Справа № 127/21708/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Романюк Л.Ф.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
10 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.
за участю :
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні позивач та представник позивача просили апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Від представника відповідача, через відділ реєстрації та інформації надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач з 10.07.2004 року отримує пенсію по третій групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-12 від 05.11.1991 року. 20.03.2014 року в зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з заявою про призначення їй пенсії за віком, передбаченої ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-4 від 09.07.2003 року. Для обчислення пенсії просила врахувати середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, перед зверненням за пенсією, посилаючись на те, що нею 14.02.2014 року був укладений договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно вказаного договору було сплачено єдиний соціальний внесок, з метою забезпечення всіх процедурних вимог, щодо призначення пенсії по віку з використанням показника середньої заробітної плати по Україні за попередні три роки (2011, 2012, 2013) роки.
У відповідь на вказану заяву відповідач № 1251/06-33-2/02-1 від 22.09.2014 року надіслав позивачу лист щодо надання інформації, з якого вбачається, що для розрахунку пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування", взята заробітна плата за період страхового стажу з 25.01.1994 року по 31.12.1998 року, з 01.07.2000 року по 01.04.2009 року та з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, яка обчислена із застосуванням середньої заробітної плати за попередній рік виходу на пенсію, тобто за 2003 рік, а з 01.05.2012 року--за 2007 рік.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зверталася до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій, а просила призначити їй іншу пенсію за іншим законом, а тому відповідача неправомірно провів їй розрахунок пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу за 2007 рік, тоді як повинен був провести його з показника середньої зпаробітної плати за 2011-2013 роки.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак вважає, що постанову слід скасувати, виходячи із наступного.
Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України від 9 липня 2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до ст.6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Статтею 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно абзацу першого частини першої ст. 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно частини другої статті 40 Закону №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058 з урахуванням змін, внесених Законом України "Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач, з 10.07.2004 року отримує пенсію по третій групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 20.03.2014 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що в даному випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону, а тому застосуванню не підлягають положення ст.45 Закону №1058, на яку посилається відповідач.
Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2011,2012,2013 роки, суд першої інстанції ототожнив поняття "середня заробітна плата у середньому на одну застраховану особу в цілому з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії" та "показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу, який застосовується при визначенні коефіцієнта заробітної плати за рік, що передує року звернення за пенсією.
Особам, які звернулися за призначенням пенсій в 2014 році, пенсії повинні призначатися із застосуванням усередненого показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в Україні за 2011-2013 роки, а не показник середньої плати за всі три роки.
Щодо доводів позивача про те, що пенсія їй повинна нараховуватись з використанням показника середньої заробітної плати за 2011--2013 роки, оскільки нею в лютому 2014 року було здійснено одноразову сплату єдиного внеску в сумі 404 грн.38 коп., колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, відповідно до приписів ст.40 Закону №1058, за бажанням пенсіонера для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Відповідно до п.5 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 8 липня 2010 року № 2464-VI, договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлених на дату укладення договору.
Оскільки ОСОБА_2, відповідно до договору № 69 від 14.02.2014 року про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.9) сплатила мінімальний страховий внесок за 1 місяць то цей місяць необхідно включити до її страхового стажу при розрахунку пенсії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком, передбаченої ст.26 Закону "України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування", а не на переведення з одного виду пенсії на інший, однак виніс рішення з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вірним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу застосуванням показника середньої заробітної платні у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для розрахунку пенсії за 2014 рік.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці задовольнити частково .
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково .
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо розрахунку пенсії за віком ОСОБА_2, відповідно до Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу вцілому, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити ОСОБА_2 пенсію за віком, передбачену ст. 26 Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування", з застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує року звернення за призначенням вказаної пенсії.
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду буде складена в повному обсязі протягом 5 днів.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М.
Гонтарук В. М.