підставою для визнання такого рішення протиправним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного рішення. Якщо ж рішення в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнято відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури проведення перевірки та прийняття рішення не можуть бути підставою для його скасування, якщо інше не передбачено законодавством.
Порушення, на які посилається позивач, не спричинили неправомірне притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій у сумі 17000,00 грн., а відтак вони не можуть бути підставою для скасування рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.02.2014 № 000008/10-06-21/НОМЕР_1, яке є законним по суті.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.
При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд також враховує приписи частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, якими передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 13.02.2014 № 000008/10-06-21/НОМЕР_1, яким до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 17000,00 грн., носить майновий характер, у зв'язку з чим загальний розмір судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, має становити 1827,00 грн.
Оскільки позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. (10 відсотків розміру ставки судового збору), а за результатами розгляду адміністративної справи судом відмовлено у задоволенні позову, решта судового збору у сумі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності «206») судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.
Постанову складено у повному обсязі 12 жовтня 2014 року.